144. Міжнародна міграція робочої сили.

Створення великої ма­шинної індустрії викликав розвиток і такої форми міжнародних економічних відносин, як міжнародна міграція робочої сили. Вона проявляється в еміграції (виїзді робочої сили за кордон) та імміг­рації (приплив робочої сили з-за кордону). Звичайно, на міжнаро­дну міграцію робочої сили впливають і національні, й політичні, й ідеологічні фактори. Проте визначальними виступають фактори економічні.

Необхідність міжнародної міграції робочої сили зумовлена не­рівномірністю нагромадження капіталу, існуванням відносного перенаселення (безробіття) як постійного джерела надлишкових робочих рук в одних країнах і недостача дешевої робочої сили в інших.

Характерною рисою міжнародної міграції робочої сили в сучас­них умовах є рух двох різних типів мігрантів з відсталих країн у розвинуті. Один тип - це наукові кадри й спеціалісти (так звана втеча розуму), інший тип - це некваліфікована або малокваліфікована робоча сила, основною сферою зайнятості якої є галузі, де переважає важка ручна праця.

За терміном переміщення всі види трудових міграцій населення поділяють на :

-безповторну – зміна місця проживання назавжди;

-тимчасову – зміна місця проживання на визначений, але тривалий строк;

-сезонну – пов‘язану із сільськогосподарськими роботами;

-маятникову, човникову – регулярні постійні похздки для заробітку.

145. Необхідність і методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Під державним регулюванням зовнішньоекономічної діяльності розуміють політичне оформлення міжнародних економічних зв'язків країни. При цьому міжнародні економічні відносини охоплюють всі економічні опе­рації, що здійснюються між господарськими суб'єктами певної краї­ни та їхніми іноземними партнерами (імпорт та експорт товарів, капіталу, послуг, а також транскордонний рух робочої сили і гро­шей). До зовнішньоекономічної діяльності також належать:

торгово-політичні заходи, такі як введення, зміна та відміна мита ;

валютно-політичні заходи (ревальвація і девальвація власної валю­ти, введення, зміна та відміна обмежень на шляху руху капіталу);

участь у міжнародних економічних організаціях, включаючи заснування нових організацій.

Вищою метою зовнішньоекономічної політики є дотримання або досягнення зовнішньоекономічної рівноваги.

Інструментами зовнішньоекономічної політики називають тіль­ки ті політико-економічні інструменти, які призначені для ціле­спрямованого безпосереднього впливу на зовнішньоекономічні опе­рації. Вони можуть поділятися на торгово-політичні, та валютно-політичні інструменти. До перших належать ті, які впливають на реальні характеристики міжнародного обміну товарами. Найваж­ливішими торгово-політичними інструментами є мито, континген­ти та інші нетарифні торгові обмеження.

За гнучкого валютного курсу держава може впливати на валют­ний курс через інтервенції на валютному ринку.

Контроль міжнародного руху платежів може здійснюватися двома шляхами.

1. Міжнародні операції можливі, але купівля-продаж валюти, необхідної для їх оплати, підлягає державному контролю і обме­женням.

2. Купівля-продаж валюти не обмежена, але потрібні для цього юридичні угоди перебувають під контролем держави і лімітуються за певних обставин.

146. Причини виникнення та суть глобальних проблем.

Глобаль­ні - це проблеми, що охоплюють не якусь одну країну або групу країн, а планету в цілому. До глобальних проблем відносяться такі, якщо: - вони мають загальносвітовий характер; -нерозв‘язання їх викликає загрозу людству; -вони потребують невідкладних скоординованих дій світового співротовариства.

Причини:

Процеси інтернаціоналізації господарського життя, науки, культури й політики визначають зростання взаємозв'язку окремих ланок світового господарства, взаємозалежності держав і тим самим становлять основу для можливості глобалізації окремих проблем людської цивілізації. При наявності ж суперечності між світовим економічним розвитком і соціальним прогресом людства виникають об'єктивні умови для перетворення можливості глобалізації на їі реальність, тобто для появи глобальних проблем.

Більшість західних ідеологів причиною виникнення глобальних проблем вважають перенаселення планети, сучасну науково-технічну революцію, зростання промислового виробництва тощо.

Ряд американських науковців основ­ними причинами вважають, наприклад, військових конфліктів, мілітарізації економіки, що загрожує людству ядерною війною, вважають природно-історичні умови розвитку людини, її психологію, приро­дне прагнення до насильства. Причину ж екологічної кризи й можливої екологічної катастрофи вбачають у притаманному людині інсти­нкті до руйнування.

Глобальні проблеми є породженням комплексу об'єктивних причин, зумовлених, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил, географічного положення, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто факто­рами загальними, незалежними від форми соціально-економічного ладу країн. З іншого боку, глобальні проблеми породжуються специфічною суспільною формою, тобто особливістю розвитку відносин власності.

147. Основні глобальні проблеми сучасності. Класифікація глобальних проблем.

Глобальні проблеми поділяють на три сфери дії.

1. Взаємодія природи й суспільс­тва: а)надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством; б)збереження навколишнього середовища; освоєння ресурсів світового океану; г)оволодіння космічним простором тощо.

2. Суспільні взаємовідносини: а)відносини між державами різних содіально-економічних устроїв; б)подолання економічної відсталості багатьох країн світу; в)локальні, регіональні та міжнародні військові, національні та релігійні конфлікти; г)відвернення загрози ядерної війни.

3. Розвиток людини: а) демографічна проблема; б) проблема сучасної урбанізації;

в) проблема пристосування до умов природного й соціального середовища, яке постійно змінюється під впливом НТП; г) проблема боротьби з епідеміями й тяжкими захворюваннями тощо.

Серед глобальних проблем, що стоять сьогодні перед людством - збереження миру— найгостріша проблема, яка потребує невідклад­ного розв'язання. Людська цивілізація дійшла до такого стану; коли локальні міжнаціональні конфлікти без вживання ефективних за­побіжних заходів можуть перетворитися на глобальні й становити безпосередню загрозу життя на землі.

Виникнення екологічної проблеми, як і виникнення інших глобаль­них проблем у сфері взаємовідносин суспільства з природою, пов'язане з прискоренням науково-технічного прогресу, який створює можли­вості для посилення людського впливу на навколишній світ.

Конференцією 00Н з навколишнього середовища і роз­витку було визначено 5 суб'єктів, які перешкоджають розв'язанню глобальних екологічних проблем. Це США, Саудівська Аравія, яка збільшує видобуток і продаж нафти; Японія, що підтримує США; Малайзія, на території якої нищать тропічні ліси; МАГАТЕ, яка підтримує подальший розвиток атомної енергетики. Зрозуміло, що за таких умов розв'язання екологічних проблем можливе лише через розгортання міжнародного співробітництва.

Як і раніше, гостро стоїть проблема забезпечення людства сиро­виною та енергією. Суть проблеми полягає у відсутності на сучас­ному етапі нової, адекватної НТР, бази постачання суспільного ви­робництва енергією та сировиною; затримці в освоєнні альтерна­тивних енергоносіїв; наявності диспропорцій у світовому енерго­балансі.

Останнім часом набула глобальності проблема освоєння Світо­вого океану.

Проблема економічного відставання країн, що розвиваються, виявляється також у кризі заборгованості.

Особливого значення набуває питання конверсії воєнного ви­робництва, демілітаризації економіки країн світу, мирного співро­бітництва між ними.