46. Охарактеризуйте запровадження нбу тимчасовоїадміністрації в банках.

У випадку істотної загрози платоспроможності КБ, можливе призначення тимчасової адміністрації. Рішення про це приймає Правління НБУ. Термін дії до 1 року (для системних банків може бути подовжено ще до 18 місяців). Повноваження: переходять функції загальних зборів, спостережної ради та правління КБ. До участі у тимчасовій адміністрації допускаються особи, які мають відповідний сертифікат НБУ і бездоганну ділову репутацію. Припинення діяльності тимчасової адміністрації відбувається за умов: стабілізація роботи КБ; прийняття рішення НБУ про відкликання банк. Ліцензії та призначення ліквідатора КБ.

41.Оцінка нбу діяльності банків за системою оцінки ризиків.

НБУ визначив 9 ризиків діяльності банків. Щодо них і проводиться оцінка. Є 6 ризиків, що мають кількісну оцінку: кредитний; ліквідності; відсотковий; валютний; ринковий; операційний. 3, котрі не мають кількісну оцінку: юридичний; стратегічний; репутації.

З 2004 р паралельно з системою CAMELS НБУ оцінює дія-сть КБ за системою оцінки ризиків.

НБУ виділив 9 категорій банківської дія-сті:-Кількісна оцінка: кредитний ризик(індивідуальний і портфельний), ризик ліквідності, ризик зміни %ставок,ринковий ризик, валютний ризик,операційно-технологічний ризик!Якісна оцінка:ризик репутації банку,юр.ризик,стратегічний ризик.

НБУ оцінює ризики таким чином:

1)Оцінює кількість кожного ризику(незначна,помірна,значна)

2)Оцінює якість управління ризиком банку(висока якість,потребує вдосконалення,низька якість)

3)Сукупний ризик за кожною категорією ризику(високий,помірний,низький)

4)Напрямок зміни ризику протягом наступного року(зменшується,є стабільним,зростає)

75.Взаємозв*язокгрошово-кредитноїполітики з фіскально-бюджетною.

За характером впливу на поведінку економічних суб’єктів кон’юнктурна політика не є внутрішньо єдиною. За цією ознакою в ній виділяються:

фіскально-бюджетна політика;

грошово-кредитна (монетарна) політика;

Отже, грошово-кредитна політика є елементом кон’юнктурної політики і через неї входить до структури загальноекономічної політики держави. Головним завданням кон’юнктурної політики є забезпечення рівномірного розвитку економіки через згладжування коливань у кон’юнктурних процесах із метою досягнення загальноекономічної рівноваги та зростання обсягів виробництва. Таке згладжування може забезпечуватися засобами як грошово-кредитної, так і фіскаль¬но-бюджетної політики, або обома одночасно. Взаємозв’язок засобів фіскально-бюджетної та монетарної політики виявляється передусім у спільності цілей окремих їхніх груп. Так, пожвавлення ринкової кон’юнктури через підвищення сукупного попиту може бути забезпечене двома методами грошово-кредитної політики (зниженням облікової ставки та збільшенням пропозиції грошей) і двома методами фіскальної політики (зростанням бюджетних видатків та скороченням податків). Стримування ринкової кон’юнктури досягається зменшенням сукупного попиту під впливом тих самих чотирьох засобів (по два з кожного боку), але протилежного спрямування. Крім спільності цілей, взаємозв’язок між засобами фіскальної та грошово-кредитної політики виявляється також у зв’язках механізмів їхньої дії. Так, зниження облікової ставки як складової грошово-кредитної політики зумовлює відносне зростання дохідності державних цінних паперів та збільшення надходжень до бюджету від їх реалізації. Це, у свою чергу, сприяє зростанню бюджетних видатків або ж скороченню рівня оподаткування як факторів впливу на ринкову кон’юнктуру з боку фіскальної політики.