66.Політика операцій з цінними паперами на відкритому ринку: зміст, ефективність, характеристика операцій. Чинний порядок проведення операцій нбу.

Дія цього інструменту полягає у зміні обсягів купівлі або продажу ц.п. ЦБ.

ЦБ продає ц.п. свого портфелю, коли йому потрібно зменшити пропозицію грошей, підвищити рівень ринкових % ставок і таким чином знизити темпи зростання інфляції.

ЦБ купує ц.п. на відкритому ринку, коли він ставить за мету збільшити пропозицію грошей, знизити рівень ринкових % ставок і таким чином стимулювати підприємницьку активність.

До операцій на відкритому ринку відн. операції ЦБ переважно операції з державними ц.п. на вторинному ринку.

Політика операцій на відкритому ринку – це інструмент адекватний ринковій економіці.

Якщо ЦБ входить на відкритий ринок у ролі покупця ц.п., попит на ц.п. зростає – це призводить до зростання їх ринкової вартості ,а отже і до зниження дохідності, що в свою чергу стимулює суб’єктів економіки до продажу ц.п. ЦБ.

Політика на відкритому ринку – це дійовий, гнучкий інструмент, має зворотність дії. Результати застосування цього інструменту можна легко спрогнозувати і вони піддаються коригуванню.

ЦБ самостійно визначає обсяг, час і напрямок проведення операцій.

Класифікація операцій:

1.Форма угоди (прямі операції, операції РЕПО)

2.Об’єкт угоди – найчастіше ЦБ проводить операції на відкритому ринку з державними ц.п. Державні ц.п. – це високоліквідні ц.п., мають розвинений ринок, крім того проводячи з ними операції ЦБ уникає конфл. корпорат. інтересів на ринку ц.п.

3.Тип операції – динамічні та захисні операції

4.Учасники угоди (КБ, інші дилери фондового ринку)

5.Місце проведення операції ( біржовий ринок, позабіржовий ринок)

На початку 2000 року портфель державних ц.п. – 10 млрд.грн.

На початку 2008 року портфель державних ц.п. – 0,4 млрд.грн.

На початку 2011 року портфель державних ц.п. НБ – 54,9 млрд.грн.

НБ здійснює операції на відкритому ринку, прямі операції і операції на умовах угоди РЕПО на біржовому ринку і на позабіржовому ринку, крім того НБ може здійснювати продаж з обов’язкові гарантуванням їх викупу у власників у будь-який час за встановленою ціною, тобто НБ здійснює довгострокове котирування облігацій.

68. Інституційна основа грошово-кредитної політики

Г-К політика це складова заг. економіки країни, політики держави, а скоріше складова конюктуриної політики.

Г-к пол. – комплекс взаємопов’язаних заходів, щодо регулювання грошового ринку, які здійсню держава через ЦБ і які спрямовуються на досягнення заздалегідь визначених цілей економічних та соц.. цілей.

В економічній літер. Використовується ще й поняття монетарна політика.

Виходячи з назви грошово-кред. Політика, вона реалізується через грошовий механізм і кредитний механізм та на додачу до Г-К політики ввели поняття валютна політика.

Основним суб’єктом грошово-кредитної політики виступає НБУ, який її визначає та реалізує, певну роль у визначенні г-к політики відіграє уряд країни, зокрема Мініст Фінансів, Мін. Економікм, Держ. Казначейство.

В україні Рада НБУ розробляє основні засади грошово-кредитної політики, затверджує його до 15 вересня та подає в порядку інформування до Верховної Ради.

Основні засади грошово-кредитної політики склад на підставі:

-Прогнозних показників економіки та соц.. розвитку країни;

-Проекти зведеного та державного бюджету України

-Аналіз очікуваних результатів г-к політики за рік, що передує прогнозному.

Рада НБУ здійснює контроль за виконанням основних засад і може вносити зміни до них.

Об’єкти грошово-кредитної політики поділяються на: віддаленні та наближенні

Віддаленні об’єкти – реальний сектор економіки і соц.. сфера. Наближені об’єкти – показники грошового ринку через які інструменти здійснюють вплив на віддалення об’єкти (грошова маса, ринкова відсоткова ставка, обмінний курс, грошова база)

для проведення ефективної кгрошово-кредитної політики в країни повинна бути створенна відповідна інституційна основа. основні складові інституційної основи:

=банківська система

=грошовий ринок.

вимоги до банківської системи:

=створення в країні 2-рівневої банківської системи з наданням одному банку статусу Центрального емісійного банку на який покладається повноваження і визначення грошово-кредитної політики.

=законодавче та фактичне забезпечення незалежності ЦБ.

=Законодавче закріплене за ЦБ статус резервного банку

=Законодавче закріплене за ЦБ статус кредитора в останній інстанції і фінансовий агент уряду .

=створення в країні державної системи банківського регулювання та нагляду.

=забезпечення високого рівня довіри до банківської системи.

грошовий ринок

=. забезпечення високого рівня структуризації грошового ринку

=досягнення високого рівня лібералізації грошового ринку.