85.Особливість підходів до розуміння поняття “право” в концепціях юридичного позитивізму Дж. Остіна, г.Кельзена, г. Харта: порівняльна характеристика

Остін пояснював, що закон – це правило, встановлене для панування з боку однієї особи, що мислить, над іншою. З його точки зору, є закони Божі й закони людські. Божі не мають юридичного значення. Людські закони поділяють на позитивні та позитивну мораль

Позитивні закони встановлюють політичні керівники для політичних підлеглих чи самі громадяни, щоб здійснити свої юридичні права, які їм надано. Правила позитивної моралі або моральні закон, не встановлені вищим політичним керівництвом для своїх підлеглих, включають такі правила, як статути клубів, закони моди, міжнародне право.

Остін підкреслював, що право є реальним фактом, створеним державою. За його визначенням, право - це "норма, встановлена з метою керування однією розумною істотою з боку іншої розумної істоти, яка має владу над першою". Право — це волевиявлення держави

Г.Кельзен - Право- це норми, правила поведінки. Норми за Кельзеном не встановлюються державою. З конституції „виростають” закони — з них постанови — а потім індивідуальні акти. Юр. Наука повина займатись виключно дослідженням норм.

«Чисте правознавство» — книга Кельзена (нормативізм, чиста природа права)

У своїй «чистій теорії права» Кельзен намагався розглянути універсальні моменти права (позитивного права), виключивши з нього випадкові та такі історичні елементи, як ідеали справедливості або соціальні умови. Значною мірою він визначає природу права, застосовуючи розрізнення світу сущого і світу належного. На думку Кельзена, природа права належить виключно до світу належного. На думку Кельзена , коли допущено несправедливість, то повинна бути дія (санкція) як наслідок цієї несправедливості. Право на життя означає лише те, що в разі вбивства людини проти вбивства буде застосовано силу.

«Чиста теорія права» Кельзена є теорією чинного права і не ставить питань, пов’язаних з його справедливістю, не відносить чинне позитивне право до доброго чи позитивного. Будь-який порядок з точки зору «чистої теорії права» є справедливим.

У своєму вченні про право Харт виходить з того, що мінімальною метою соціального життя людей є виживання. З цим, згідно Харту, і пов'язана наявність розумних підстав до того, що право і мораль повинні містити певні норми поведінки. Під такими нормами Харт має на увазі норми (правила) про захист особистості, власності і взаємних обіцянок (тобто договору). Сама ж розумність цих норм обумовлена ​​необхідністю виживання людей (тобто здійснення їх мінімальної мети) з урахуванням наявності таких «природних фактів», як вразливість людей, приблизна рівність людей у ​​фізичному і духовному відносинах, обмеженість альтруїзму людей, обмеженість кількості благ, обмеженість розсудливості і твердості волі у людей.

Право (позитивне право) за своєю структурою, згідно Харту, складається з правил (норм), які він поділяє на первинні та вторинні.

Первинні правові правила - це Правила зв'язування. Вони покладають обов'язки без урахування волі відповідних осіб. Вони пов'язані з загрозою санкції, яка як мотив повинна утримувати від забороненого поводження.

Вторинні правові правила надають приватну чи публічну владу. Правила, надають приватну влада, дають приватним особам здатність самим будувати свої правові зв'язки з іншими за допомогою договорів, заповітів і т. д. Правила, надають публічну владу, визначають діяльність у сфері законодавства, правосуддя, управління. Вторинні правила не вимагають від адресатів вести себе певним чином, а дають можливість окремим особам при певних умовах створювати права і обов'язки.