Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Готовый экзамен по ИВДП 2011(шпора).doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
24.12.2018
Размер:
509.44 Кб
Скачать
  1. Підхід до розуміння права у вченні о.Конта.

Взгляды Конта на право и на права личности весьма своеобразны; он отвергает и то, и другое. Он утверждает: <Слово <право> должно быть так же изгнано из правильного политического языка, как слово <причина> из настоящей философской речи. Из этих двух теологически-метафизических понятий одно (право) столь же безнравственно и анархично, как другое (причина) иррационально и софистично>. Право он считает авторитарно-теологическим понятием, основанным на представлении о богоустановленности власти. Для борьбы с этим теократическим авторитетом было выдвинуто (в метафизический период) понятие <права человека>, которое, как утверждал Конт, выполнило лишь разрушительную роль. Когда эти

права человека попытались осуществить на практике, <они тотчас же обнаружили свою антисоциальную природу, стремясь увековечить индивидуализм>. В социократии не должно быть ни права в объективном смысле слова, ни субъективных прав: <В позитивном состоянии, не опирающемся на божественные начала, идея права исчезает безвозвратно. Каждый имеет обязанности перед всеми, но никто не имеет прав, как таковых... Иначе говоря, никто не имеет другого права, кроме права всегда исполнять свой долг>.

Если субъективное право Конт заменяет обязанностью, то объективное - системой позитивной философии. Чувствуя шаткость своих позиций, Конт в конце жизни попытался подкрепить концепцию социократии религиозно-мистическим началом. Он разработал культ Великого Существа, в качестве которого должно почитаться все человечество.

  1. Теорія соціократичної держави о.Конта

Політична влада в соціократії О. Конта знаходиться в руках банкірів та їхніх радників — філософів-позитивістів. Запорукою міцності держави повинні бути жорстка дисципліна, повна однодумність в усьому суспільстві та всебічний державний контроль.

Засновник позитивізму відкрив ліберально-індивідуалістичне розуміння прав і свобод особи. Суб'єктивне право, за його вченням, суперечить принципам соціальної солідарності, а тому мислитель пропонував замінити його поняттям "соціальний обов'язок". З цього приводу він зазначав, що ніхто не має права в буквальному розумінні цього слова, окрім права завжди виконувати свій обов'язок. З цих же позицій він підходив до з'ясування ролі приватної власності, яка, на його думку, є не правом, а соціальним обов'язком, функцією, що має призначення створювати капітали й керувати ними, завдяки чому кожне покоління готує відповідний обсяг робіт для нащадків.

Розвиток природничих наук, а також техніки сприяв подальшому розвиткові позитивізму, що на нього спиралися політико-правові вчення другої половини XIX — початку XX ст. З часом позитивістська теорія держави і права отримала два напрямки: юридичний позитивізм і соціологічний позитивізм.

Право, за уявленням позитивістів, є сукупністю норм, даних об'єктивно, які не потребують обґрунтування. Соціальним призначенням права є забезпечення соціального компромісу.