2. Кількісні і якісні ознаки і особливості їх успадкування

Вище йшлося головним чином про ознаки, які чітко виявляються у фенотипі й досить легко відрізняються від альтернативних. При розчепленні їх не виникає сумнівів, до якого фенотипового класу за даною ознакою слід віднести ту чи іншу особину. Такі ознаки (це, наприклад, особливості забарвлення чи форми, відсутність певного ферменту та ін.) зазвичай називають якісними.Однак багато спадкових ознак неможливо точно і якісно описати. Скажімо, коли спостерігаються поступові малопомітні переходи між особинами, а при розщепленні немає чітко розмежованих фенотипових класів. Ці ознаки (вага й розміри тіла, плодовитість, урожайність, продуктивність, скоростиглість, вміст білків і жирів тощо) доводиться вивчати шляхом вимірювань або підрахунків, які дозволяють дати їм чисельну характеристику. Подібні ознаки прийнято називати кількісними. Чітку межу між якісними й кількісними ознаками провести неможливо: деякі кількісні можна описати якісно (наприклад, високий - карликовий, скоростиглий - пізньостиглий), якісні ж відмінності можна виразити кількісно (наприклад, різницю в забарвленні - кількістю пігменту). Проте якісний опис можливий лише у рідких випадках, коли ці відмінності досить різкі й між ними немає проміжних форм. Більшість господарсько-корисних ознак культивованих рослин і домашніх тварин відносять до кількісних, тому розуміння того, як спадкуються кількісні ознаки, є дуже важливим для селекційної роботи.Кількісні ознаки, як правило, мінливіші, ніж якісні. Це залежить від двох причин. По-перше, спадкові відмінності особин за тією чи іншою кількісною ознакою зазвичай зумовлені взаємодією декількох пар полімерних генів, причому кожен ген досить суттєво впливає на розвиток даної ознаки. Певні комбінації полімерних генів, які визначають кількісну ознаку, зсувають ступінь прояву ознаки в позитивний бік, інші - у негативний. На відміну від цього, у випадку якісних ознак різниця між особинами визначається здебільшого лише однією, двома або, зрідка, трьома парами алелів. По-друге, кількісні ознаки зазвичай значно сильніше, порівняно з якісними, залежать від зовнішніх факторів. При цьому різні фактори часто можуть діяти на фено-типовий прояв генів різнонаправлено.При вивченні спадкування кількісних ознак використовують певні статистичні параметри, за допомогою яких характеризують ступінь прояву таких ознак. Головні з цих параметрів - середнє арифметичне (x ), середнє квадратичне відхилення (о) і коефіцієнт мінливості (CV).

------------------------------------------------------------

4. Мінливість та спадковість, їх значення в селекції

Мінли́вість — здатність живих організмів набувати нових ознак, відмінних від предків і їхніх станів у процесі індивідуального розвитку, різноманітність ознак серед представників даного виду. Розрізняють декілька типів мінливості:

•Спадкову і неспадкову (генетичну чи модифікаційну).

•Індивідуальну (відмінність між окремими особинами) і групову (між групами особин, наприклад, різними популяціями даного виду). Групова мінливість є похідною від індивідуальної.

•Якісну і кількісну

•Спрямовану і неспрямовану.

Мінливість забезпечує появу нових ознак та їхніх станів, завдяки чому утворюються нові види і відбувається історичний розвиток біосфери в цілому.

Спадко́вість — здатність, одна з основних властивостей живих організмів передавати з покоління в покоління спадкові ознаки, збереження й відтворення у нащадків основних ознак зовнішньої та внутрішньої будови, фізико-хімічних особливостей і життєвих функцій батьків.

Забезпечується відтворенням матеріальних одиниць спадковості — генів.

Неповне домінування — така форма взаємодії, коли в гетерозиготного організму (Аа) продукти експресії домінантного гену (А) не повністю пригнічують продукти експресії рецесивного гену (а), внаслідок чого проявляється проміжна між батьківськими ознака. Тут розщеплення за генотипом і фенотипом збігається і становить 1:2:1.

Слово "селекція" означає "добір". Але селекція — це комплексна наука, спрямована на підвищення продуктивності сільського господарства. Вона ґрунтується не тільки на вченні про штучний добір, а й на ряді інших закономірностей біології. Теоретичною базою для досліджень у галузі селекції є генетика. На сучасному етапі перед селекцією стоїть завдання створити нові високопродуктивні породи тварин, сорти рослин, штами мікроорганізмів, пристосовані до умов сучасного індустріального сільського господарства та промисловості, а також поліпшити якості вже існуючих. Для успішного вирішення цих завдань треба вивчати і враховувати вихідну сортову й видову різноманітність тварин і рослин, спадкову мінливість, роль середовища існування в розвитку і проявленні ознак, що цікавлять селекціонерів, закономірності успадкування при гібридизації, форми штучного добору, спрямовані на виділення й закріплення бажаних ознак.

--------------------------------------------------------------------------------