Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори ГЕНЕТИКА.docx
Скачиваний:
1298
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
169.38 Кб
Скачать

27. Успадкування летальних та напівлетальних генів, плейотропія.

Летальний ген за певних обставин призводить до смерті індивідуума, в організмі якого він присутній. Летальні гени зазвичай є рецесивними: індивідуум може померти, тільки якщо обидва його батьки є носіями цього гена. Якщо ж носієм є один з батьків, то летальну дію гена буде замасковано домінантним алелем, який успадковується від другого здорового батька.

Відомо, що багато вад розвитку (бульдоговідность, карликовість водянка голови у телят, безногость у поросят, безволосость у телят і крольчат і ін.) визначається т.з. летальними і напівлетальними генами. Особини — носії таких генів, або гинуть, або володіють низькою життєздатністю. Поява тварин з такими недоліками пояснюється тим, що в стадах зустрічаються особини, зовні нормальні сповна життєздатні, але гетерозиготні по генах, що визначають ці недоліки. При схрещуванні таких гетерозиготних особин один з одним в потомстві з'являються нежиттєздатні форми, гомозиготні по летальних або напівлетальних генах.

Летальна або напівлетальна дія можуть надавати і гени, що обумовлюють корисні в господарському відношенні ознаки. Класичний приклад цього — домінантний ген що визначає у карлючкуватих ягнят сіре забарвлення — ширазі, який одночасно виявляється рецесивним відносно життєздатності особин.

Плейотропія – це залежність кількох ознак від дії одного гена. Це явище відмітив ще Г. Мендель, який помітив, що фактори, які контролюють колір квіток у гороху, також контролюють колір насіння і червоні плями на прилистках. У людини трапляється спадкове захворювання серповидно-клітинна анемія. Ген, що викликає це захворювання, змінює будову гемоглобіну (гемоглобін S), його властивості, форму еритроцитів.

-----------------------------------------------------------------------------------------------

28. Полімерія і гени-модифікатори.

Неалельні гени, діючи однозначно на формування однієї і тієї ж ознаки, називаються полімерними, або множинними. Явище взаємодії неалельних множинних генів, що зумовлюють розвиток однієї і тієї ж ознаки, називається полімерією.

При полімерії два або декілька ферментів, що утворюються під контролем неалельних генів, діють на розвиток однієї і тієї ж ознаки, посилюючи її проявлення. Полімерія була відкрита і детально описана й вивчена шведським генетиком та селекціонером Нільсом-Еле у 1908 році. Це явище досить поширене. За типом полімерії спадкуються такі важливі господарсько-цінні ознаки, як висота рослин, тривалість вегетативного періоду, кількість білку у зерні, довжина і вихід волокна в бавовнику, вміст вітамінів у плодах, швидкість протікання біохімічних реакцій. Оскільки полімерні гени діють на одну і ту саму ознаку, їх позначають однією буквою, а їхні різні алельні пари відмічають цифрами.Гени-модифікатори – гени, які посилюють або послаблюють чіткість фенотипового проявів інших неалельних генів. У генів-модифікаторів самостійної функції нерідко не спостерігається. Ці гени в основному впливають на характер фенотипового прояву кількісних ознак – врожайності, маси організму, лінійних та об’ємних розмірів, концентрацій білків, жирів та вуглеводів у клітинному соку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]