Рамки політики

Кластерна політика Японії здійснюється, головним чином, у рамках загальної промислової політики та тісно пов’язана з політикою регіонального розвитку.

Протягом останніх 20 років у японській промисловості відбувалися масштабні зміни. 1990-ті роки — так зване «втрачене десятиріччя» — були часом економічної бульбашки, наступної потужної дефляції та проблем у фінансовій системі. Від кінця 1990-х і донині уряд опікувався розв’язанням проблеми неякісних кредитів і реформуванням фінансової системи, а також впроваджував низку політик у сфері регуляторної реформи та структурної реформи, спрямованої на «перенесення з державного сектору до приватного» для формування приватного попиту шляхом усунення норм регулювання та систем, які шкодять життєздатності приватного сектору.

Паралельно з цими змінами в царині промислової політики змін у 1990-ті роки зазнала й політика у сфері малого та середнього бізнесу. До початку 1990-х років законодавство з питань малого та середнього бізнесу було спрямоване на захист малих і середніх підприємств та промислових агломерацій від такого феномену, як спустошення — виведення виробництва за межі країни. У 1995 році було ухвалено Тимчасовий закон про заходи з підтримки творчої господарської діяльності малих і середніх підприємств. Саме цей закон заклав підвалини основоположних змін. Згідно з цим законом, при міністерстві економіки, торгівлі та промисловості було утворено Японську асоціацію нових бізнес-інкубаторів (JANBO) відповідно до положень політики розміщення виробничих сил. Завданням асоціації стало надання підтримки регіональним платформам, котрі являють собою системи координації діяльності регіональних гравців на кшталт керівників малих і середніх підприємств, професорів університетів, дослідників, підприємців, бізнес-консультантів та представників місцевої влади.

Цілі промислової політики Японії є такими:

• Підвищення конкурентоспроможності японської економіки

• Здійснення структурних реформ

• Розвиток інновацій по всій країні

• Розвиток нових підприємств

• Заохочення розвитку місцевої економіки в режимі самофінансування.

Таким чином, для державної політики Японії характерними є такі ключові поняття та пріоритети: конкурентоспроможність, структурні реформи, інновації, розвиток нового бізнесу та регіональні платформи.

Цілі програм розвитку кластерів

Для ІРС кластер — це «формування широких партнерських мереж між підприємствами та університетами в усіх регіонах Японії: 1) між підприємствами, університетами та урядовими органами; 2) між підприємствами; 3) між підприємствами різних галузей, і забезпечення формування цими мережами, які дають своїм учасникам змогу злучити свої інтелектуальні та інші ресурси, умов для утворення нових галузей і підприємств».

Проект розвитку промислових кластерів має на меті формування промислових кластерів, які мають три основних спільних риси: 1) ланцюгову реакцію інновацій — поширення хвилі інновацій всією Японією; 2) оптимізацію галузей промисловості та підвищення їхньої стійкості до змін у середовищі; 3) розбудову бренду (регіон розглядається як бренд) для прискорення формування міжнародних кластерів або підвищення їхньої якості.

Стратегічні цілі Проекту розвитку промислових кластерів визначено в такий спосіб:

• розвиток ділового середовища для заохочення інновацій;

• утворення нових підприємств;

• досягнення синергетичного ефекту зі стимулюванням місцевої промисловості (кожне місто, кожна префектура та кожний регіон Японії має органи, які опікуються розвитком місцевої промисловості).

На основі цих стратегічних цілей окреслюються й більш конкретні цілі:

• Заохочення інновацій шляхом «нової злуки» промисловості, закладів вищої освіти та урядових органів.

• Заохочення співпраці між промисловістю, урядовими органами та закладами вищої освіти.

• Підтримка розвитку нових підприємств.

• Заохочення інновацій у сфері управління.

• Зміцнення політики підтримки розвитку місцевої промисловості.