Частина II: Цілі програми розвитку кластерів

Міністерство торгівлі та промисловості Сполученого Королівства визначає кластери як місця концентрації компаній та інститутів, що конкурують і співпрацюють одні з одними, залежать один від одного та об’єднуються системою ринкових і неринкових зв’язків.

Мета програми визначена в такий спосіб:

Кластери формують середовище, в якому розробляються інновації та підвищується продуктивність.

Кластери є частиною регіональної політики, що має на меті підвищення потенціалу регіонів, посилення наголосу на зростанні в межах усіх регіонів і зміцненні складових економічного успіху, а також активізації регіонального потенціалу новаторства та підприємництва.

Ось стратегічні цілі програми формування кластерів:

• Підвищення рівня продуктивності промисловості Сполученого Королівства.

• Заохочення економічного розвитку.

• Розбудова потенціалу регіонів шляхом активізації регіонального потенціалу новаторства та підприємства.

Як видно зі структури програми, програма формування кластерів утілюється в життя в досить автономному режимі регіональними агентствами з розвитку; робота ведеться з кластерами на різних стадіях їхнього життєвого циклу (ембріональні, сталі, зрілі, занепалі); конкретні цілі різних регіональних кластерних ініціатив є різними та враховують місцеві умови.

Було розроблено Практичний посібник із розвитку кластерів, який містить певні дані про те, якими мають бути конкретні цілі програми формування кластерів (хоча в ньому підкреслюється важливість адаптації кластерної стратегії з урахуванням рівня розвитку та місцевих умов кластеру!). Отже, «рушійними силами» формування кластерів вважаються:

Створення мереж та партнерство — причому це, у свою чергу, робить внесок у формування соціального капіталу (та є засобом досягнення стратегічної цілі 3).

Заохочення інновацій та НДДКР (що веде в напрямку досягнення стратегічних цілей 1 і 2).

Підвищення рівня кваліфікації, доступності та якості робочої сили в межах кластеру (що робить внесок у досягнення всіх трьох стратегічних цілей).

Розробка та впровадження програми формування кластерів

Будова кластерної політики

Біла книга з питань конкурентоспроможності «Наше конкурентоспроможне майбутнє: розбудова економіки на основі знань» (1998 р.) окреслила важливість формування кластерів та його внесок у забезпечення регіональної та національної конкурентоспроможності. Ця Книга заклала підвалини розробки кластерної програми.

Уряд сформував Керівну групу з кластерної політики на рівні міністерств, якій було доручено розробити політику заохочення зростання кластерів і подолання перешкод на шляху їхнього розвитку. До складу групи ввійшли представники всіх центральних відомств, котрі опікуються питаннями продуктивності. Уряд був представлений як міністрами, так і вищими державними посадовцями. Агентства регіонального розвитку були представлені одним із голів їхніх правлінь. Представниками ділових кіл з-поза меж уряду була Конфедерація британської промисловості (CBI) та окремі провідні ділові люди.

Комітет доручив провести два загальнонаціональних дослідження, часовий проміжок між якими склав приблизно два роки. Перше дослідження мало на меті складення карти кластерів в економіці Сполученого Королівства, а друге дослідження передбачало вивчення критичних факторів успішності кластерів та розробку практичного посібника з оптимальною дорожньою картою для практиків, що опікуються кластерами.

Складання карти кластерів проводилося для їхнього виявлення. Міністерство торгівлі та промисловості оприлюднило доповідь «Бізнесові кластери у Сполученому Королівстві: перша оцінка». У цій доповіді були представлені промислові кластери Сполученого Королівства — як загальнонаціональні, так і регіональні — котрі були виявлені під час складання карти. Дослідна група використовувала чотирьохфакторну класифікацію кластерів у цілях аналізу. Оцінка кластерів визначалася:

• рівнем розвитку — кластери ділилися на «ембріональні», «сталі» та «зрілі»;

• глибиною — вони ділилися на «глибокі», «мілкі» та «невизначені» залежно від кількості промислових та інституційних зв’язків;

• динамікою зайнятості — «зростаючі», «занепадаючи» та «стабільні»;

• територіальним значенням — «регіональні», «національні» та «міжнародні».

Було виділено 154 кластери, від 8 до 18 в кожному з регіонів. До складу кластерів входили підприємства сфери послуг та промислові підприємства, що представляють низку секторів та використовують різні технології.

У той час регіональні стратегії формування кластерів розроблялися регіональними агентствами з розвитку (RDA). На національному рівні розробкою стратегії опікувалася Підгрупа з кластерів, у якій були представлені всі агентства та міністерство торгівлі й промисловості. Одним із останніх заходів групи стало замовлення на розробку «Практичного посібника з розвитку кластерів».

Коротше кажучи, основні характеристики програми розвитку кластерів у Сполученому Королівстві є такими:

Ієрархічний підхід «згори вниз», проведення картографічного дослідження для виявлення потенційних кластерних ініціатив;

Охоплення всієї території країни: ініціатором програми формування кластерів є міністерство торгівлі та промисловості (DTI) у співпраці з іншими зацікавленими міністерствами в рамках Керівної групи з кластерів.

Регіональний підхід, розробка регіональних стратегій розвитку кластерів. Регіональні агентства з розвитку забезпечують розвиток кластерів шляхом здійснення політичних заходів на їхню підтримку. Вони мають необхідні повноваження для впровадження стратегії розвитку, яка враховує переваги, потенціал та потреби відповідних регіонів.

За впровадження відповідають регіональні агентства з розвитку в Англії, а також автономні уряди Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Кожний із автономних урядів має власну програму формування кластерів. Кожний регіон має різні уявлення про кластери: більшість із них мають більше десятка кластерів, які вони намагаються розвивати, причому більшість із них базуються на технологіях (біотехнологіях, технологіях автомобільної промисловості або екологічних технологіях).

Загальна координація та розробка загальної програми, розробка Практичного посібника з розвитку кластерів. Завданням міністра є забезпечення відповідності стратегії регіональних агентств з розвитку політиці міністерства торгівлі та промисловості.

Джерелом фінансування є, головним чином, регіональні бюджети та структурні фонди ЄС. Бюджети окремих кластерних ініціатив у регіонах коливаються в дуже широких межах: від кількох тисяч до кількох мільйонів фунтів стерлінгів.

Швеція

Кластерна політика у Швеції є однією зі складових політики у сфері НДДКР та інновацій, але, знов-таки, з сильною регіональною орієнтацією. Формування та розвиток кластерів є інструментом політики, що використовується в різних національних програмах для заохочення регіонального розвитку. Швеція славиться своєю інноваційною політикою та обіймає міцні позиції в цій сфері на міжнародному рівні. Саме на інновації робиться наголос у кластерних програмах. Нижче представлені три різні кластерні програми, кожна з яких має особливий фокус та власні цілі.