6) Мова.

Незначна схожість: мова людини і «мова» тварин мають сигнальну функцію (попередження про небезпеку).

Відмінності: тварина може лише подати сигнал з приводу явищ, обмежених безпосередньою ситуацією, людина може за допомогою мови інформувати інших людей про минуле, сьогодення і майбутнє, передавати соціальний досвід. Крім того, незначна кількість того, що тварини можуть повідомити одне одному, може бути повідомлене і без мови.

Схожість: багато тварин як і людина володіють голосовими органами, міміко-жестикулярними методами сигналізації.

Відмінності: всі перераховані вище засоби принципово відрізняються від людських невербальних засобів спілкування (жестів, міміки) тим, що служать виразом суб'єктивного стану, що викликається голодом, спрагою, страхом тощо, або простою вказівкою, закликом до сумісних дій або попередженням про небезпеку тощо. Мова тварин не має абстрактного сенсу в якості предмету спілкування, ніколи не позначає предметів, не виділяє їх дій або якостей, тому не є мовою в справжньому сенсі цього слова.

Людська мова відірвалася від своєї ситуативності, і її зміст – ідеально, опосередковано відтворює об'єктивну реальність, що пов'язане з особливостями людської свідомості.

Різниця в «мові» тварин і мові людини визначає відмінність і в їх мисленні.

7. Мислення.

Схожість: практично з народження і людина, і тварина володіють потенційною здібністю до вирішення елементарних практичних завдань в наочно-дієвому плані, вищим тваринам властиве лише практичне («ручне» по Павлову) мислення.

На наступних двох ступенях розвитку інтелекту — в наочно-образному і словесно-логічному мисленні – між ними виявляються корінні відмінності.

Відмінності: мислення людини характеризується здатністю абстрагуватися (відволікатися) від конкретної ситуації і передбачати наслідки, які можуть виникнути у зв'язку з цією ситуацією.

Людина на відміну від тварин може оперувати образами, що проявляється у неї з двох- і трирічного віку. Тварина може діяти тільки в межах наочної сприйманої ситуації і не може вийти за її межі, абстрагуватися від неї і засвоїти абстрактний принцип.

У тварин немає ніяких ознак словесно-логічного мислення – ні логіка, ні значення слів (поняття) їм не доступні.

Багато вищих тварин здібні до елементарної розсудливої діяльності, але не здатні здійснити неінстинктивну сконструйовану програму (не можуть побудувати програму в думці, утримати її в пам'яті в скороченій і спрощеній послідовності, пригадати і здійснити послідовність дій). «Розумна» поведінка тварин спрямована в основному на вирішення біологічно доцільних завдань, повязаних з задоволенням значущих потреб і завжди носить конкретний чуттєво-руховий характер. Для встановлення зв'язків між предметами, явищами (істотна ознака інтелектуальної діяльності), їм необхідно, щоб ці явища сприймалися наочно і одночасно. Навіть вищі тварини не здібні до абстракції, узагальнення, понятійного мислення, розуміння прихованих причинно-наслідкових зв'язків (це характерно тільки для свідомості людини).

Конкретне практичне мислення тварин підпорядковує їх безпосередньому враженню від даної ситуації, а здібність людини до абстрактного мислення усуває її безпосередню залежність від даної ситуації і людина здатна поступати відповідно пізнаній необхідності – свідомо. Свідома діяльність людини може керуватися не безпосереднім враженням від зовнішньої ситуації, а глибшим пізнанням внутрішніх законів, що стоять за нею – може абстрагуватися від безпосереднього враження, проникати в глибокі зв'язки і відносини речей, пізнавати причинну залежність подій і, розібравшись в них, орієнтуватися на глибші закономірності. Тому поведінка людини, заснована на пізнанні необхідності, вільна. (Наприклад, в ясний осінній день на прогулянку людина може узяти з собою плащ, тому що знає, що осіння погода нестійка).

Найбільш принципові відмінності від психіки тварин виявлені у людини також і за іншими характеристиками її свідомості.

Свідомість людини (на відміну від психіки тварин) – це відображення, що виділяє об'єктивні стійкі властивості наочної дійсності, формування загальних для всіх людей знань про світ.

Основні відмінності свідомості людини як вищої форми відображення від психіки тварин, окрім тих особливостей, які були вже перераховані вище (особливо, відмінності в мисленні, в мові, наявність вищих етичних мотивів поведінки і відчуттів) проявляються також в наступному:

1) свідомість людини змінюється в історичному плані (відображення навколишнього світу різне на різних етапах історичного розвитку, а його характер завжди залежить від існуючих соціально-економічних умов).

2) свідомість людини змінюється в онтогенетичному плані (процес відображення навколишнього світу не залишається незмінним і впродовж життя кожної людини), а особливості відображення в цьому випадку обумовлені віком і придбаним досвідом.

Зміна психіки тварин обумовлено лише досвідом даної особини, людина може привласнити суспільно-історичний досвід всього людства.

3) відображення світу у формі пізнання його істотних зв'язків і відносин – відмітна особливість свідомості людини від психіки тварин.

Зміна свідомості людини протікає в плані гностики – різним є віддзеркалення і на різних етапах кожного акту пізнання – в процесі переходу від незнання до знання, від неповних, неглибоких знань до всесторонніх істотних, від чуттєвого пізнання до логічного, абстрактного.

У тварин не існує такого роду пізнавального відношення до дійсності.

4) активність людської свідомості, характеризується творчим перетворенням дійсності і цілеспрямованістю, що відрізняє свідомість людини від психіки тварин.

Психічне відображення забезпечує тваринним лише пристосування до зовнішніх умов, тварини частково можуть використовувати те, що дає природа.

5) Свідомості людини властиві такі сторони, як самосвідомість, самоаналіз, самоконтроль, які є найважливішими відмінними рисами психіки людини від психіки найрозвиненіших представників тваринного світу.