Тема 2. Методологічні принципи і методи вивчення психіки

Лекція №3

1. Спостереження та експеримент як основні емпіричні методи психології.

Психологія висуває до методів дослідження психічних явищ певні вимоги: 1) психічні явища потрібно вивчати в їх розвитку, взаємозв’язку та взаємозалежності; 2) метод психологічного дослідження має бути адекватним його предмету, розкривати істотні, а не випадкові чи другорядні особливості досліджуваного психічного процесу, стану чи властивості.

До емпіричних методів відносять: обсерваційні – спостереження і самоспостереження; психодіагностичні (тестування, опитування, анкетування, інтерв'ю, бесіди); експериментальні методи (лабораторний, природний, констатуючий, формуючий експеримент), аналіз продуктів діяльності; біографічний метод.

Основними емпіричними методами дослідження в психології є спостереження і експеримент. Кожен з цих загальних методів наукового дослідження виступає в психології в різних і більш менш специфічних формах.

Обсерваційні методи (спостереження і самоспостереження).

Спостереження (у психології) – метод вивчення психічних особливостей індивідів на основі фіксації проявів їх поведінки, це спосіб збору інформації шляхом безпосереднього, цілеспрямованого і систематичного сприйняття і реєстрації зовнішніх проявів психіки (дій, вчинків, поведінки особистості) в різних ситуаціях. Спостереження є організованим, цілеспрямованим, фіксуємим сприйняттям психічних явищ з метою їх вивчення в певних умовах.

Основна суть спостереження полягає в тому, що психолог збирає інформацію, не втручаючись в ситуацію.

Предметом спостереження є поведінка особистості в різноманітних її зовнішніх виявах, в якій реалізуються усвідомлювані та неусвідомлювані внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. Предметом спостереження можуть бути такі прояви поведінки людини: 1) вербальна поведінка (зміст, тривалість та інтенсивність мовлення); 2) невербальна поведінка (експресія обличчя, очей, жести, міміка) 3) виразні рухи; 4) переміщення людей, дистанція між ними; 5) фізичні дії (торкання, поштовхи, удари і ін.). За особливостями мовлення, виразними рухами можна виявити й простежити особливості уваги, розуміння змісту висловлювання, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру. Тому вміле спостереження за поведінкою людини дає можливість з високою вірогідністю робити висновки про її внутрішні, психічні особливості.

Предметом спостереження є лише те, що можливо об'єктивно зареєструвати: ті прояви об'єкту, які доступні для фіксації. Виходячи з того, що психіка знаходить свій прояв в поведінці, психолог будує гіпотези про психічні властивості, грунтуючись на даних, отриманих при спостереженні.

Спостереження використовується там, де втручання експериментатора може порушити процес взаємодії людини з середовищем. Воно незамінне коли треба отримати цілісну картину подій і відобразити поведінку індивідів у всій повноті.

Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли бачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фото-, кіноапарата або магнітофона (дає можливість документувати все, що спостерігається, глибше аналізувати, порівнювати).

Умовно виділяють спостереження життєве і наукове, які потрібно розрізняти. Принципова різниця наукового спостереження від побутового в тому, що останнє обмежується реєстрацією фактів і має випадковий неорганізований характер, а наукове спостереження базується на певному плані, програмі, фіксації фактів та особливостей ситуації, на аналізі та інтерпретації. Для нього характерні перехід від опису фактів до пояснення їх суті, формування психологічної характеристики особистості, воно не обмежується описом зовнішньо виявленого, а проникає в сутність явищ, з’ясовує причини певних актів поведінки і цим розкриває їх психологічну природу.

Найчіткіше відмінності життєвого і наукового спостереження охарактеризував Горбатов Д.С., за думкою якого наукове спостереження відрізняється від житейського такими властивостями: 1) цілеспрямованістю – здійснюється відповідно до заздалегідь чітко поставленої мети (спостерігач повинен виразно розуміти, що він збирається сприймати і для чого, щоб його діяльність не перетворилась на реєстрацію другорядних подразників, а істотний матеріал залишиться неврахованим); 2) систематичністю – дозволяє достовірно відрізнити випадкове від типового, закономірного; 3) планомірністю – слідування плану, програмі, розроблення схеми спостережень (як буде проведено спостереження, коли, де, за яких умов) сприяє підвищенню ефективності дослідження; 4) аналітичністю – припускає не тільки констатацію спостережуваних фактів, але і їх пояснення, виявлення психологічної природи; 5) чіткою реєстрацією результатів – дозволяє виключити помилки пам'яті, зменшити суб'єктивізм висновків і узагальнень; 6) оперуванням системою однозначних понять, спеціальних термінів, сприяючих чіткому і однозначному позначенню спостережуваного матеріалу, а також одноманітності можливих інтерпретацій.

Наукове психологічне спостереження – достатньо складний метод і його використання повинно відповідати ряду вимог: навмисність, цілеспрямованість; планомірність; вибірковість (спостерігаються тільки певні особливості поведінки і діяльності); об'єктивність; систематичність; природність умов; наявність достатньої інформації про спостережуване явище; точна і чітка фіксація результатів (спеціальні бланки – карти спостереження).

Наукове спостереження висуває певні вимоги й до особистих якостей дослідника. Зокрема, він повинен мати такі якості: 1) бути об’єктивним при фіксації, словесному описі та класифікації спостережень; 2) володіти собою (його настрій та характерологічні якості не повинні впливати на спостереження та висновки); 3) не бути тенденційно упередженим в організації спостереження та очікуванні його наслідків, щоб не зробити безпідставних висновків; 4) не піддаватися першим враженням про піддослідного та не бути поблажливим до нього; 5) не приписувати піддослідному власних якостей і не пояснювати його поведінку з власної позиції.

Одноразового спостереження за якимось явищем у поведінці та діяльності особистості недостатньо для того, щоб робити висновки про її психічний склад, розум, почуття, волю, риси характеру, темперамент, цілеспрямованість, моральні якості. Для уникнення випадкових суджень, потрібні кількаразові спостереження тих чи інших морально-психологічних особливостей у різних умовах і на різноманітному матеріалі.

Спостереження може застосовуватися як самостійний метод, але зазвичай воно органічно включається до складу інших методів дослідження – бесіди, вивчення продуктів діяльності, різних типів експерименту тощо. Спостереження може здійснюватися також в цілях збору попереднього матеріалу дослідження та для контролю отриманих емпіричних даних.

Класифікації спостереження за різними ознаками:

№ п/п	Ознаки	Види	Характеристика
1	За характером сприйняття	Суцільне Вибіркове	Дослідник фіксує всі особливості поведінки, всі доступні йому об’єкти Дослідник фіксує лише певні типи поведінкових актів, реакцій або параметри поведінки.
2	Залежно від об’єкта спостереження	Зовнішнє Внутрішнє (інтроспекція)	спостереження за поведінкою інших людей самоспостереження
3	Відносно часу дослідження	Однократне Періодічне лонгітюдне	Одиничне, проводиться тільки один раз; Здійснюється протягом певного проміжку часу; Тривале за часом;
4	Від ступеня залученості дослідника в середовище, що вивчається	Включене Стороннє (невключене)	Особиста участь спостерігача в спостережуваній діяльності; дослідник – безпосередній учасник того процесу, за ходом якого спостерігає. Досліджуючи взаємини спостережуваних людей, дослідник може включитися сам в спілкування з ними та спостерігати за їх взаємини «зсередини». Події відбуваються без безпосередньої участі в ньому спостерігача, який реєструє події «з боку», без взаємодії і встановлення відносин з особою чи групою, що вивчається.
5	За характером реєстрації даних	Констатуюче   Оцінююче	Завдання дослідника - чітко зафіксувати наявність і характеристики значущих форм поведінки; Дослідник порівнює факти за ступенем їх виразності;
6	За ступенем стандартизованості процедури (техніки спостереження)	Стандартизоване (структуроване) Нестандартизоване (неструктуроване, вільне або пошукове)	Події, що відбуваються, фіксуються без найменших відступів від заздалегідь розробленої програми (розробленого списку спостережуваних ознак, визначення умов і ситуацій спостереження, інструкції для спостерігача, одноманітних кодифікаторів для реєстрації спостережуваних явищ). Збір даних при цьому припускає подальшу їх обробку і аналіз за допомогою методів математичної статистики. Відсутні чіткі обмеження у виборі ознак та моментів фіксації результатів. Визначаються лише загальні напрями спостереження, де результат фіксують у вільній формі, безпосередньо у момент сприйняття або по пам'яті.
7	За систематичністю	Несистематичне спостереження Систематичне спостереження	Його результат: створення узагальненої картини поведінки індивіда або групи в певних умовах. Не ставиться мета фіксувати причинні залежності і давати строгі описи явищ. Проводиться за певним планом, при якому дослідник реєструє особливості поведінки і класифікує умови зовнішнього середовища. Результат: реєстрація особливостей поведінки (змінні) і класифікація умов зовнішнього середовища.
8	За характером взаємодії з об'єктом	Відкріте Приховане	Випробовувані знають про спостереження, що проводиться; Випробовувані не знають про спостереження, що проводиться; спостерігач маскує свої дії. Це спостереження породжує етичні проблеми.

Кожен з видів спостереження має свої особливості і застосовується там, де він може дати найбільш достовірні результати. Наприклад, вільне спостереження доцільно проводити в тих випадках, коли неможливо точно визначити, що слід спостерігати, коли вивчаємі ознаки явища і його вірогідний хід заздалегідь не відомі дослідникові. Стандартизоване спостереження – у дослідника є точний і достатньо повний перелік ознак феномена, що вивчається.

Найбільш поширені форми реєстрації даних спостереження: 1) складені заздалегідь протоколи або карти спостереження; 2) розгорнені і більш менш впорядковані щоденникові записи.

Результати спостережень зазвичай систематизуються у вигляді індивідуальних (або групових) характеристик – розгорнених описів найбільш істотних особливостей предмету дослідження. Тому, ці результати є одночасно початковим матеріалом для подальшого психологічного аналізу.

Закономірності спостереження виявляються у ступені адекватності та швидкості розпізнавання предмета, виокремлення його серед інших об’єктів, знаходження спільного та відмінного в них.

Отже, наукове спостереження вимагає спеціальної підготовки, в ході якої отримуються спеціальні знання і якості, що допомагають об'єктивності психологічної інтерпретації.

Як метод психологічного дослідження, спостереження має свої сильні і слабкі сторони, переваги та недоліки.

Переваги	Недоліки
1. Великий обсяг отримуваної інформації 2. Дотримання природних умов 3.Можливість використання технічних засобів 4. Не обов'язково попереднє згода випробовуваних.	1. Трудоміскість 2. Значна затрата часу 3. Суб’єктивність результатів 4. Неможливість контролювати ситуацію, неможливість втручатися в хід подій без їх спотворень 5. Дія на спостерігача (його сприйняття і аналіз) цінностей і норм групи людей, що вивчається. Дослідник ризикує втратити необхідну об'єктивність при відборі, оцінці і інтерпретації даних (при включеному спостереженні).

Особливе значення має проблема спостерігача – поведінка людини або групи людей змінюється, якщо вони знають про факт спостереження з боку, причому цей ефект зростає, якщо спостерігач невідомий групі або індивіду, значущий і може компетентно оцінити поведінку.

Тому, збереження природності психічних проявів – головна вимога до спостереження як до методу наукового дослідження.

Основні труднощі спостереження повязані з: 1) необхідністю виділити в поведінці головне і не підмінити реально спостережуваний факт власною інтерпретацією; 2) впливом неусвідомлюваних установок, поглядів, пристрастей на сприйняття людини, дія яких важко контролюється (наприклад, необ'єктивність спостерігача зростає, якщо чоловіки-дослідники судять про поведінку жінок і навпаки); 3) субєктивним сприйняттям спостерігачем явищ, що фіксуються, і повязана з цим проблема відображення повноти спостерігаємих явищ; 4) ефективним забезпеченням фіксації певних класів характеристик, щоб зміст протоколу спостереження був зрозумілим і іншому досліднику.

Відомі наступні типові помилки спостереження (А.А.Єршов (1977): 1) галло-еффект – узагальнене враження спостерігача, яке веде до грубого сприйняття поведінки, ігнорування тонких відмінностей; 2) ефект поблажливості – тенденція завжди давати позитивну оцінку подіям; 3) помилка центральної тенденції – спостерігач прагне давати старанну оцінку спостережуваній поведінці; 4) помилка кореляції – оцінка однієї ознаки поведінки дається на підставі іншої спостережуваної ознаки (інтелект оцінюється за швидкістю мови); 5) помилка контрасту – схильність спостерігача виділяти у спостережуваних риси протилежні власним; 6) помилка першого враження – перше враження про індивіда визначає сприйняття і оцінку його подальшої поведінки.

Але спостереження є достатньо ефективним методом психологічного дослідження, а найважливіша його цінність в тому, що воно дозволяє побачити психічне явище в реальній поведінці та житті. Тому існує безліч спеціальних прийомів, спрямованих підвищення якості спостереження, рівня надійності його результатів (їх відповідності реальності).

Спостереження в психології виступає в 2-ох основних формах – як самоспостереження (інтроспекція), і як зовнішнє спостереження.

Самоспостереження (інтроспекція) - спостереження людини за своїми переживаннями (власними психічними явищами) та за зовнішніми проявами своїх психічних явищ без використання будь-яких інструментів або еталонів. Він є одним із специфічних методів, вживаних тільки в психології. Пізнання власної психіки самоспостереженням завжди здійснюється в тій чи іншій мірі опосередковано через спостереження зовнішньої діяльності.

При дослідженні об’єктивними методами самоспостереження може використовуватись у формі словесного звіту піддослідного про те, що і як він переживає під час самоспостереження психічного процесу чи стану. При самоспостереженні особистість одночасно постає як суб’єкт та як об’єкт дослідження, що унеможливлює його успішність. Кращою формою самоспостереження є ретроспективне спостереження – згадування про перебіг досліджуваного психічного явища після того, як воно відбулося. Так людина може описати, що вона відчувала у стані радості, суму, страху, як вона запам’ятовувала чи міркувала, розв’язуючи завдання.

Можливість застосування самоспостереження може бути пов'язана з описом випробовуваними тих психологічних фактів, на які направлено дослідження.

Основні недоліки самоспостереження: 1) спостерігати свої переживання дуже важко, бо вони або змінюються під впливом спостереження, або зовсім припиняються; 2) дуже важко уникнути суб'єктивізму, бо наше сприйняття має суб'єктивне забарвлення; 3) важко виразити деякі відтінки своїх переживань.

Метод самоспостереження також дуже важливий для самого психолога – стикаючись на практиці з поведінкою інших людей, психолог прагне зрозуміти його психологічний зміст, при цьому в більшості випадків він звертається до свого досвіду, у тому числі і до аналізу своїх переживань. Тому, для того, щоб успішно працювати, психолог повинен навчитися об'єктивно оцінювати свій стан і свої переживання.

Спостереження відрізняється від експерименту: 1) пасивністю спостерігача – спостерігач не змінює навколишню реальність; 2) безпосередністю – спостерігач фіксує в протоколі те, що бачить.

Найефективнішим і найпліднішим з наукового погляду є експериментальне дослідження, за допомогою якого можна глибоко і з високою точністю вивчати досліджувані психологічні закономірності.

На відміну від спостереження, експеримент є активним способом пізнання реальності, який припускає планомірне втручання експериментатора в досліджувану ситуацію (маніпулювання деякими чинниками, реєстрація відповідних змін у стані і поведінці піддослідного) і управління нею. Експеримент (спроба, дослід) один з основних методів наукового дослідження, в якому вивчення явищ відбувається в доцільно вибраних або штучно створених умовах, що забезпечують появу тих процесів, прояв яких необхідний для встановлення закономірних зв'язків між явищами.

Психологічний експеримент – це дослід, що проводиться в доцільно вибраних або спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв вивчаємих психічних явищ, з метою отримання нових  наукових знань через цілеспрямоване втручання дослідника в життєдіяльність випробуваного.

Він припускає організовану дослідником взаємодію між досліджуваним (або групою) і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії.

Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в ньому цілеспрямовано і продумано створюється штучна ситуація, в якій властивість, що вивчається, виділяється, виявляється і оцінюється краще за все. Експеримент припускає організацію спеціальних умов діяльності, що впливають на досліджувані психологічні особливості особистості та зміну цих умов в ході дослідження.

Основна цінність експерименту полягає в тому, що він дозволяє надійніше, ніж інші методи, робити висновки про причинно-наслідкові зв'язки досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження явища і розвиток.

Основні специфічні ознаки експерименту: 1) можливість моделювання явищ і умов дослідження (експериментальна ситуація); 2) активна позиція дослідника (варіювання змінних) – дослідник може, створюючи спеціальні умови, викликати необхідні явища, стільки разів, скільки необхідно для доказу або спростування наукової гіпотези; планомірне втручання експериментатора в досліджувану ситуацію і управління нею; 3) можливе створення умов для виявлення закономірного зв'язку між психічними процесами і умовами їх протікання; 4) можливе вимірювання реакцій випробовуваних на дію дослідника; 5) відтворюваність результатів експерименту.

Основні особливості експерименту за С.Л.Рубінштейном: 1) у експерименті дослідник сам викликає явище, що вивчається ним, а при спостереженні він чекає поки випадковий потік явищ доставить йому можливість його спостерігати; 2) експериментатор може варіювати, змінювати умови, при яких протікає явище, а при простому спостереженні, він бере їх такими, якими йому їх доставляє випадок; 3) ізолюючи окремі умови і змінюючи одне з них, при збереженні незмінними інших, експериментатор виявляє значення окремих умов і встановлює закономірні зв'язки, що визначають вивчаємий процес; 4) експериментатор може варіювати не тільки самі умови в сенсі їх наявності або відсутності, але і їх кількісні співвідношення. При цьому дослідник має можливість чітко визначити чинники, які діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного явища, розкрити причини, що його зумовили та при необхідності повторити дослід з метою накопичення додаткових відомостей для обґрунтування одержаних результатів.

Основне завдання психологічного експерименту, згідно С.Л. Рубінштейну, полягає в тому, щоб зробити доступними для «об'єктивного зовнішнього спостереження істотні особливості внутрішнього психічного процесу».

Основна суть цього методу полягає в тому, що дослідник систематично змінює одну змінну (незалежну) і реєструє об'єктивні показники іншої змінної (залежної).

Одне з основних понять при описі експерименту є поняття змінної – будь-яке досліджуване явище, що виступає як причина іншого досліджуваного явища, яке може бути змінене і виміряне. Експериментатор маніпулює змінними, тоді як спостерігач чекає, поки виникне та зміна, яку експериментатор створює на свій розсуд.

Види змінних: 1) незалежна – це та, яку змінює експериментатор. Незалежні змінні виникають при проведенні порівнянь і при створенні експериментальних умов, які знаходяться під безпосереднім контролем експериментатора. Керовані незалежні змінні передбачають створення для учасників різних умов (різні завдання, інструкції); 2) залежна – змінна, що змінює своє значення в результаті дії на неї незалежної змінної. Залежні змінні – це характеристики поведінки, вимірювані в ході дослідження; 3) проміжні (додаткові) змінні – непіддатні строгому контролю, але чинники, що обов'язково враховуються, на практиці знаходяться між незалежними і залежними змінними, опосредковують їх вплив один на одного. Наприклад: фізіологічний або психологічний стан випробовуваних (стрес, втома, інтерес до роботи, байдужість і ін.). Такого роду змінні неможна випускати з уваги, вони здатні істотно змінити поведінку випробовуваних, вплинути на якість отриманих результатів; 4) контрольовані змінні – ті змінні, значення яких або контрольовано змінюються, або залишаються незмінними.

Проте організувати і провести справжній (з дотриманням всіх вимог) психологічний експеримент на практиці буває нелегко, тому в наукових дослідженнях він зустрічається рідше, ніж інші методи.

Експериментальні методи припускають не використання діагностичних методів, а безпосередньо включають їх як свої природні моменти.