Тема 14. Інституціональні аспекти ринкового господарства

1. Сучасна економічна теорія про права власності як сукупність санкціонованих норм поведінки.

2. Інституціональна природа сучасної фірми. Форми трансакційних витрат.

3. Поняття про зовнішні ефекти.

4. Суспільні блага.

1. Сучасна економічна теорія про права власності як сукупність санкціонованих норм поведінки.

Інституції – це система формальних і неформальних норм і правил поведінки, які розробляються та встановлюються державою, суспільством і дають змогу індивідам структурувати й координува­ти свою діяльність.

Інституціональне середовище функціонування економічних суб'єктів багато в чому визначається правами власності. Права влас­ності – це санкціоновані норми поведінки, сукупність яких регулює відносини між людьми щодо привласнення й використання ними економічних благ.

Ефективність цих норм безпосередньо залежить від панівної в суспільстві форми власності, а також від її структури (приватна, колективна, державна) і тенденції розвитку.

В умовах приватної власності всіма правами володіє окрема людина, яка приймає рішення на свій розсуд. В умовах державної власності рішення приймається відповідно до встановлених правил і процедур, які регулюють інтереси суспільства в цілому.

В умовах колективної власності всі учасники організації, якій належить така власність, володіють спільним правом використання блага (до його привласнення) і приватним правом на використання після того, як вдалося його отримати (привласнити) в тимчасове чи постійне володіння.

Оскільки у випадку державної власності кожен член суспільства володіє власністю не безпосередньо (як у разі приватної власності), а опосередковано (через прийняту в суспільстві систему правил і процедур), то й контроль за цією власністю ускладнюється. Її, як правило, не можна продати або передати іншій людині, важко контролювати тих, хто нею безпосередньо керує (тобто бюрокра­тію). Складність процедури прийняття рішень також послаблює функції контролю й оперативного управління нею. Тому на прак­тиці існує безпосередній зв'язок між побажаннями й намірами співвласників державної власності і результатами її реального ви­користання. Крім того, побажання і наміри окремих співвласників рідко співпадають, узгодження інтересів перетворюється на вели­ку проблему, вирішення якої залежить від співвідношення полі­тичних сил.

Колективна власність виникає там і тоді, де й коли витрати на специфікацію і захист прав власності надто високі. Вигоди ж від встановлення приватних прав власності або дорівнюють нулю (якщо благо існує в достатку), або явно менші витрат, пов'язаних із їх встановленням.

Основною проблемою власності є її надвикористання: кожен індивід намагається випередити іншого в споживанні того, що дістається йому безкоштовно. Те, що в результаті хижацької експлуатації можуть зменшитися можливості споживання інших власників, його не цікавить. Але оскільки так чинять усі, благо, яке перебуває у спіль­ній власності, швидко виснажується. Тому колективна власність виявляється нестійкою, нестабільною і з часом передається або в при­ватну, або в державну.