2. Інституціональна природа сучасної фірми. Форми трансакційних витрат.

Теорія прав власності дає змогу по-новому оцінити роль і природу економічних організацій. Відомо, що всередині цих організацій принципи ринкової економіки не діють. На питання, яким чином у сучасній економічній системі співіснують ринкові принципи й принципи організації, намагається відповісти сучасна неоінституціональна теорія.

У межах цієї теорії під фірмою як економічною організацією розуміють коаліцію власників скооперованих факторів виробництва, які пов'язані між собою контрактними зобов'язаннями з метою міні­мізації трансакційних витрат.

Категорію трансакційних витрат було введено в економічну науку в 30-х pp. XX ст. Рональдом Коузом.

Трансакційні витрати – це витрати у сфері обміну, пов'язані з передачею прав власності. Основні форми трансакційних витрат:

- пов'язані з пошуком, збиранням, обробкою та аналізом ринкової інформації.

- пов'язані з пошуком партнерів, веденням переговорів та укладанням контрактів.

- пов'язані зі стандартизацією та забезпеченням і контролем виконання вимог стандартів.

- пов'язані із захистом прав власності.

- пов'язані з опортуністичною поведінкою партнерів, тобто невиконанням ними контрактних зобов'язань.

Витрати на пошук інформації пов'язані з її асиметричним розподілом на ринку: на пошук потенційних покупців або продавців доводиться витрачати час і гроші. Нестача інформації спричиняє додаткові витрати, пов'язані з купівлею товарів за цінами, вищими від рівноважних (або продажем за цінами, нижчими від рівноважних), із втратами внаслідок купівлі товарів-субститутів.

Ведення переговорів та укладання контрактів також потребу­ють витрат часу й ресурсів. Витрати, пов'язані з переговорами сто­совно умов продажу, юридичним оформленням угоди, іноді значно збільшують ціну товару.

Вагому частину трансакційних витрат складають витрати вимі­ру, що пов'язано не лише з безпосередніми витратами на вимірю­вальну техніку і сам процес вимірювання, але й із помилками, які виникають під час цього процесу. Крім того, стосовно ряду товарів і послуг допускається лише посереднє або неоднозначне вимірюван­ня. Як, наприклад, оцінити кваліфікацію робітника, якого наймають на роботу, або якість автомобіля, який купується? Певну економію забезпечує стандартизація продукції, а також гарантії, які надаються фірмою (безкоштовний гарантійний ремонт, право обміняти брако­ваний товар). Але повністю ліквідувати витрати виміру завдяки цим заходам неможливо.

Особливо великі витрати специфікації і захисту прав власності. У суспільстві, де відсутній надійний правовий захист, часто трапля­ються випадки порушення прав. Витрати часу й засобів, необхідних для їх відновлення, можуть бути надто високі. Сюди ж слід віднести витрати на утримання судових і державних органів, які підтримують правопорядок.

Витрати опортуністичної поведінки також пов'язані з асимет­рією інформації, хоча й не обмежуються лише нею. Річ у тім, що по­ведінку після підписання контракту важко передбачити. Нечесні ін­дивіди схильні виконувати умови договору по мінімуму або навіть ухилятися від їх виконання, якщо санкції не передбачаються. Такий моральний ризик існує завжди. Він особливо значний в умовах спіль­ної праці, роботи командою, коли вклад кожного не можна чітко ві­докремити від зусиль інших членів команди, тим більше, якщо поте­нційні можливості кожного невідомі. Опортуністичною називається поведінка індивіда, який ухиляється від дотримання умов контракту з метою отримання прибутку за рахунок партнерів. Вона може набу­вати форм вимагання або шантажу, коли стає очевидною роль тих учасників команди, яких не можна замінити іншими. Використову­ючи свої відносні переваги, такі члени команди можуть вимагати для себе особливих умов роботи або оплати, шантажуючи інших по­грозою виходу з команди.

Отже, трансакційні витрати виникають до процесу обміну, в процесі обміну й після нього. Поглиблення розподілу праці і розвиток спеціалізації сприяють зростанню трансакційних ви­трат, їх величина залежить також і від пануючої в суспільстві фор­ми власності.

В основу фірми як економічної організації покладено систему контрактів, які укладаються між власниками певних ресурсів.

Фірмова коаліція по-різному оцінює скооперовані ресурси й ділить їх на три групи:

а) загальні ресурси, цінність яких не залежить від того, чи знаходяться вони в даній фірмі, чи ні;

б) специфічні ресурси, які всередині фірми оцінюються вище, ніж за її межами;

в) інтерспецифічні ресурси – взаємно недоповнюючі до найбільшого синергетичного ефекту ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в даній фірмі. Фірма – це об'єднання, покликане спільно використовувати передусім інтерспецифічні ресурси.

Унікальність інтерспецифічних ресурсів, об'єднуваних коаліці­єю, та різноманітність трансакційних витрат і пояснюють числен­ність видів сучасних фірм.