1.2. Основні теорії (концепції) підпри­ємства

Неокласична теорія розглядає підприємство як цілісний об'єкт, що перетворює вихідні ресурси в продукцію та залучає ці ресурси у виробництво. Ця модель підприємства ґрунтується на виробничій функції, котра виражає залежність результатів виробництва від витра­чених факторів. Поведінка підприємства визначається вибором обсягів і структури ресурсів, що залучаються, а відтак і продукції, що вироб­ляється. Неокласичне розуміння підприємства як носія головної (ви­робничої) функції — перетворення ресурсів у продукцію, що про­дається на вільному ринку, — є загальновизнаним у світовій еко­номічній науці.

Параметри виробничої функції підприємства визначаються конкрет­ними технологічними процесами, які застосовуються для виробництва продукції.

Головне завдання підприємства — визначити необхідні обсяги та співвідношення витрат, які дали б змогу установлювати таку ринкову ціну на продукцію, яка максимізувала б прибуток. Прибуток є формою вираження результативності та ефективності діяльності підприємства. Вважається, що коли підприємство не максимізує прибуток, то воно рано чи пізно буде ліквідоване внаслідок дії механізму ринкової конкуренції.

Таким чином, підприємство в неокласичній теорії є, по суті, "чорним ящиком", у якому ресурси трансформуються в продукти відповідно до характеру виробничої функції. Ця функція, як зазначалося, виражає технологічну залежність останніх від перших та від того зовнішнього середовища (ринкової структури), котре визначає спосіб максимізації прибутку як цільової функції підприємства (досконала конкуренція, монополія, олігополія, монополістична конкуренція).

Одна з перших спроб осмислити та узагальнити невідповідність між існуючою теорією та практикою була зроблена І. Ансоффом. Він виділив такі ключові моменти в діяльності підприємства, які не вкладалися в межі неокласичної теорії фірми:

1) знецінення управлінського досвіду, зумовлене виникненням прин­ципово нових завдань;

2) ускладнення управлінських проблем, викликане зростанням кількості завдань у зв'язку з розширенням географічних меж ринків;

3) виникнення та збільшення розриву між складністю та новизною завдань, з одного боку, та наявними управлінськими навичками, набу­тими в минулому, — з іншого;

4) зростання ймовірності стратегічних несподіванок, викликане зро­станням частоти виникнення нових завдань.

Концепція стратегічного планування І. Ансоффа відіграла головну роль у розвитку стратегічного менеджменту і залишилася в межах тео­рії менеджменту як прикладний її напрямок. Підприємство розгляда­лось як об'єкт управління, а стратегічне планування — як одна з його функцій.

Осмислення різноманітних теоретичних та прикладних проблем функціонування підприємства значно полегшується при використанні ідей інституціональної концепції.

Інституціональна концепція розглядає підприємство як орга­нізацію, що створюється людьми для більш ефективного використання їх можливостей. Поведінка підприємства характеризується особливос­тями укладання та виконання контрактів із зовнішніми організаціями та працівниками.

Інституціональний варіант теорії підприємства, на відміну від нео­класичного, не робить акценту на передбачену поведінку підприємства відповідно до його виробничої функції, тобто на технологічну залежність виходу продукції від витрат факторів виробництва та їх комбінації. Тут у центрі уваги інше: пояснення існування різноманітних форм ділових підприємств, меж їх зростання, можливих варіантів вирішення проблем мотивації працівників, організації, контролю, планування тощо.

Неокласична та інституціональна теорії залишаються й досі достат­ньо самостійними напрямками.

На початку 80-х років набув розвитку еволюційний підхід до вивчен­ня підприємства. В еволюційній теорії підприємство розглядається як один із суб'єктів у середовищі собі подібних. Поведінка підприєм­ства визначається, по-перше, взаємовідносинами між членами спільно­ти, а по-друге — деякими внутрішніми його характеристиками. У процесі функціонування підприєм­ства та його взаємодії з контрагентами формуються відповідні традиції та розробляються процедури прийняття рішень, алгоритми реагування на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища. Згідно з еволюцій­ною концепцією ці правила загалом визначають "обличчя" фірми, відмінність одного підприємства від іншого в конкурентній боротьбі.

Характерним для еволюційної концепції є уявлення про підприєм­ство як про двоїстий об'єкт: з одного боку, воно є членом ділової спільно­ти (популяції) й повною мірою відчуває на собі усі наслідки еволюції цього співтовариства, а з іншого — керується власними традиціями у визначенні напрямків діяльності, обсягів і пропорцій факторів, які залучаються.