Реакція рослинної тканини на поранення

На місці пошкодження утворюється ранева перидерма, яка здатна захищати від проникнення інфекції. Зона поранення бульб – місце активних процесів біосинтезу. Тут в великих кількостях утворюється суберін, хлорогенова і кавова кислоти, скополетин, білки, нуклеїнові кислоти, збільшується вміст аскорбінової кислоти. При пораненні виникає потреба в енергії, тому зростає дихання.

Слід зупинитись на алкалоїдах (-соланін і -чаконін), які містяться як в природній так і більше у раневій перидермі. По мірі зберігання бульб і пробудження у них вічок, вміст соланіну зростає. Вміст соланіну більше, ніж 20мг% може визвати отруєння.

В листках дикої картоплі (в бульбах високий вміст соланіну – 0.5%), знаходиться ще один алкалоїд – демісін, з чим пов’язана стійкість до колорадського жука. Як -соланін, так і -чаконін, значно фунгітоксичніші, ніж хлорогенова і кавова кислоти.

Реакція надчуттєвості

Захисна реакція рослин проявляється в тому що разом з проникненням несумісної раси паразитів гине частина оточуючих їх клітин (некротична реакція). Швидкість характеризує швидкість відповідної реакції на вселення паразиту.

При некротичній реакції ранева перидерма майже не утворюється ( так же як і характерні для неї антибіотичні речовини: α-соланін і α-чаконін). В складі некротизованої тканини картоплі знайдені відсутні в здоровій і раневій тканині терпенові сполуки: ришітин і любимін, які володіють властивостями фітоалексинів.

Біосинтез терпенів (любиміну і ришітину) так же як і стеролів (соланіну і чаконіну) здійснюється через мевалонову кислоту:

Ранева перидерма соланін

чаконін

Мевалонова кислота

любимін

Некротична тканина ришітин

В зараженій тканині сумісною расою глікоалкалоїди утворються, але розкладаються, нприклад фітофторою.

Фітонцидна активність і здатність утворювати фітоалексини залежать від фізіологічного стану рослини. Тому лише підтримуючи певний рівень фізіолого-біохімічних процесів, можна забезпечити їх активну захисну реакцію. З іншого боку, щоб уповільнити дихання (втрату цінних речовин), необхідно уповільнити біохімічні процеси. Як вирішити це протиріччя?

В зв’язку з цим виникає необхідність пошуку методів інтенсифікації захисних реакцій плодів і овочів. Таким методом являється зберігання в умовах активної вентиляції з підтримкою відповідного режиму температур та вологості повітря.

2.3. Активна вентиляція

Цей метод зберігання застосовується давно.

Обов’язковою умовою для проходження раневих реакцій є вільний доступ кисню до пошкоджених клітин. Проникненню його заважає тонка плівка з продуктів життєдіяльності плодів і овочів (вода, СО₂, етилен). Для видалення цієї плівки вони повинні омиватися повітряним потоком, для цього широко застосовується метод активної вентиляції.

Досліджувались антисептики для обробки плодів і овочів з метою знищення мікрофлори. Вимоги, які ставились: не пошкоджувати рослинні тканини; нешкідливість оброблених продуктів для харчування, не завжди були задовільними.

Широко застосовується лише один із досліджених – сірчистий ангідрид. Після обробки плодів вміст SО₂ швидко в них зменшується і не перевищує норму. Але він видався ефективним переважно для винограду, і то з великою обережністю, так як у ряді сортів погіршується якість, змінюється забарвлення ягід

“Радуризація” – радіаційна обробка дозами, які пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів, не вийшла за межі експерименту, так як виникли великі ускладнення :

1) ці дози інгібірують проростання бульб, коренеплодів та ін.;

2)відбувавється пом’якшення тканин, зміна забарвлення;

3) послаблення плодів і овочів до фітопатогенних мікроорганізмів;

4) змінюється активність ферментів, інтенсивність дихання.

Радуризація пригнічує життєдіяльність мікроорганізмів лише на деякий час (в дозах, які не змінюють якість  300 Крад), а потім вона відновлюється, тож може бути ефективною для плодів і овочів, які мало лежать (персики, абрикоси, вишні, томати, полуниця, суниця), для таких плодів збільшення часу на декілька днів може мати велике значення.

Якість плодів, зокрема вміст цукрів, вітамінів не знижується. Відмічено лише розпад органічних кислот, особливо яблучної. Тому при дегустації – плоди більш солодкі або прісні (томати). Таким чином застосування іонізуючої радіації в цьому випадку реальне, а при тривалому зберіганні неможливе із-за подальшої низької стійкості рослинних тканин до мікроорганізмів і збільшення їх втрат при зберіганні.