Державні цільові фонди

Основним централізованим фондом фінансових ресурсів держа­ви є бюджет. Кошти бюджету знеособлені, вони забезпечують реалізацію функцій держави. Водночас у держави можуть виникати певні потреби, що мають особливе значення. Такі потреби повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення. З цією метою держава створює фонди цільового призначення.

За своєю економічною сутністю державні цільові фонди — це гро­шові відносини щодо розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту та частини національного багатства, пов´язані з формуван­ням фінансових ресурсів у розпорядженні держави з метою викорис­тання державних коштів для забезпечення розширеного відтворення, задоволення соціально-культурних потреб суспільства, матеріального стимулювання членів суспільства шляхом пенсійного забезпечення, соціального захисту населення, розвитку науково-технічного по­тенціалу держави тощо.

Основне призначення державних цільових фондів полягає у на­ступному:

а) забезпеченні соціального захисту населення шляхом виплати субсидій, пенсій, фінансування соціальної інфраструктури;

б) сприянні економічному піднесенню держави через фінансуван­ня, субсидування, кредитування вітчизняних підприємств;

в) фінансуванні природоохоронних заходів;

г) наданні позик, кредитів.

Формування доходів державних цільових фондів відбувається за рахунок таких джерел:

а) бюджетне фінансування;

б) обов´язкові відрахування юридичних та фізичних осіб;

в) доходи від інвестування власних коштів;

г) добровільні внески, спонсорська допомога;

д) інші джерела.

Державні цільові фонди поділяють на цільові бюджетні фонди (фонди, що включаються до складу Державного бюджету) і державні позабюджетні фонди (фонди, що не включаються до складу Держав­ного бюджету).

Під цільовими бюджетними фондами слід розуміти грошові фон­ди, що утворюються у складі бюджетів різних рівнів держави за раху­нок цільових джерел засобів і використовуються на фінансування певних витрат загальнодержавного чи місцевого значення під контро­лем фіскальних органів держави. Наприклад, платежі до Фонду Ук раїни соціального захисту інвалідів, збір за забруднення навколиш­нього природного середовища, цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самовряду­вання та місцевими органами виконавчої влади.

18. Сутність і класифікація витрат бюджету

Витрати бюджету — видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Видатки бюджету — кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винят­ком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету — видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. У фінансовому праві державні видатки виділено в окремий інститут державних видатків, який утворюється фінансо- во-правовими нормами, що регулюють суспільні відноси- ни щодо витрачання державних і комунальних грошових ресурсів. Суб’єктами цього інституту є: держава в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, галузеві органи виконавчої влади, державні та комунальні підприємства, установи, організації. Об’єктом є мобілізовані у розпорядження держави та державних і комунальних підприємств кошти. Як економічна категорія державні видатки об’єднують витрати, що покриваються з централізованих і децентралізованих державних фондів. Державні видатки здійснюються шляхом фінансування. Фінансування державних видатків — це плановий, цільовий, безповоротний і безвідплатний відпуск грошових коштів, який виконується шляхом поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування, проводиться мірою здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання функцій держави. Залежно від джерел фінансування виділяють такі його види:

1. бюджетне фінансування — проводиться за рахунок бюджет­них коштів;

2. самофінансування — використовується для покриття видат­ків державних і комунальних підприємств за рахунок їх власних фінансових ресурсів;

3. державне кредитування — надається кредит як державі, так і державою.

19. Склад і структура витрат бюджету

Видатки бюджету характеризуються насамперед їх суспільним призначенням, адже саме такий їх розріз найбільш повно відображає сутність і призначення бюджету. Економічну функцію держави забезпечують видатки на народне господарство та науку, соціальну – видатки на соціальний захист населення та соціально-культурну сферу, оборонну – на оборону, управлінську – на утримання управлінських структур (органи державної влади і управління, судові структури і прокуратура, правоохоронні органи і служба безпеки, митна і податкова служби) та на зовнішньополітичну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються видатки, пов`язані з системою державного кредиту – на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Видатки бюджету на народне господарство в Україні включають державні капітальні вкладення, бюджетні позички підприємствам, державні субсидії і дотації, операційні витрати (на виробничу інфраструктуру – геологорозвідувальні роботи, роботи щодо землевпорядкування і т.п.). Вони здійснюються в розрізі галузей економічного комплексу. При цьому видаткам бюджету відводиться допоміжна і регулююча роль у системі фінансового забезпечення економіки, а основними формами виступають самофінансування і кредитування.

Видатки бюджету на соціальний захист включать державні субсидії окремим громадянам та покриття різниці в цінах на соціально значущі товари і послуги. Видатки на соціально-культурну сферу, що виділяються на основі кошторисного фінансування, структуруються за галузевими ознаками: освіту, охорону здоров`я, фізичну культуру і спорт, культуру. На даний час у відповідності до прийнятої в Україні фінансової моделі бюджетні асигнування є головними у системі фінансового забезпечення соціально-культурної сфери. Однак постійно розвивається сфера платних послуг, яка засновується на самофінансуванні і кредитуванні, а також спонсорство і меценатство, розглядаються напрями переходу до страхової медицини.

Видатки бюджету на науку відображають фінансування державних і міждержавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень, пошукових та прикладних розробок. В даний час бюджетні видатки на науку значно скоротились, однак альтернативні джерела фінансування (комерційна наукова діяльність, спеціальні фонди і відрахування) не отримали належного розповсюдження.

Видатки бюджету на оборону включають закупку озброєнь і військової техніки та витрати на утримання військових частин. Крім того, до них також відносять витрати на наукові дослідження в сфері оборони і виплату пенсій військовослужбовцям.

Видатки в сфері зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності – це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кордон представників органів державної виконавчої влади.

Видатки по обслуговуванню державного боргу включають погашення заборгованості та виплату процентів за державними позиками.

20 . Бюджетне фінансування видатків, принципи, форми та методи

Використання грошових коштів бюджетів конкретними розпо­рядниками передує їх виділення (надання) відповідним юридичним особам. Надання грошових коштів з бюджетів різних рівнів відбу­вається на умовах безповоротності і безоплатності з метою забезпе­чення соціально-економічного розвитку суспільства, державного уп­равління, оборони тощо називається бюджетним фінансуванням. Суть бюджетного фінансування полягає у тому, що з його допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та суб´єктами господарювання усіх форм власності — з іншого, щодо спрямування грошових коштів бюджетів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня наповнюваності грошовими коштами бюджету.

Бюджетне фінансування включає принципи, форми і методи на­дання грошових коштів бюджетів відповідним розпорядникам.

Незалежно від джерел формування грошових коштів бюджетне фінансування здійснюється на основі певних принципів.

Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бю­джету визначається законом про Державний бюджет на наступний рік, а видатки місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями відпо­відних рад. Видатки грошових коштів з різних бюджетів відобража­ються у фінансових планах і кошторисах суб´єктів господарювання.

Принцип цільового спрямування коштів означає, що бюджетні ви­датки мають здійснюватися лише за суворо цільовим призначенням. Грошові кошти бюджету спрямовуються на фінансування витрат, пе­редбачених у відповідних кошторисах і фінансових планах.

Принцип безповоротності використання бюджетних коштів озна­чає, що кошти, спрямовані на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо, не потребують їх відшкодування.

Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюд­жетні кошти. Він безпосередньо пов´язаний з принципом ефектив­ності використання коштів, який має на меті досягнення запланова­них цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та одержання максимального результату при використанні визначених бюджетом коштів.

Принцип справедливості і неупередженості визначається тим, що бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між усіма розпорядника­ми коштів.

Принцип публічності та прозорості полягає у наданні об´єктивної інформації суспільству у формі звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень.

Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах, як кошто­рисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання до­тацій, субвенцій, субсидій.

Для здійснення бюджетного фінансування застосовуються два ме­тоди: метод єдиного казначейського рахунку та метод перерахування коштів бюджетів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.

___________________________________________________________________________

Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошто­рисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планово­го документа - кошторису доходів і видатків. Кошторис - це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис включає дві складові:

-  загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною кла­сифікацією на виконання бюджетною установою (організацією) ос­новних функцій;

-  спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень із спеціально­го фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною кла­сифікацією на здійснення видатків спеціального призначення та на реалізацію пріоритетних заходів, зумовлених виконанням установою основних функцій.

Державне фінансування інвестицій — це надання грошових ко­штів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фі­нансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації ви­датків на основні об´єкти економічного і соціального розвитку держави.

Державні дотації — це форма бюджетного фінансування, що за­стосовується для виділення грошових коштів з державного та місце­вих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям для збалансування їх фінансових планів. Дотації також можуть надавати­ся з вищого бюджету нижчим за відповідних умов (при перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без обмеження сфери використання коштів.

Субвенція — це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. На відміну від дотацій, субвенція спрямовується на фінансу­вання певних заходів, програм, проектів і за наявності частки власних джерел фінансування місцевих бюджетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового використання.

Субсидії —- це невідплатні поточні виплати підприємствам, ор­ганізаціям, які не передбачають компенсації у формі спеціально обу­мовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов´язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Для здійснення бюджетного фінансування застосовуються два ме­тоди: метод єдиного казначейського рахунку та метод перерахування коштів бюджетів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.

У сучасних економічних умовах бюджетне фінансування поєд­нується з кредитуванням за рахунок бюджетних коштів. До кредиту­вання належать платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них з´являються фінансові вимоги до інших економічних суб´єктів, пе­редбачаючи обов´язкове повернення коштів. Чинним законодавством визначається надання кредитів органам управління інших рівнів, включаючи державні позабюджетні фонди, надання кредитів підприємствам, установам, організаціям та інші кредити.