22. Видатки бюджету на науку

Роль науки в XXI ст. значно підвищується. Провідні держави світу виділяють із державного бюджету на її розвиток дедалі більші кошти. Крім того, чималі капіталовкладення у наукові дослідження роблять компанії та фірми. На жаль, Україна нині вимушена витра­чати досить значні кошти на соціальний захист населення, поточні соціальні програми, тому на наукову діяльність залишається зовсім мало. Низький рівень заробітної плати науковців порівняно з їхніми колегами за кордоном спричиняє "відплив умів" з тимчасовим чи постійним характером.

Фінансування науки в Україні з Державного бюджету здійснюєть­ся за трьома рівнями. Розглянемо заклади економічного напряму діяльності.

І. Заклади Академії наук України.

II. Відомчі заклади.

III. Заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки.

Джерело фінансування наукових досліджень залежить від їх характеру. Розрізняють два напрями наукових досліджень:

* фундаментальні;

* прикладні.

Фундаментальними дослідженнями є пошукові теоретичні напрями науки. Визначити наперед результативність та ефектив­ність таких досліджень дуже складно, тому неможливо встанови­ти їх вартісну оцінку. У зв'язку з великим ризиком використання інвестованих коштів ці дослідження фінансуються за допомогою бюджету або спеціальних фондів.

Прикладні дослідження пов'язані з визначенням форм і мето­дів впровадження в практику результатів фундаментальних до­сліджень, які завершились певними винаходами. Оскільки в да­ному випадку можливе прогнозування ефективності таких робіт, встановлення їх вартісної оцінки, то фінансування може здійсню­ватись за рахунок коштів замовника.

Бюджетне фінансування науки здійснюється двома способами:

* фінансування наукових закладів;

* фінансування наукової тематики.

26. Бюджетне нормування

Бюджетне нормування — встановлення бюджетних норм та нормативів, що використовуються як інструмент бюджетного регулювання доходів та видатків.

бюджетне нормування як сукупність інструментів, які використовуються в бюджетній практиці, так само, як і бюджетне стимулювання та санкціонування, використовується не тільки на етапі формування бюджетних коштів. Ці інструменти є дійовими важелями також при розподілі та використанні бюджетних ресурсів. Тому їх можна вважати базовими складовими бюджетного механізму.

Нормування бюджетних видатків

Нормування видатків – це визначення обсягу витрат на розрахункову одиницю, яка характеризує обсяг діяльності відповідної бюджетної установи, наприклад на один клас у школі.

Визначення обсягів фінансування ґрунтується на:

— показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-мережні показники);

— норм бюджетних видатків на певний кількісний показник.

Оперативно-мережні показники поділяються на такі групи:

♦ виробничі показники, які характеризують профільну діяльність установи (наприклад кількість учнів у школі), що своєю чергою поділяються на:

— вхідні – об’єктивно існуючі на даний період часу;

— похідні – визначаються за певними нормами (кількість класів залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів);

♦ загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад площа приміщень, їх санітарно-технічний стан тощо).

Бюджетне нормування передбачає встановлення єдиних вимірників видатків на однорідні, переважно масові, об’єкти фінансування, які мають однакові виробничі ознаки. Розрахунковою одиницею для розробки норм служать основні виробничі показники для відповідної установи (клас, ліжко тощо). Число розрахункових одиниць визначається на підставі даних з мережі та контингенту (наприклад кількість класів у школі), які своєю чергою встановлюються міністерствами та відділами держадміністрацій і затверджуються на кінець року. Сума видатків бюджетної установи визначається як добуток розрахункових одиниць на норму видатків.

Залежно від того, в яких одиницях вимірювання відображається норма, виділяють дві основні групи норм: матеріальні та грошові.

27. Фінансування освіти

Фінансування державних закладів освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей н/г, держпідприємств, організацій , а також додаткових джерел. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10% НД, а також валютні асигнування на основну діяльність.

Кошти  закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються П і не оподатковуються.

Додаткові джерела фінансування.

-кошти одержані на навчання , підготовку підвищення кваліфікації та  перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

-плата за надання додаткових освітніх послуг;

-кошти одержані за науково-дослідні роботи та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

-доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

-дотації з місцевих бюджетів;

-кредити і позички банків, дивіденди від ЦП та доходи від розміщення  на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

-добровільні грошові внески , матцінності одержані від підприємств, установ, організацій, громадян.

Основним джерелом фінансування витрат на освіту, науку і культуру є Державний бюджет.

Система народної освіти в нашій країні є єди­ним комплексом послідовно з'єднаних між собою ланок виховання і навчання:

• дошкільне виховання;

• загальна середня освіта;

• позашкільне виховання;

• професійно-технічне навчання;

• середня спеціальна і вища освіта.

Основну частину видатків бюджету на освіту складають видатки, спрямовані на фінансування загальноосвітніх шкіл.

Фінансово-господарська діяльність загальноос­вітніх шкіл здійснюється на основі єдиного кош­торису доходів і видатків.

Джерелами формування кошторису є:

• кошти місцевого (Державного) бюджету за нормативами фінансування загальної освіти в об­сязі державних стандартів освіти;

• кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами;

• плата за надання додаткових освітніх послуг;

• кошти, одержані за науково-дослідні роботи;

• доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень;

• дотації місцевих Рад народних депутатів;

• кредити і позики банків;

• валютні надходження;

• добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, органі­зацій, окремих громадян.

Видатки на загальноосвітні школи складають­ся з поточних і капітальних.

Поточні видатки включають:

• оплату праці працівників;

• нарахування на заробітну плату;

• придбання предметів постачання та матеріалів;

• інші.

Капітальні видатки включають:

• придбання основного капіталу;

• капітальні трансферти;

• придбання землі і нематеріальних активів;

• інше.

В основі визначення фінансування загальноос­вітніх закладів лежать два показники:

• вихідний - кількість учнів;

• похідний - кількість класів.

Ці показники відображаються у кошторисі на дві дати: на 1 січня планового року і 1 вересня.