17. Характеристика та роль доходів від операцій з капіталом, офіційних трансфертів, надходжень до державних цільових фондів

Доходи від операцій з капіталом- це доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Неподаткові надходження є важливим джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Водночас їх обсяг значно менший від податкових надхо­джень. Частка неподаткових надходжень у доходах бюджетів різних рівнів коливається від 23,7 % у 2002р. до 29,9% у 2001р. У 2003 р. об­сяг неподаткових надходжень до бюджетів становив 18227,2 млн. грн або 29,2% доходів зведеного бюджету (2,1% від ВВП).

Таблиця 4.5

Структура неподаткових надходжень до бюджетів України у 2001-2003 pp.

Показник	2001		2002		2003
	Сума, млн. грн	Питома вага,%	Сума, млн. грн	Питома вага,%	Сума, млн. грн	Питома вага,%
Неподаткові надходження всього	16427,1	100,0	14696,7	100,0	18227,2	100,0
1. Доходи від власності та підприємни­цької діяльності	4467,4	27,2	1798,5	12,2	5158,8	28,3
2.Адміністра­тивні збори та платежі, доходи від не комерцій­ного та побіч­ного продажу	992,9	6,0	1007,8	6,9	1274,0	6,9
3.Надходження від штрафів та фінансових санкцій	156,3	1,0	137,0	0,9	306,7	1,6
4. Інші неподаткові надходження	10810,5	65,8	11753.4	80,0	11487,7	63,2

Важливою складовою доходів бюджету є доходи від операцій з капіталом. Це надходження до бюджету, що мобілізуються неподат­ковим методом. До них належать три групи надходжень.

1.  Надходження від продажу основного капіталу. Вони включають надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів і знахідок, включаючи валютні цінності і кошти, власники яких неві­домі, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних ме­талів і дорогоцінного каміння, а також надходження від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та майна, що зна­ходиться у комунальній власності.

2.  Надходження від реалізації державних запасів товарів. Вони включають надходження від реалізації державних запасів товарів, що містять надходження від реалізації матеріальних цінностей державно­го резерву, надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Надходження від продажу землі і нематеріальних активів. Про­даж земельних ділянок здійснюється відповідно до Земельного кодек­су України. Оскільки Закон України «Про розмежування земель державної і комунальної власності» не прийнятий, то до розмежування земель державної і комунальної власності передбачається зараховува­ти 10% коштів від продажу земельних ділянок сільськогосподарсь­кого призначення до загального фонду Державного бюджету, а 90% – до відповідних бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Величина зазначених доходів залежить від об­сягів продажу і ціни.

Доходи від операцій з капіталом за три роки зросли майже у чоти­ри рази (з 458,3 млн. грн. 2001 р. до 1788,2 млн. грн. у 2003р.). їх частка у доходах бюджету за 2003 р. становить 2,4%.

Офіційні трансферти (франц. transfert від лат. transfero – перено­шу, переміщую) означають виділення бюджетам нижчого тери­торіального рівня грошових коштів з фонду фінансової підтримки місцевого самоврядування на нормативній основі. Частка у цьому фонді кожної адміністративно-територіальної одиниці, що потребує фінансової допомоги, встановлюється розрахунковим шляхом. Зазна­чений фонд утворюється за рахунок бюджету вищого рівня на нор­мативній основі.

Бюджетний кодекс України передбачає застосування системи міжбюджетних трансфертів — коштів, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основна роль трансфертів полягає у вирішенні проблеми вертикальної незбалансованості окре­мих бюджетів, яка виникає внаслідок невідповідності між відпові­дальністю за фінансування видатків та можливостями збору податків на місцевому рівні. Система трансфертів сприяє згладженню нерівно­стей між адміністративно-територіальними одиницями, тобто на го­ризонтальному рівні, зумовлених соціально-економічними особливо­стями розвитку кожного регіону, та їх фінансовими можливостями.

До основних умов ефективного функціонування системи транс­фертів належать:

- здатність забезпечувати місцеві органи влади фінансовими ре­сурсами, достатніми для виконання покладених на них зобов´язань;

- забезпечення достатнього обсягу податкових зборів місцевими органами влади для уникнення бюджетного дефіциту. Надання трансфертів має базуватися на такому підході, щоб створювати стимули для місцевих органів влади щодо економного і раціонального викорис­тання бюджетних коштів;

— забезпечення справедливості у розподілі фінансових ресурсів усіх адміністративно-територіальних одиниць.

Бюджетним кодексом України передбачається використання видів трансфертів:

а) міжбюджетний трансферт у формі дотації вирівнювання – пере­дача грошових коштів з метою вирівнювання доходів відповідного бюджету;

б) міжбюджетний трансферт у формі субвенції – передача грошо­вих коштів для фінансування за цільовим призначенням у порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання суб­венції. Субвенції можуть мати таке цільове спрямування:

— здійснення програм соціального захисту;

— компенсація втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, які вста­новлені державою;

— виконання інвестиційних проектів;

в) міжбюджетний трансферт у формі передачі інших коштів, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

Бюджетний кодекс України передбачає інші види бюджетних трансферів. Це, зокрема:

а) цільові субвенції з Державного бюджету містам Києву та Севастополю, Автономній Республіці Крим, областям, містам обласного значення та районам на фінансування програм соціального захисту;

б) цільові субвенції на інвестиційні цілі можуть надаватися бюд­жетам Києва, Севастополя, обласним бюджетам та республікансько­му бюджету Автономної Республіки Крим. Згадані субвенції можуть у подальшому розподілятися між органами місцевого самоврядування, оскільки у багатьох випадках вплив інвестиції не обмежується певною територією. Останнє певною мірою підтверджує провідну роль облас­ного рівня в інвестиційному розвитку територій. Цільові інвестиції можуть вимагати внесок з бюджету одержувача субвенцій;

в) трансферти також можуть здійснюватися між бюджетами само­ врядування на договірній основі в обмін на бюджетні послуги, що на дає одержувач трансферту. Так, міста районного підпорядкування, се­ла та селища можуть укладати між собою або з іншими органами місцевого самоврядування угоди про надання послуг, пов´язаних з ви­конанням власних повноважень щодо фінансування витрат.