поняття
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОЧИНУ З ВАДАМИ ВОЛІ,
ВЧИНЕНОГО ПІД ВПЛИВОМ тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах
особливості
Такий правочин може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто є його ініціатором.
Для визнання правочину недійсним необхідною є наявність: а) тяжких обставин; та б) вкрай невигідних умов вчинення правочину (як правило, для відчужувача). Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства, надзвичайно низька винагорода за виконану роботу або надану послугу та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Тяжка обставина є оцінювальною категорією.
При встановленні, що правочин вчинений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах має істотне значення: майновий і психічний стан осіб та їх близьких напередодні й на момент вчинення правочину; співмірність наданих послуг із вартістю переданого за правочином майна; наявність іншого житла або іншого місця помешкання в разі відчуження житла, а також враховувати їх вплив на формування волевиявлення сторін.
Особливість такого правочину полягає у тому, що особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки
Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин.
Визнання правочину недійсним не може пов'язуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього
При визнанні такого правочину недійсним застосовуються загальні наслідки недійсності правочину. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Нормативно-правове регулювання, судова практика
Цивільний кодекс України; Узагальнення судової практики Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»; Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», «Про судову практику у справах про спадкування» тощо.
правочин, який вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася
© Є.О.Мічурін, О.Р.Шишка, 2008-2010.
Правочини з вадами змісту
Фіктивний правочин - правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ст.234 ЦК України).
Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, тобто ч.5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним
Особливості
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно і ознака фіктивності властива діям обох сторін правочину.
Не може бути визнаний фіктивним правочин тоді, коли одна сторона не намагалася досягти правового результату та знає заздалегідь, що він не буде виконаний, а інша - намагалася досягти правового результату.
Удаваний правочин – правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ст.235 ЦК України).
При встановленні, що правочин був удаваним, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, тобто застосовуються норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.
Спільною ознакою фіктивного та удаваного правочинів є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них.
До удаваних правочинів правові наслідки недійсності, можуть застосовуватися тільки тоді, коли правочин, який сторони дійсно мали на увазі, є нікчемним або суд визнає його недійсним.
Особливості