1.4 Завдання курсу, його структура, взаємозв'язок з іншими дисциплінами. Метод курсу

Завдання курсу полягає в тому, аби познайомити студентів з різними сторонами господарської діяльності підприємства в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості, показати ті форми, методи, системи, які використовуються на підприємствах в цілях підвищення ефективності виробництва, виучити студентів кваліфіковано вирішувати завдання НОТ і управління виробництвом; озброїти методами і прийомами економічної оцінки заходів, пов'язаних з науково-технічним прогресом.

Взаємозв'язок з іншими дисциплінами:

а) політекономією;

б) економікою;

в) технологією машинобудування

г) матеріалознавством;

д) ергономікою;

е) охороною праці;

ж) виробничою естетикою;

з) загальною і виробничою психологією;

и) кібернетикою;

к) фізіологією;

л) математикою;

м) статистикою.

Метод курсу — діалектичний матеріалізм. Це означає, що будь-яка сфера господарської діяльності, будь-який вживаний метод планерування, господарювання, обліку розглядається в сукупності з іншими сферами діяльності підприємства з врахуванням типа і специфіки виробництва, розглядаються динамічно у міру їх розвитку і вдосконалення.

1.5 Роль курсу в підготовці інженерів-економістів

Для досягнення найвищого ефекту в управлінні і обслуговуванні фахівці, що випускаються машинобудівними Вузами країни, повинні мати глибокі знання в області економіки, організації і управлінні виробництвом.

Кожне технічне і господарське рішення, що приймається, може бути раціональним в народно - господарському відношенні лише в тому випадку, якщо воно економічно обгрунтоване і характеризується мінімальними витратами живої і матеріалізованої праці, якщо розміри і напрям капіталовкладень піддаються економічному аналізу, який підтверджує його ефективність.

Питання для контролю

1. Дисципліна «Організація виробництва і менеджмент» в системі економічних наук.

2. Завдання курсу в розвитку народного господарства.

3. Етапи розвитку науки про організацію і управління виробництва.

4. Завдання і структура курсу «Організація виробництва і менеджмент».

2. Підприємство і його виробнича структура

2.1 Промислове підприємство і його організація

Промислове підприємство є організація колективу що працюють, яка, використовуючи закріплене в її оперативному управлінні майно, здійснює виробничо-господарську діяльність, у зв'язку з чим має свій баланс, адміністративну самостійність і є юридичною особою.

Промислове підприємство є:

а) виробничо-технічна єдність;

б) організаційно-адміністративна єдність;

в) фінансово-економічну самостійність.

Виробничо-технічна єдність направлена на виробництво певної продукції, тому техніка, організація, структура підприємства підпорядковані технології виготовлення продукції.

Організаційно-адміністративна самостійність підприємства полягає в тому, що воно, будучи юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі госпрозрахунку.

За рахунок госпрозрахункового доходу утворюються по нормативах наступні фонди:

1. заробітної плати;

2. економічного стимулювання розвитку виробництва, науки і техніки;

3. соціального розвитку;

4. матеріального заохочення;

5. фінансовий резерв і інші фонди.

Фінансово-економічна самостійність підприємства виражається в тому, що воно створює певні матеріальні і фінансові засоби для використання в рамках законів.

Діяльність підприємства в умовах фінансової самостійності здійснюється відповідно до принципів ринкового виробництва. Трудовий колектив акціонерних підприємств вирішує питання як виробничого, так і соціального характеру. Досягнення і втрати в роботі підприємства позначаються на рівні прибутку колективу, благополуччі кожного працівника.

Згідно Закону про державне підприємство (об'єднанні)

Промислове підприємство є основною ланкою єдиного народногосподарського комплексу. Підприємство виробляє і реалізує продукцію, надає послуги відповідно до плану і договорів.

Підприємство є юридичною особою, користується правами і виконує обов'язки, пов'язані з його діяльністю, володіє відособленою частиною власності і має самостійний баланс.

Виробнича і соціальна діяльність і оплата праці здійснюється за рахунок зароблених засобів. Прибуток або дохід є головним і узагальнювальним показником господарської діяльності і підприємства.

На підприємстві здійснюється виборність керівників (як правило, на конкурсній або ж контрактній основі).

Принцип виборності застосовується відносно керівників підприємств, структурних одиниць об'єднань.

Керівник вибирається загальними зборами строком на 5 років і затверджується вищестоящим органом.

Керівник може достроково звільнятися з посади вищестоящим органом на основі вирішення трудового колективу.

Основною формою здійснення повноважень трудового колективу є загальні збори (конференція).

Загальні збори трудового колективу або акціонерів:

— обирає керівника підприємства;

— розглядає і затверджує плани економічного і соціального розвитку підприємства, результати фінансової діяльності;

— схвалює колективний договір і уповноважує профспілковий комітет підписати його з адміністрацією від імені трудового колективу.

Міністерство, відомство може давати підприємству вказівки лише відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством.

Планерування — здійснюється на науковій основі також за участю трудового колективу.

Головною формою планерування і організації діяльності підприємств є план виробництва і бізнес-план. Основою плану — контрольні цифри, державні замовлення, а також прямі замовлення споживачів (договори).

Державні замовлення можуть розміщуватися на конкурсній основі; вони обов'язкові для включення в план.

Річні плани розробляються і затверджуються підприємством самостійно - виходячи з перспективного плану.

Підприємство зобов'язане дотримувати планову дисципліну і виконувати договірні зобов'язання.

Для створення працівником сприятливих соціальних умов підприємство виконує спеціальні функції:

— організовує громадське харчування;

— покращує медичне обслуговування, надає приміщення установам охорони здоров'я;

— направляє основну частину коштів фонду соціального розвитку на будівництво житлових будинків, дитячих установ.

Підприємство відшкодовує збиток, заподіяний забрудненням довкілля, несе матеріальну відповідальність за недотримання законодавства про охорону природи.