Кримінально-процесуальні норми, їх структура. Особливості санкцій процесуальних норм.

Кримінально-процесуальні норми-це встановлені державою загально­обов'язкові правила поведінки суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, виконання яких забезпечується заходами державного примусу.

Види кримінально-процесуальних норм:

• норми, що зобов'язують (імперативні)- категорично диктують суб'єктам кримінально-процесуальної діяльності певну поведінку (наприклад, ст. 4 КПК: „Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчинені злочину, і до їх покарання");

•           норми, що уповноважують -наділяють учасників кримінального судочинства відповідними процесуальними правами. Використання їх залежить від розсуду суб'єктів (наприклад, ч. 1 ст. 88 КПК надає учасникам судового розгляду право ознайомитися з протоколом судового засідання і подати письмові зауваження. Але скористатися цим правом чи ні, вирішують самі учасники судового розгляду);

•          норми, що забороняють -зобов'язують учасників кримінального процесу утримуватися від вчинення певних дій. Забороняючі норми можна розглядати як різновид зобов'язуючих або імперативних норм. (наприклад, ч. 3 ст. 22 КПК: „Забороняється домагатися показань обвинуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.").

За порушення приписів, які містяться у зобов'язуючих і заборонювальних нормах, до суб'єктів кримінального-процесуальної діяльності можуть бути застосовані наступні санкції:

1.    Процесуальні(привід через органи внутрішніх справ свідка, повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, скасування постанови слідчого чи вироку суду тощо).

2.    Дисциплінарні(догана, звільнення з роботи тощо).

3.    Адміністративні(злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта від явки до органів дізнання та досудового слідства тягне за собою адміністративний штраф тощо).

4.    Кримінально-правові(відмова свідка від дачі показань - кримінальна відповідальність за ст. 385 Кримінального кодексу України).

Як і всі правові норми, кримінально-процесуальні норми за своєю структурою складаються з трьох частин -гіпотези, диспозиції та санкції.

Гіпотеза -визначає умову (обставину), за наявності якої певна норма повинна застосовуватися.Диспозиція -визначає, хто є учасником конкретних правовідносин, що регулюються нормою, та яка поведінка передбачається чи дозволяється цією нормою.Санкція -передбачає несприятливі для суб'єкта процесу наслідки, які настають у разі невиконання норми.

Гіпотеза і диспозиція кримінально-процесуальних норм, зазвичай, формулюються досить чітко в одній статті або її частині. Санкції нерідко містяться в інших статтях або ж формулюються стосовно кількох або багатьох однорідних норм. Наприклад, у ч. 2 ст. 271 КПК закріплено таку норму: "Всі учасники судового розгляду, а також усі присутні в залі судового засідання повинні беззаперечно виконувати розпорядження головуючого про додержання порядку в судовому засіданні". Санкції ж за невиконання цього обов'язку (попередження, видалення із залу засідання тимчасово або на весь час судового розгляду справи тощо) містяться у частинах 1 і 2 ст. 272 КПК, ч. 1, ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), процесуальні ж санкції за винесення незаконних судових рішень у вигляді скасування чи зміни вироку, постанови, ухвали, закриття справи, направлення справи на додаткове розслідування або новий судовий розгляд тощо - у статтях 366, 396 КПК.