1.3. Класифікація податків

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль в податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

1. За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі.

Прямі податки встановлюються для платників. Їх розмір залежить від величини об’єкту оподаткування. Тому більше платять ті члени суспільства, які мають вищі доходи.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника не залежить від його доходів. Оскільки непрямі податки включаються в ціни, то платить більші податки платник, який більше споживає, завдяки наявним більшим доходам.

2. За економічним змістом об’єкту оподаткування податки поділяються на податки на доходи ; податки на споживання ; податки на майно.

Податки на доходи стягуються як прямі податки з доходів фізичних та юридичних осіб. Об’єктом оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємства.

Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. Вони стягуються постійно, доки майно перебуває у власності ( будинок, земельна ділянка, автомобіль і т. п. ).

Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні, при купівлі товарів. Вони справляються у формі непрямих податків.

3. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади ( Верховною Радою України ). Вони є обов’язковими на всій території України, незалежно до якого бюджету ( державного чи місцевого ) вони зараховуються.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

податок на додану вартість;

акцизний податок;

збір за першу реєстрацію транспортного засобу

екологічний податок;

рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

плата за користування надрами;

плата за землю;

збір за користування радіочастотним ресурсом України;

збір за спеціальне використання води;

збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

фіксований сільськогосподарський податок;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);

мито;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади :

а) у вигляді надбавок до загальнодержавних податків з врахуванням встановлених обмежень ;

б) введення місцевих податків за переліком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами. При цьому можуть застосовуватися єдині або диференційовані ставки ;

в) можливе впровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів влади, без будь-яких обмежень з боку центральних органів влади, з врахування рівня розвитку місцевого самофінансування та самоврядування.

До місцевих податків належить:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

єдиний податок

До місцевих зборів належать:

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

збір за місця для паркування транспортних засобів;

туристичний збір.

4. За способом стягнення розрізняють два види податків : розкладні і окладні.

Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, пізніше цей розмір розкладають по територіальних одиницях ( областях ), а на низовому рівні – між платниками.

Окладні податки передбачають спочатку встановлення ставок, а пізніше розмір податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників. На основі цього держава прогнозує загальні надходження податку і залежно від потреби встановлює відповідну ставку.