99. Повоєнна відбудова республіки (1945-1955 р.)

Відбудова народного господарства республіки розпочалася одразу після визволення з-під фашистської окупації й особливо активізувалась в повоєнний час. Відбудова в Україні мала певні особливості, що відрізнялися від західних країн. Треба відмітити, що руйнації завдані війною були значними, адже лише 19% підприємств від довоєнної кількості залишилися неушкодженими. Ускладнився процес відбудови в республіці голодом 1946-1947р., що виник через посуху та ігнорування владою потреб народу (збільшення планів хлібозаготівлі, експорт продуктів рослинництва та тваринництва за кордон). Голод значно ускладнив процес відбудови, адже скорочувалась кількість трудових ресурсів, потрібні були інвестиції в с/г. Характерною особливістю відбудовчого процесу була опора на наявні внутрішні ресурси, а не сподівання на допомогу ззовні. Економіка Укр. у повоєнний час відбудовувалася та добудовувалася як частина загальносоюзної економічної системи. Відновлення відбувалось на основі довоєнної моделі розвитку сільського господарства. В основі цієї моделі - розвиток кількох базових галузей важкої промисловості, нещадна експлуатація с/г. ціною величезного напруження фізичних та духовних сил українців народне господарство за короткий строк було відновлено.

100. Загальні тенденції соц.-екон. Розвитку радянського суспільства в іі половині хх ст.

101. Лібералізація суспільно-політичного життя в Україні в іі половині 50-х – і половині 60-х

Так звана хрущовська «відлига» мала певний позитивний вплив на нац.-духовне пробудження і культурний роз­виток України. В 1956р. було скасовано плату за навчання у старших класах середніх шкіл, а також у вузах. 1953 р. було прийнято закон про посилення зв'язку школи з життям та по­єднання загальноосвітнього та виробничого навчання. Саме на піднесення ролі особистості та на індивідуальне виховання була спрямована система навчання. Відлига виявилася насамперед у виступах представників різних верств населення з критикою нац.-культурного відродження, проти русифікації та ідеологічно­го контролю Москви.

Зросла увага до відтворення правдивої історії українського народу, його самобутності. З 1957 р. став видаватися «Укр. історичний журнал». Почалася підготовка багатотомної історії України та історії міст і сіл республіки. Для відродження рідної мови багато зусиль доклали М.Рильський, П.Плющ, М.Шумило та інші відомі письменники. Було переведено «Словник української мови» Б.Грінченка. Принциповій критиці піддано концепцію всебічної залежності творчості українських письменників від «російської передової культури». Демонстра­цією піднесення нац.ї свідомості українців у серпні 1956 р. стало широке відзначення у всій республіці сторіччя від дня народження І. Франка.

Укр. творча інтелігенція вимагала реабілітації невинно страчених і засуджених своїх колег, зокрема Л.Курбаса і М.Куліша. Власті погодилися реабілітувати колишніх партійних і радянських керівників України — В.Чубаря, Г.Петровського, В.Затонського, С. Косіора, М.Скрипника, Ю.Коцюбинською, В.Примакова та інших, не поспішаючи з реабілітацією десятків тисяч репресованих простих україн­ців.

Спроби десталінізації суспільства, реабілітація багатьох партійно-державних і культурних діячів України супроводжува­лися ростом політичної та нац.ї самосвідомості молоді, особливо творчої, почастішали прояви критичного ставлення до комуністичного режиму, непокори владним структурам. Зріс інтерес до зх.ї культури.

Укр. літ. збагатилася новими художніми тво­рами М.Рильського, В.Сосюри, А.Малишка, О.Гончара, М.Стельмаха. Заявили про себе й нові імена: Г.Тютюнник, Д.Павличко, Л.Костенко, І.Драч, В.Симоненко, І.Дзюба, М.Вінграновський, Є.Сверстюк, В.Чорновіл, І.Світличний, В.Мороз, М.Осадчий — представники того покоління, яке назвуть «шестидесятниками». У їхніх творах звучав протест проти тоталітаризму, вони висували вимоги забезпечення українцями свободи вільного духовного розвитку.

Зросла популярність театрального мистецтва. Ряд високодуховних вистав показали театральні колективи Києва, Харко­ва, Одеси, Львова. Світової слави зазнали народні артисти Н.Ужвій, М.Литвиненко-Вольгемут, 3.Гайдай, М.Гришко, І.Паторжинський, Г.Юра та інші. Престижних міжнародних премій було удостоєно кінофільм Ю.Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою», в якому піднімались нац.-культурні проблеми. Однак процеси, що відбувалися в науці, літературі та мистецтві, мали досить суперечливий характер. Так і не побачили тоді світу твори В.Сосюри «Третя рота», «Розстріля­не безсмертя», «Мазепа». Зазнали переслідувань В.Стус, М.Вінграновський, І.Драч, Л.Костенко, І.Дзюба. Почалися репресії, суди, арешти. У 1962-1963 рр. «відлига» заверши­лась.