Міністерство освіти і науки україни
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ РЕСТОРАННО-ГОТЕЛЬНОГО ТА ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ
Кафедра готельно-ресторанного та
туристичного бізнесу
http://www.bestreferat.ru/referat-182538.html
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Економіка підприємств готельного та ресторанного господарства” на тему
«Організаційно-економічні особливості і ефективність функціонування об’єднань в готельному господарстві» (на прикладі підприємства готелю «Прем’єр Палац», м.Київ)
ВИКОНАЛА СТУДЕНТКА
4 курсу, 4 групи
факультету
ресторанно-готельного та
туристичного бізнесу
денної форми навчання
Геровська Олена Валентинівна
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК- к.е.н., доц., Гаврилюк Світлана Павлівна
Київ 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
Теоретичні основи функціонування об’єднань у готельному господарстві
Сутність та види об’єднань підприємств
Організаційно - економічні особливості функціонування об’єднань у готельному господарстві
Методичні підходи до оцінки ефективності функціонування об’єднань у готельному господарстві
Дослідження організаційно – економічних особливостей та ефективності функціонування готелю «Прем’єр Палац» у м. Києві
Особливості управління об’єднанням підприємства
Дослідження ефективності функціонування підприємства
Кількісна оцінка впливу факторів на показники ефективності функціонування готелю «Прем’єр Палац»
Шляхи підвищення ефективності функціонування підприємства.
3.1 Пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування підприємства
3.2 Економічне обґрунтування запропонованих заходів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
За ринкових умов переваги у конкурентній боротьбі отримують такі підприємства готельно-ресторанної індустрії, які спроможні виробляти продукцію та надавити високоякісні послуги за невисокими цінами. В свою чергу, це вимагає від працівників високого професіоналізму, уважного ставлення до своєї роботи, вміння постійно вчитися.
Актуальною проблемою для багатьох підприємств готельно-ресторанної індустрії України є формування ефективної структури управління.
Саме структура організації повинна забезпечити реалізацію її стратегії, взаємодію організації із зовнішнім середовищем та ефективне вирішення основних задач організації. І в широкому розумінні задача менеджерів при цьому полягає в тому, щоб обрати ту структуру, яка найкраще відповідає цілям і задачам організації, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, що впливають на неї.
Найкраща структура підприємств готельно-ресторанної індустрії — це та, яка найкращим чином дозволяє організації ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і цілеспрямовано розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників, і таким чином, задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей з високою ефективністю.
За умов ринкової економіки підприємствам готельно-ресторанної індустрії необхідно швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища і адаптувати ці організаційні структури до цих змін. Тому дана тема є актуальною.
Основними джерелами інформації при написанні роботи були праці таких відомих в Україні і за кордоном авторів як Аникин Б.А., Будзан Б.П., Володькина М.В., Гацька Л.П., Довгань Л. Є., Дубодєлова А.В., Євменов А.Д., Закиров Ш.М., Котлер Ф., Кошарська Н.Є., Маркіна І.А., Мельник П.В., Мельниченко Л.В., Немцов В.Д., Новак В.О., Новаківський І.І., Патлатюк В.С., Петрович Й.М., Подсолонко Е.А., Рим Н.Н., Родченко В.В., Савруков Н.Т., Смолкин А.М., Соснин А.С., Ткачук В.О., Устінова І.Г., Філоненко М.М. та ін.
Мета роботи — дослідження ефективності діяльності готельної мережі та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності діяльності.
Відповідно до поставленої мети в роботі розглянуто і вирішено такі основні задачі:
визначено загальну характеристику діяльності готельної мережі;
проаналізовано ефективність функціонування готельної мережі;
досліджено фактори впливу на ефективність діяльності готелю;
наведено рекомендації щодо підвищення ефективності управління готелем.
Предметом дослідження є комплекс теоретичних та практичних аспектів щодо ефективності управління підприємств готельно-ресторанної індустрії.
Об’єктом дослідження обрано готель «Прем’єр Палац».
Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел та додатків.
Теоретичні основи функціонування об’єднань у готельному господарстві
Сутність та види об’єднань підприємств
Об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Підприємства (організації, фірми) мають право на добровільних засадах об’єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить чинному антимонопольному законодавству.
Господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом.
Асоціація - договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, ншими підприємствами та організаціями.
Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
Консорціум - тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничог розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Картелі – договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції.
Синдикати – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.
Трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємствам, в єдиний виробнично-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.
Холдинги (холдингові компанії) – специфічна організаційна форма об’єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств.
Об’єднувані у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.
Фінансові групи – об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей н/г. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капталом підприємства (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.
Нині основними формами добровільних об’єднань підприємств (фірм, компаній) дедалі більше стають конcорціуми, корпорації, та фінансові (промислово-фінансові) групи. Ця тенденція спостерігається і в готельному господарстві.
На рис. 1 графічно зображені можливі форми добровільних об’єднань підприємств, (фірм, компаній).
Рис. 1. Форми добровільних об’єднань підприємств (фірм, компаній) та організацій.