5. Система міжнародного приватного права

Загальна (теоретична)

У загальній частині розглядаються питання, що стосуються джерел міжнародного приватного права, його принципів, учень про колізійні та матеріально-правові норми, загаль-них понять (національний режим, режим найбільшого сприяння, взаємність, реторсія, авто-номія волі, зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни, обхід закону, "кульгаючі" правовідносини, застереження про публічний порядок, цивільно-правовий статус держави, фізичних та юридичних осіб та ін.).

Особлива (практична)

Особлива частина охоплює такі питання: право власності іноземців; деліктні зобов'язання; зовнішньоекономічні угоди; міжнародні перевезення вантажів і пасажирів; міжнародні кредитно-розрахункові відносини; патентне право; авторське право; трудові відносини; сімейне право; спадкове право; міжнародний цивільний процес; міжнародний комерційний арбітраж.

6. Поняття та загальна характеристика джерел міжнародного приватного права

Під джерелами права розуміють зовнішню форму юридичного закріплення норм права і спосіб надання нормі юридичної обо-в’язковості.

У системі міжнародного права джерелами будуть форми, що виражають інтереси його суб’єктів (держав, міжурядових організацій та ін.), — міжнародний договір і міжнародний звичай.

У МПП застосовуються такі форми (джерела) права: 1) міжнародні договори, а також 2) правові звичаї (міжнародні та внутрішньодержавні); 3) внутрішнє законодавство (вітчизняне та іноземне); 4) судова та арбітражна практика. Як джерело права розглядають правову доктрину, хоча доктринальні положення не є загальновизнаним джерелом права. У правовій системі України формами (джерелами) МПП офіційно визнаються: 1) міжнародні договори; 2) внутрішнє законодавство; 3) правові звичаї (міжнародні та внутрішньодержавні). Судова та арбітражна практика і правова доктрина не є в Україні офіційно ви-знаними формами (джерелами) МПП.

Форми і джерела МПП мають певні особливості, викликані наявністю міжнародних договорів та звичаїв.

• По-перше, подвійність форм правового регулювання:

• По-друге, у певних випадках формою МПП може ви-ступати не тільки національне законодавство України (внутрішньодержавне і міжнародне),

Специфічним є співвідношення різних форм права. У МПП міжнародно-правове регулювання (договори та звичаї) застосовується все більше.

7. Національне законодавство як джерело міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика

В Україні існує єдиний кодифікаційний акт у галузі міжнародного приватного права — це Закон України «Про міжнародне приватне право», що був прийнятий 23 червня 2005 р. і набув чинності з 1 ве-ресня 2005 р. Прийняття цього Закону дало змогу розв’язати низку проблем правового характеру, особливо в частині впорядкування колізійного регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом, адже до його прийняття норми, що регулюють ці відносини, було «розкидано» по великій кількості законів і підзаконних нормативних актів, а деякі групи суспільних відносин у цій царині взагалі не було врегульовано. Крім того, відсутність в українському законодавстві протягом певного часу єдиного кодифікаційного документа, що регламентував би основні питання у сфері МПП, збільшувала проблему виникнення колізій правових норм на рівні національного законодавства та призводила до дублювання цих норм у різних законодавчих актах, породжуючи «зіткнення» між ними. Така ситуація негативно впливала на ефективність правозастосовної діяльності у сфері міжнародного приватного права.

Інші нормативні акти внутрішнього законодавства, що містять норми міжнародного приватного права, можна поділити на дві такі основні групи.

• Нормативні акти, повністю присвячені регулюванню відносин з іноземним елементом, наприклад:

а) закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. , «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. , «Про біженців» від 21 червня 2001 р. , «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р. , «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. та ін.;

б) підзаконні нормативні акти: Консульський статут України , затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 р.; Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію , затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. та ін.

• Нормативні акти, в яких тільки окремі розділи або статті призначено для регулювання відносин з «іноземним елементом», наприклад: Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня

• 2000 р. (статті 22, 24, 25), Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. , Кодекс законів про працю України (статті 8, 8і, 9), Сімейний кодекс України (розділ VI «Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства» ; Кодекс торгового мореплавства України (статті 5,6 — застосування іноземного законодавства, ст. 14 — колізійні норми) .