47. Форма та зміст договору міжнародної купівлі-продажу.

Зміст договору становлять його умови:

- предмет договору, кількість та якість товару;

- умови поставки;ціна та загальна вартість договору;

- умови платежів;упаковка та маркування;

- форс-мажорні обставини;санкції та рекламація;арбітражні застереження;

Сторони можуть домовитись також і про:

- страхування;гарантії якості;

- норми завантаження;

- порядок сплати податків.

Форма зовнішньоторговельної угоди - це нормативно визначені юридичні вимоги (нормативи) стосовно її матеріального укладення, за наявності яких угода є дійсною та підлягає виконанню.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ). Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, уважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоекономічні договори (контракти) мають укладатися з урахуванням Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого 5 жовтня 1995 р. Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України. Недодержання форми цих договорів і порядку підписання може призвести до недійсності їх.

Не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми. Він може доводитися будь-якими засобами, включаючи свідчення.(стаття 11 Віденської конвенції).

Відповідно до Положення «Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 06.09.2001 № 201 Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону.

48. Загальна характеристика Віденської конвенції про міжнародний договір купівлі- продажу (1980р)

Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція) було укладено в 1980 році.

Головна мета Конвенції - сприяти уніфікації приватного права різних країн. Вона жодною мірою не покликана примусово встановлювати єдині стандарти для договорів купівлі-продажу товарів.

Мета Конвенції - зменшити можливі спори, непорозуміння і труднощі, викликані розбіжностями у правових системах.

Основні положення Конвенції:

1) Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу то­варів між сторонами, комерційні підприємства яких розташовані в різних державах:

а)коли ці держави є учасницями Конвенції;

б) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави;

2)   розташування комерційних підприємств сторін у різних дер­жавах не береться до уваги, якщо це не випливає з договорів (тих що мали місце до або під час укладання ділових відносин чи обміну інформацією між сторонами);

3) ні національна належність сторін, ні їх цивільний чи торговий статус, ні цивільний або торговий характер договору не беруться до уваги при визначенні застосування Конвенції.

Конвенція не застосовується до договорів купівлі-продажу:

• товарів, які купують для особистого, сімейного чи домашньо­го використання, за винятком випадків, коли продавець у будь-який час до чи на момент укладання договору не знав і не повинний був знати, що товари придбають для такого використання;

• з аукціону;

• у порядку виконавчого виробництва чи іншим способом у силу закону;

• фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборот­них документів і грошей;

• суден водного і повітряного транспорту, а також суден на повітряних подушках;

• електроенергії.

Зокрема, оскільки інше прямо не передбачено в Конвенції, вона не стосується:

• дійсності самого договору, яких-небудь з його положень чи будь-якого звичаю;

• наслідків договору стосовно права власності на проданий товар.

В Конвенції проголошено принцип договірної волі сторін (практично нічим не обмежена автономія волі при укладанні договору).

Отже, усі положення Конвенції (крім зазначеного винятку) є диспозитивними, тобто від них можна вільно відступити на розсуд сторін.