29. Односторонні та двосторонні колізійні норми

За формою колізійної прив’язки.

• Одностороння — це така норма, прив’язка якої прямо називає право держави, яке належить застосовувати, і найчастіше вказує на застосування права у своїй державі (українська колізійна норма вказує на застосування права України).

• Двостороння колізійна норма є більш типовою і її при­в’язка не називає право конкретної держави, а формулює загальний принцип, використовуючи який, можна обрати право. Тому прив’язку двосторонньої колізійної норми на­зивають «формулою прикріплення», тобто вона допома­гає прив’язати правовідносини до конкретного правопоряд­ку.

30. Імперативні, диспозитивні, альтернативні та кумулятивні колізійні норми

За формою виражен­ня волі законодавця (або за ступенем обов’язковості для сторін):

• Імперативні — це норми, які містять категоричні вка­зівки щодо вибору права і не можуть бути змінені за пого­дженням сторін

• Диспозитивні — це норми, які, встановлюючи загальне правило про вибір права, залишають сторонам можливість відмовитися від нього і тим самим обрати застосовне право.

За кількістю привязок:

• однозначні - нор­ми, що містять одну прив’язку

• множинні - норми, що мають дві, три і більше колізійних при­в’язок

31. Прості, складні, абсолютно визначені та відносно визначені колізійні норми

Множинні норми у свою чергу поділяються на:

альтернативні

Залежно від характеру звязку між альтернативами: прості – це норми, в яких всі альтернативні прив’яз­ки рівнозначні — кожна з них може бути застосована. При цьому вибір однієї з прив’язок виключає подальше викори­стання інших. Зазвичай вони з’єднуються сполучником «або». складні - це така нор­ма, в якій альтернативні прив’язки супідрядні між собою) а.основна(генеральна) - формулює загальне головне правило вибору права (призначене для першочергового застосування б.субсидіарна - норма, яка формулює ще одне або кілька правил і застосо­вується тоді, коли головне правило з будь-яких причин не було застосоване або виявилося недостатнім для вибору компетентного правопорядку

кумулятивні

Це такі норми, в яких до одних право­відносин застосовується одночасно кілька прив’язок. При чому застосування однієї з прив’язок не виключає подаль­шого використання іншої.

32. Типи колізійних прив’язок

• Особистий закон фізичної особи, згідно з ним визначаються правовий статус фізичної особи, її право- та дієздатність, а також особисті та інші права. Різновидами особистого закону фізичної особи є:

• закон громадянства — оз­начає застосування права тієї держави, громадянином якої є дана особа;

• закон місця проживання— означає за­стосування права тієї держави, де відповідна особа постійно чи переважно проживає.

• Закон «національності» юридичної особи— використовується при вирішенні колізій законів, пов’язаних з правовим положенням іноземної юридичної осо­би.

• Ознака (критерій) «інкорпорації» юридичної особи - вирішує питан­ня особистого статусу юридичної особи за законом місця реєстрації її статуту.

• ознака «осі­лості» юридичної особи, а «осілість» звичайно визначаєть­ся за місцем знаходження адміністративного (управлінсь­кого) центру юридичної особи.

• «національність» юридичної особи визначається з урахуванням основного місця фактичного здійснення діяльності юридичної особи.

• Закон місця знаходження речі — озна­чає застосування права тієї держави, на території якої зна­ходиться річ, і застосовується щодо права власності та інших речових прав, а також у сфері спадкування.

• Закон, обраний особою, яка здійснила правочин, — являє собою застосування права тієї держа­ви, яку оберуть самі сторони.

• Закон місця здіснення акту— озна­чає застосування права тієї держави, на території якої був здійснений акт.

• закон місця укладення договору— означає застосування права держави, на території якої було укладено договір, та застосовується у сфері зобов’язально­го права.

• закон місця виконання договору— означає застосування права тієї держави, на території якої зобов’язання, що випливають з договору, підлягають вико­нанню;

• закон місця укладення шлюбу — застосовується в законодавстві деяких країн, що регулює сімейні відносини, і означає застосування права тієї держа­ви, на території якої укладений шлюб;

• закон місця заподіяння шкоди — означає застосування права тієї держави, на території якої була заподіяна шкода, і застосовується для регулювання деліктних зобов’язань.

• Закон країни продавця — означає за­стосування права тієї держави, на території якої заснована, має місце проживання або основне місце діяльності сторо- на-продавець.

• Закон найбільш тісного зв’язку — озна­чає застосування права тієї держави, з якою правовідноси­ни найбільш тісно пов’язані, й застосовується як в зобов’я­зальному праві, так і у сфері деліктів, шлюбно-сімейних, спадкових, трудових відносин.

• Закон суду, який вирішує спір — означає застосування права тієї держави, суд якої розглядає справу з участю іноземного елементу (суд застосовує своє націо­нальне право).

• Закон місця роботи — означає зас­тосування права країни, на території якої здійснюється тру­дова діяльність, і застосовується у сфері міжнародних тру­дових відносин (основним винятком з даного правила є фор­ма трудового договору).

• Закон прапору — означає застосування права тієї країни, під прапором якої ходить судно, і засто­совується у сфері торговельного мореплавства.