
- •#1. Земля як об’єкт правового регулювання.
- •#2. Предмет земельного права України.
- •#3. Принципи земельного права.
- •#4. Методи правового регулювання у земельному праві.
- •#5. Система земельного права.
- •#6. Співвідношення земельного права з конституційним та адміністративним правом.
- •#7. Співвідношення земельного та цивільного права.
- •#8. Співвідношення земельного права з екологічним правом.
- •#9. Земельне право як наука і навчальна дисципліна.
- •#10. Співвідношення земельного права з аграрним правом.
- •#11. Поняття джерел земельного права України. Широке та вузьке розуміння джерел земельного права.
- •#12. Особливості джерел земельного права.
- •#13. Класифікація джерел земельного права.
- •#14. Конституційні засади земельного права.
- •#15. Земельний кодекс України в системі джерел земельного права.
- •#16. Закони України як джерела земельного права.
- •#17. Загальна характеристика підзаконних нормативно-правових актів як джерел земельного права.
- •#18. Відомчі нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •#19. Значення локальних нормативно-правових актів для правового регулювання земельних відносин.
- •#20. Значення актів міжнародно-правового характеру та судової практики у правовому регулюванні земельних відносин.
- •#21. Земельно-правові норми, їх особливості та види.
- •#22. Поняття та особливості земельних правовідносин.
- •#23. Класифікація земельних правовідносин.
- •#24. Структура земельних правовідносин.
- •#25. Суб’єкти земельних правовідносин.
- •#26. Об’єкти земельних правовідносин.
- •#27. Зміст земельних правовідносин.
- •#28. Фактори, які впливають на зміст земельних правовідносин.
- •#29. Підстави виникнення земельних правовідносин.
- •#30. Підстави припинення земельних правовідносин.
- •#31. Реформування земельних відносин на українських землях у хіх – хх ст.:
- •#32. Економічні та правові передумови реформування земельних відносин в Україні.
- •#33. Мета та завдання земельної реформи в Україні.
- •#34. Основні етапи здійснення земельної реформи в Україні та специфіка їх правового забезпечення.
- •#35. Реформування земельних відносин у сфері с/г виробництва.
- •#36. Основні напрямки земельної реформи в Україні в сучасний період.
- •#37. Землі як об’єкт права власності.
- •#38. Поняття та особливості права власності на землі в Україні.
- •#39. Форми власності на землю України.
- •#40. Право власності на землю Українського народу.
- •#41. Права та обов‘язки власників землі.
- •#42. Спільна власність на землю.
- •#43. Юридичні підстави виникнення та припинення права власності на землі в Україні.
- •#44. Юридичні способи захисту права власності на землі.
- •#45. Поняття приватизації земель за діючим законодавством. Юридичні процедури приватизації земель.
- •#46. Загальна характеристика законодавства у сфері приватизації земель.
- •#47. Особливості приватизації окремих земельних ділянок.
- •#48. Розмежування приватизації земель та інших правових форм набуття права власності на землі.
- •#49. Купівля-продаж, міна, дарування та спадкування земельних ділянок.
- •#50. Набуття права власності на землю за давністю користування. Перехід прав на землю в разі набуття права на жилий будинок, будівлю чи споруду.
- •#51. Особливості набуття права власності на землі несільськогосподарського призначення для зайняття підприємницькою діяльністю.
- •#52. Загальна характеристика законодавства у сфері паювання земель, переданих у колективну власність.
- •#53. Поняття паювання земель. Співвідношення понять “приватизація” та “паювання” земель.
- •#54. Суб‘єкти, які мають право на земельний пай.
- •#55. Права власників земельних паїв.
- •#56. Поняття та порядок паювання земель.
- •#57. Поняття та юридична природа земельного паю.
- •#58. Порядок співвідношення понять “середня земельна частка” та “земельний пай”.
- •#59. Виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних паїв.
- •#60. Шляхи використання земельного паю, отриманого в процесі паювання.
#7. Співвідношення земельного та цивільного права.
Важливе значення для земельного права має його зв'язок з цивільним правом. Цей зв'язок виявляється у тісному переплетенні земельних і майнових відносин, зумовленому зв'язком права на земельну ділянку з правом на насадження, будівлі, посіви, що перебувають на земельній ділянці, у визначенні суб'єктів права власності на землю, у сервітутних правах, у судовому захисті земельних прав, у врегулюванні договірних відносин з приводу земельних ділянок, у відшкодуванні збитків, заподіяних порушенням земельних прав тощо. Разом з тим, специфіка землі як об'єкта правового регулювання визначає зміст методів і принципів правового регулювання у земельному і цивільному праві. Якщо в цивільному праві домінує принцип свободи волевиявлення суб'єктів цивільних відносин (свобода розпорядження майном та його необмеженість, свобода укладання угод, неприпустимість втручання в приватні справи), то в земельному праві застосовуються публічно-правові засоби регулювання земельних відносин і передбачаються обмеження права власності на землю. В ньому закріплені не тільки права землевласників і землекористувачів, а й їхні юридичні обов'язки, закріплено нормування розмірів земельних ділянок. Таким чином, якщо цивільне право побудоване на забезпеченні свободи майнових прав суб'єктів власності, то земельне право — на забезпеченні раціонального використання і охорони земель для належних умов життєдіяльності людей.
Особливості землі як природного ресурсу спричинюють необхідність нормування площ земельних ділянок, а екологічній соціальні інтереси суспільства зумовлюють потребу у державному контролі за використанням та охороною земель, у сфері земельного ринку, за здійсненням угод щодо землі, необхідності обов'язкової державної реєстрації прав на землю. Таким чином, цивільне право основане на забезпеченні волі майнових прав суб'єктів, а земельне право — на забезпеченні використання й охорони земель як основи життєдіяльності людини і суспільства.
Слід зазначити, що роздержавлення земельних ресурсів, повернення певної частини їх у цивільно-правовий обіг та утворення ринку землі не означає втрату земельним правом свого особливого значення і самостійного змісту як галузі вітчизняного права і включення його до складу цивільного права. Суто цивілістичний підхід до системи земельно-правових відносин обґрунтовується перевищенням речового значення землі та приниженням соціального значення використання земельних ресурсів.
#8. Співвідношення земельного права з екологічним правом.
Взаємозв'язок земельного права з екологічним правом зумовлюється станом землі як об'єкта навколишнього природного середовища, який функціонує у складі екосистеми і перебуває в екологічному взаємозв'язку та взаємодії з усім довкіллям. Регулюючи переважно економічні земельні відносини, що виникають у зв'язку з наданням і вилученням земель та порядком їх використання, земельне право в той же час містить норми, які передбачають спеціальні вимоги, що забезпечують збереження навколишнього природного середовища. У свою чергу, в екологічному законодавстві є численні норми загального і спеціального характеру, реалізація яких передбачає забезпечення охорони земель від несприятливого антропогенного впливу.
Як і галузь права, галузь екологічного законодавства є комплексною. На засадах підгалузей до неї належать галузі земельного, гірничого, водного, лісового, фауністичного й атмосфероохо-ронного законодавства. Аналогічно є спроби розглядати екологічне право тільки як сукупність норм, що регулюють відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища (екологічні відносини) з метою попередження і усунення шкідливих хімічних, фізичних і біологічних впливів на нього, а також відносини з приводу за-безпечення правового режиму особливо охоронюваних природних територій, використання і охорони тваринного світу. В даному випадку гірниче, водне, лісове право охоплюються як під-галузі земельного права і не регулюються в межах екологічного права. Однак нині з урахуванням побудови та змісту системи законодавства України, а також зважаючи на те, що, наприклад, відносини по захороненню відходів є теж певною мірою використанням природи та її об'єктів (зокрема, надр), такий підхід навряд чи є прийнятним.