
- •#1. Земля як об’єкт правового регулювання.
- •#2. Предмет земельного права України.
- •#3. Принципи земельного права.
- •#4. Методи правового регулювання у земельному праві.
- •#5. Система земельного права.
- •#6. Співвідношення земельного права з конституційним та адміністративним правом.
- •#7. Співвідношення земельного та цивільного права.
- •#8. Співвідношення земельного права з екологічним правом.
- •#9. Земельне право як наука і навчальна дисципліна.
- •#10. Співвідношення земельного права з аграрним правом.
- •#11. Поняття джерел земельного права України. Широке та вузьке розуміння джерел земельного права.
- •#12. Особливості джерел земельного права.
- •#13. Класифікація джерел земельного права.
- •#14. Конституційні засади земельного права.
- •#15. Земельний кодекс України в системі джерел земельного права.
- •#16. Закони України як джерела земельного права.
- •#17. Загальна характеристика підзаконних нормативно-правових актів як джерел земельного права.
- •#18. Відомчі нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •#19. Значення локальних нормативно-правових актів для правового регулювання земельних відносин.
- •#20. Значення актів міжнародно-правового характеру та судової практики у правовому регулюванні земельних відносин.
- •#21. Земельно-правові норми, їх особливості та види.
- •#22. Поняття та особливості земельних правовідносин.
- •#23. Класифікація земельних правовідносин.
- •#24. Структура земельних правовідносин.
- •#25. Суб’єкти земельних правовідносин.
- •#26. Об’єкти земельних правовідносин.
- •#27. Зміст земельних правовідносин.
- •#28. Фактори, які впливають на зміст земельних правовідносин.
- •#29. Підстави виникнення земельних правовідносин.
- •#30. Підстави припинення земельних правовідносин.
- •#31. Реформування земельних відносин на українських землях у хіх – хх ст.:
- •#32. Економічні та правові передумови реформування земельних відносин в Україні.
- •#33. Мета та завдання земельної реформи в Україні.
- •#34. Основні етапи здійснення земельної реформи в Україні та специфіка їх правового забезпечення.
- •#35. Реформування земельних відносин у сфері с/г виробництва.
- •#36. Основні напрямки земельної реформи в Україні в сучасний період.
- •#37. Землі як об’єкт права власності.
- •#38. Поняття та особливості права власності на землі в Україні.
- •#39. Форми власності на землю України.
- •#40. Право власності на землю Українського народу.
- •#41. Права та обов‘язки власників землі.
- •#42. Спільна власність на землю.
- •#43. Юридичні підстави виникнення та припинення права власності на землі в Україні.
- •#44. Юридичні способи захисту права власності на землі.
- •#45. Поняття приватизації земель за діючим законодавством. Юридичні процедури приватизації земель.
- •#46. Загальна характеристика законодавства у сфері приватизації земель.
- •#47. Особливості приватизації окремих земельних ділянок.
- •#48. Розмежування приватизації земель та інших правових форм набуття права власності на землі.
- •#49. Купівля-продаж, міна, дарування та спадкування земельних ділянок.
- •#50. Набуття права власності на землю за давністю користування. Перехід прав на землю в разі набуття права на жилий будинок, будівлю чи споруду.
- •#51. Особливості набуття права власності на землі несільськогосподарського призначення для зайняття підприємницькою діяльністю.
- •#52. Загальна характеристика законодавства у сфері паювання земель, переданих у колективну власність.
- •#53. Поняття паювання земель. Співвідношення понять “приватизація” та “паювання” земель.
- •#54. Суб‘єкти, які мають право на земельний пай.
- •#55. Права власників земельних паїв.
- •#56. Поняття та порядок паювання земель.
- •#57. Поняття та юридична природа земельного паю.
- •#58. Порядок співвідношення понять “середня земельна частка” та “земельний пай”.
- •#59. Виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних паїв.
- •#60. Шляхи використання земельного паю, отриманого в процесі паювання.
#57. Поняття та юридична природа земельного паю.
Земельний пай — це ще не земля, а лише право на її одержання у приватну власність.
На думку деяких авторів, право на земельну частку (пай) — це право особи на витребування із земель, що перебувають у колективній власності КСП, земельної ділянки таких розміру і вартості, які зазначені у сертифікаті, що посвідчує таке право. Як бачимо, прихильники цієї позиції, на в°3дміну від наведеної вище, додатково підкреслюють, що зазначене право особи—члена КСП пов'язане з наявністю сертифіката.
Разом із тим В. Носік і Т. Коваленко дали детальне визначення цього поняття. На їхню думку, земельна частка (пай) — це оцінена в грошовому вираженні та визначена в умовних кадастрових гектарах частина переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь недержавного сі_bьськогосподарського підприємства, яка визначає рівновелику частку участі члена підприємства в земельному пайовому фонді господарства і може бути в установленому чинним законодавством порядку витребувана в натурі (на місцевості) у самостійну земельну ділянку . Обґрунтованість такого визначення випливає з аналізу Указів Президента України, в яких наголошується саме на названих цими авторами ознаках земельної частки (паю).
Ведучи мову про поняття земельної частки (паю) і зосереджуючи увагу на правовій природі останньої, необхідно визнати, що існує істотна різниця між земельною часткою (паєм) та земельною ділянкою.
Ознаки земельного паю:
1)земельний пай не існує як об’єкт матеріального світу (природи) і не виділяється в натурі (на місцевості);
2)він має вартісний та кількісний виміри;
3)вартість земельного паю визначається нормативним шляхом, виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність земель та кількості осіб, що мають право на земельну частку (пай);
4)розміри земельного паю визначаються в умовних кадастрових гектарах;
5)рівність земельного паю для всіх осіб, які мають право на нього згідно із законодавством України;
6)право на земельний пай посвідчується особливим документом – сертифікатом на право на земельну частку (пай);
#58. Порядок співвідношення понять “середня земельна частка” та “земельний пай”.
На відміну від середньої земельної частки, єдиний розмір якої встановлюється для всіх сільськогосподарських підприємств на території сільської (селищної) ради, розмір земельної частки (паю) є єдиним (рівним) тільки для членів сільськогосподарського підприємства, для якого він обчислений.
Науковці узагальнити характерні риси середньої земельної частки. Зокрема, називаються такі її особливості:
1) право на середню земельну частку мали тільки члени колективних та інших сільськогосподарських підприємств, яким земля була передана у колективну власність. Працівники соціальної сфери такого права не мали.
Їх ураховували лише для зменшення розміру середньої земельної частки (чим більшою була кількість осіб, на яку ділилися сільськогосподарські землі в межах території ради, тим меншим був розмір середньої земельної частки);
2)розмір середньої земельної частки обчислювався сільською, селищною чи міською радою і був однаковим для членів усіх КСП, розташованих на території ради;
3)визначений радою розмір середньої земельної частки не був постійним, оскільки міг змінюватися на підставі її ж рішення;
4)члени КСП не отримували жодних документів, які підтверджували б наявність у них середньої земельної частки;
5)власник середньої земельної частки мав право розпоряджатися нею шляхом передачі у спадщину (складання заповіту) та продажу іншій особі.