#57. Поняття та юридична природа земельного паю.

Земельний пай — це ще не земля, а лише право на її одержання у приватну власність.

На думку деяких авторів, право на земельну частку (пай) — це право особи на витребування із земель, що перебувають у колективній власності КСП, земельної ділянки таких розміру і вартості, які зазначені у сертифікаті, що посвідчує таке право. Як бачимо, прихильники цієї позиції, на в°3дміну від наведеної вище, додатково підкреслюють, що зазначене право особи—члена КСП пов'язане з наявністю сертифіката.

Разом із тим В. Носік і Т. Коваленко дали детальне визначення цього поняття. На їхню думку, земельна частка (пай) — це оцінена в грошовому вираженні та визначена в умовних кадастрових гектарах частина переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь недержавного сі_bьськогосподарського підприємства, яка визначає рівновелику частку участі члена підприємства в земельному пайовому фонді господарства і може бути в установленому чинним законодавством порядку витребувана в натурі (на місцевості) у самостійну земельну ділянку . Обґрунтованість такого визначення випливає з аналізу Указів Президента України, в яких наголошується саме на названих цими авторами ознаках земельної частки (паю).

Ведучи мову про поняття земельної частки (паю) і зосереджуючи увагу на правовій природі останньої, необхідно визнати, що існує істотна різниця між земельною часткою (паєм) та земельною ділянкою.

Ознаки земельного паю:

1)земельний пай не існує як об’єкт матеріального світу (природи) і не виділяється в натурі (на місцевості);

2)він має вартісний та кількісний виміри;

3)вартість земельного паю визначається нормативним шляхом, виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність земель та кількості осіб, що мають право на земельну частку (пай);

4)розміри земельного паю визначаються в умовних кадастрових гектарах;

5)рівність земельного паю для всіх осіб, які мають право на нього згідно із законодавством України;

6)право на земельний пай посвідчується особливим документом – сертифікатом на право на земельну частку (пай);

#58. Порядок співвідношення понять “середня земельна частка” та “земельний пай”.

На відміну від середньої земельної частки, єдиний розмір якої встановлюється для всіх сільськогосподарських підприємств на території сільської (селищної) ради, розмір земельної частки (паю) є єдиним (рівним) тільки для членів сільськогосподарського підприємства, для якого він обчислений.

Науковці узагальнити характерні риси середньої земельної частки. Зокрема, називаються такі її особливості:

1) право на середню земельну частку мали тільки члени колективних та інших сільськогосподарських підприємств, яким земля була передана у колективну власність. Працівники соціальної сфери такого права не мали.

Їх ураховували лише для зменшення розміру середньої земельної частки (чим більшою була кількість осіб, на яку ділилися сільськогосподарські землі в межах території ради, тим меншим був розмір середньої земельної частки);

2)розмір середньої земельної частки обчислювався сільською, селищною чи міською радою і був однаковим для членів усіх КСП, розташованих на території ради;

3)визначений радою розмір середньої земельної частки не був постійним, оскільки міг змінюватися на підставі її ж рішення;

4)члени КСП не отримували жодних документів, які підтверджували б наявність у них середньої земельної частки;

5)власник середньої земельної частки мав право розпоряджатися нею шляхом передачі у спадщину (складання заповіту) та продажу іншій особі.