3.5. Гравюра на металі

У багатьох країнах світу і, зокрема, Євро­пи гравюра на металі відома здавна. її ви­користовували ювеліри та золотарі для виготовлення й оздоблення різноманітних ви­робів із металу, а також для прикрашання технікою черні поверхні металевих пластин. Майстер із черні на поверхні металевої плас­тини спеціальними різцями — штихелями вирізував орнаме­нтально-декоративні зображення так, щоби їх штрихи стали заглибленими. У заглиблення ретельно втирався порошок, до складу якого входили срібло, мідь, сірка та бура. Потім майстер підігрівав металеву пластину на вог­ні для того, щоби порошок розплавився у чо­рну масу і, застигаючи, рівномірно заповнив усі вирізьблені штрихи. Після шліфування поверхні пластини малюнок набував чіткої виразності. Цей спосіб виготовлення зображення на металевій пластині отримав назву нієло (від лат.— чорний порошок).

Для техніки нієло характерне темне тло, з глибини якого виходять світлі форми фігур і предметів. Такі витвори граверного мис­тецтва, як правило, мали вигляд дорогоцінних ювелірних виробів і часто нагадували карбо­вані медальйони. Наприклад, на невеличкій поверхні (115x105 мм) нієло, виготовлено­го в Італії близько 1460 р., вирізьблена скла­дна сцена «Поклоніння волхвів». її компози­ція включає 32 фігури людей, зображення коней, верблюдів, інших домашніх тварин.

Виготовляючи зображення, майстри-ювеліри перевіряли виразність малюнка на плас­тині та робили, ймовірно, контрольні відбитки на вологому папері чи воску: заповнювали заглиблені штрихи чорним чорнилом або фа­рбою і притискали вологий папір чи розігрі­тий віск до поверхні пластини так, щоби на них залишився відбиток вирізьбленого зобра­ження. Згодом технологію виготовлення від­битків з металевих пластин на папері вдосконалили, і картинки нієло стали продава­ти на ярмарках.

8