- •Олександра Сербенська
- •Практикум
- •Олександра Сербенська
- •Практикум
- •7 9000, Львів, вул. Дорошенка, 41
- •Вступне слово
- •Тема і Поняття “мова і мовлення” в контексті сучасних знань
- •Тема іі Зміст поняття “культура мовлення”
- •Тема ііі Усне мовлення – найважливіша форма існування мови як засобу комунікації
- •Що може людський язик…
- •Тема іv Невербальні засоби спілкування
- •Тема V Мовний голос
- •Тема vі Інтонація
- •Тема vіі Акустичні властивості звуків української літературної мови
- •Тема vііі Голосні фонеми української літературної мови та їх звукові вияви
- •Тема іх Приголосні фонеми української літературної мови та їх звукові вияви
- •Тема х Фонетична транскрипція
- •Тема хі Асиміляція приголосних звуків
- •Тема хіi Склад і складоподіл
- •Тема хіii Словесний наголос
- •Тема хіv. Орфоепічні норми
- •Тема хv Усний текст. Дискурс. Висловлювання
- •Сприйняття і тлумачення мовлення
- •Вибір засобів і побудова твору
- •Тема хvі
- •Символи, стереотипи
- •Як знаки світової та національної культури
- •І їх роль у журналістській практиці
- •Тема хvіі Усне мовлення в контексті засад класичної риторики
- •Тематика навчальних публічних виступів
- •Орієнтовні теми рефератів (можуть перерости у теми курсових та дипломних робіт)
- •Карта спостереження № 2
- •Тренувальні вправи і поради щодо техніки усного мовлення Умови правильного дихання теле-, радіожурналіста
- •Тренувальні вправи (контроль за глибиною дихання)
- •Артикуляційна гімнастика для губ
- •Вправи для язика
- •Вправи для нижньої щелепи
- •Рекомендації щодо техніки усного мовлення
- •Рекомендації кінесолога
- •Виступ професора, завідувача кафедри української мови НаУкма Лариси масенко22
- •Виступ народного депутата України Юрія кармазіна23
- •Захисна промова с. Шалинського, виголошена на судовій розправі 19.11.1919 р.
- •Виступ наталки бандери перед судом26
- •Газета “Der Mittag” про виступ наталі бандери перед судом
- •Промова д-ра ярослава падоха28 адвоката з Нью-Йорку, уповноваженого вдови пані я. Бандери
- •Сила плевако
- •Слуги Божого Митрополита Андрея про Божу Мудрість
- •Про послання митрополита андрея шептицького
- •Село Криворівня на Прикарпатті, 20 вересня 2000 р.
- •І досі сниться: під горою,
- •Сонет “і”
- •Арістотель-мудрець Олександра навчав
- •Тільки мудрість, наука і старші літа
- •Рідна мова
- •Перший поцілунок
- •Самотній сад
- •Скоромовки
- •А чапленя без чобіт
- •Хитру сороку
- •Та й шурх – полетів!
- •Додатки
- •Голосовий апарат
- •У скоромовках увиразнюється формальна організація тексту: Прийшов Прокіп – кипить окріп, пішов Прокіп – кипить окріп. Як при Прокопові кипить окріп, так і без Прокопа кипить окріп.
- •Складні випадки наголошування слів
- •Знаки для партитури тексту
- •Знаки транскрибування
- •Додаток V Артикуляційні класифікації голосних
- •Складні випадки вимови
Самотній сад
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток – срібний сніг, –
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє,
Сад солодкий спокій снить, –
Сонно сипляться сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад, –
Стиха стеляться сніжинки –
Спить самотній сад...
– Геніально! Незрівнянно! – вигукнули англієць та італієць. Потім всі замовкли. Говорити не було потреби.
Розмову записав Панас Столярчук,
Професор Львівської академії
ветеринарної медицини ім.С. Гжицького.
Текст № 16
Як вас тепер величати
З цією нашою співдружною незалежністю – безліч проблем. Наприклад, як нам тепер величати одне одного?
Колись було ясно: товариш. Хай він сто років від тебе старший, а все одно – товариш.
Я було попросив одного:
– Товаришу, дай прикурити.
Він і дав... Да так, що я ледве додому доплентався. І ще товаришем називається.
Тоді я подумав: пан. Кажуть же: панове депутати. І вчораші партократи охоче відгукуються.
Підходжу до дами в горжетці:
– Пані, скажіть, будь ласка...
А вона зміряла мене підведеними очиськами з ніг до голови, пхикнула і до вітрини одвернулася. Не пан я для неї, значить... Ну що ж, коли моє не в лад... Буду казати: громадяни.
Оно у підворітті стоять двоє. Розливають не що-небудь, а коньяк. Я до них:
– Громадяни начальники...
Вони зраділи:
– О, кореш. Теж сидів? А за що? Скільки накрутили?
Тьфу ти, і тут промашка. Може, про добродія згадати?.. Згадав. Коли в тролейбусі їхав. Вирішив перевірити. Кажу одному в капелюсі:
– Добродію, закомпостуйте квиток.
Він чогось розсердився:
– А може, я зовсім не добродій.
Я теж розсердився.
– Ну, тоді ви злодій, – кажу.
Мене, звичайно, побили. І не вступилися ні панове, ні товариші. Одна тільки повнолиця, розмальована, як писанка, пожаліла, хусточку носову дала. Я розчулився:
– Спасибі, женщина.
А вона кокетливо:
– А може, я дєвушка...
Чорт зна що... Пішов я в неділю на базар послухати, як народ говорить. А там одне одного найчастіше величають “дамочкою” або “дядьком”.
Так і питаю в одного:
– Дядьку, почім сало?
– По сто тридцять, небоже.
Не полінувався, в словник зазирнув: “Небіж” означає – племінник. Гарне слово. Треба запам’ятати.
Приходжу в понеділок до себе в майстерню. Сидять мої хлопці, мене чекають.
– Привіт, небіжчики. Ану, вставайте.
Ще так шпарко мої хлопці ніколи не схоплювалися. А Петро навіть заїкатися почав.
– Т-т-а ти що? Знущаєшся? Чи після неділі похмелитися забув? Сам ти небіжчик ходячий...
Тепер я до всіх кажу тільки: “ей” або “агов”.
В. Дуб
Текст № 17
Дурному легше
Чули? Нове досягнення цивілізації. У школах Бурундії почали вивчати історію свого народу...
Диваки. У передовому світі свою вже давно позабували. А вони тільки вчать. І навіщо? Практика показала, що дурному набагато легше. Не знаю, як у Бурундії, а у Броварах так. За принципом поплавка: чим легше, тим вище. А чим вище – тим дальше від свого коріння.
Що там уже говорити про історію. Мову одбирає. Рідну. Бо вона нагадує, що твоє коріння у землі. Твоїй. Пращурів твоїх.
Ніби із землі коли-небудь виростало щось ненормальне. Ніби мати рідну землю – це ганьба. А найбільша честь – бути лопухом. Який липне до конячого хвоста прибульця. І кочує по всьому світу...
Феня з магазину “Риба – м’ясо” каже: “ У мене свої мозґи. І мені всьо равно, яка історія і який язик. Аби м’ясо було...”
Якщо Фенині “мозґи” тільки в голові у Фені, то ще півбіди.
А коли вони і в голові історика, міністра, мовознавця? І навіть такого собі найменшенького голови найменшенької сільради. На території якої ще не згорів пам’ятник архітектури. То це вже біда. Бо він обов’язково згорить. Навіть якщо це найунікальніший пам’ятник у світі. Бо кожен дурень вважає, що найунікальніший на світі – він. І на одній території два унікуми існувати не можуть. Дурень любить, коли скрізь рівно. І пусто.
Євген Дудар
Текст № 18