Виступ народного депутата України Юрія кармазіна23

Юрій Кармазін побудував свій виступ на кількох прикладах порушення законодавства про мову. Він майстерно надає своєму голосу негативних емоційних відтінків - обурення, розчарування, скепсису, не впадаючи у зайву патетичність. Очевидно, народний депутат має великий досвід критичних промов. Юрій Кармазін підтримував увагу аудиторії до кінця виступу, провокуючи її на схвальну реакцію і змістом, і тоном виступу.

Шановний голово, шановні учасники парламентських слухань і шановний багатостраждальний народе (починає спокійно, голос сумний). Сьогодні ми розглядаємо питання національної безпеки, того, що є наріжним каменем культури, духовності будь-якої нації. Це ситуація з державною мовою. Ми вже чули сьогодні, що ця мова ще не стала державною. Не стала для уряду, не стала для урядовців, не стала для багатьох депутатів, які тут виступають. Я багато разів вимагав цього і вимушений буду внести законопроект про введення офіційного платного перекладача для політиків, які ігнорують українську мову (аплодисменти, вигуки із зали). І порушити питання про складання іспитів Центральною виборчою комісією, яка допустила до зали депутатів, що не володіють державною мовою (аплодисменти).

Шановні учасники слухань! Деякі місцеві ради, скажімо, запорізька, одеська, севастопольська та інші, приймають рішення щодо використання поряд з державною російської мови як мови ділового спілкування і оформлення технічної документації. Зрозуміло, що причина – у небажанні вчити мову. У деяких випадках ліниво реагує прокуратура (підвищує тон, роблячи паузи між словами). Підкреслюю, ліниво. Прокуратура вносить протести, рада їх відхиляє. Далі – далі нікуди не йдуть. До суду не йдуть (говорить розчаровано, далі – пришвидшує мову). Ще ніколи в історії України такого не було, ні в залежній, ні в незалежній. А що, як ввести одного перекладача на українську мову і вирішити всі проблеми зразу? (аплодисменти).

А, можливо, нам треба просто не приймати таких документів, які вони пишуть? Нам же пишуть прямо: “Председатель городского совета Пархоменко” – із Севастопольської міської ради (обурено). Зарплату отримує як український службовець, користується пільгами як український службовець, а пише вам – російською мовою! (говорить підвищеним тоном, сердито. Реакція зали - вигуки, аплодисменти). Так от, я хочу запитати: шановні, то так ми шануємо рішення Конституційного суду? А там написано: “Поряд з державною мовою, для здійснення повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної республіки Крим та органами місцевого самоврядування може (наголошено) використовуватись російська мова та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами” (цитуючи рішення, значно пришвидшує мову). Далі там записано, що мовою навчання (інтонаційно виділяє) в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах є українська мова. У державних і комунальних поряд з державною, відповідно до положень Конституції, зокрема частини 5 статті 53, можна застосовувати і вивчати мови національних меншин. Поряд, а не замість (говорить твердо, підвищуючи голос). Я звертаюсь до міністра освіти. Ми надавали статуси, щоправда, це давав Президент, національних статусів навішали кругом (обурено)! Всі університети національні! У жодному викладання українською мовою немає! (обурено, сердито). Принаймні, так є– у місті-герої Одесі (голос із залу: “Знімати тоді!”). Знімайте тоді статуси, і хай знімаються й зарплати (аплодисменти, вигуки).

Шановні друзі, ви говорили, що потрібні закони (скептично). Та самого закону не вистачить! Потрібна тільки політична воля, більше нічого! Нічого! Але, потрібна політична воля української влади! Ще в цій державі такого не було, щоб присвоювали з нагоди ювілею, не хочу називати навіть прізвища, почесну грамоту Верховної Ради за заслуги перед українським народом. Володимире Михайловичу, присвоєно! (обурено). А він же, головний редактор “Кримської правди”, вважає, що такого народу взагалі немає (підвищує голос майже до крику, вигуки із зали)! Ви знаєте про це, чи ні?! (вигуки із зали, аплодисменти) Отак підсунув секретаріат, взяли, підмахнули і присвоїли за видатні заслуги перед українським народом (говорить із розпачем)! Не хочу називати з цієї високої трибуни навіть прізвище людини, яка не визнає нас за народ. Під час недільної трансляції (сигнал про закінчення часу виступу), коли вручали призи лауреатам програми “Людина року”, яка транслювалась за державні (наголошено) кошти на загальнодержавному каналі, ведучі припинили використовувати українську мову, перейшли на російську. А в усіх країнах, де чиновники поважають себе і державу, яка платить їм гроші, відеоряд супроводжується іноземним перекладом. Я уявляю, що сталося б у Франції, якби так керівник загальнодержавного каналу припинив трансляцію французькою мовою і перейшов на англійську. Чи згадати скандал, який недавно був з приводу реклами українською мовою в Росії, маленької реклами! (говорить патетично). А в нас же повно іншомовної реклами.

І, на кінець, як я навчався? Я навчався в російській школі, я навчався в російському вузі. Як я навчав дочку української мови. Я просто їй сказав: захотіла хліба – попроси українською мовою: “Тату, дай, будь ласка, кусочок хліба” (аплодисменти). Так от, урядовці, військовослужбовці, судді, міліціонери і віце-прем'єри! Захочете їсти – будете говорити! (говорить із рішучістю; схвальні вигуки, аплодисменти).

Я закінчую. Переді мною – Конституція України, затверджена Надзвичайним чотирнадцятим Всеукраїнським З'їздом Рад 25-30 січня 1937 року. Я процитую: “Стаття 109 Судочинство в УССР ведеться на українській мові. В Молдавській ССР – на молдавській чи українській мові, в залежності від національного складу більшості населення в районі”. А в Придністров'ї і сьогодні хочуть слухати українською мовою. Але дорікали мені за те, що “Ера”, яку купили, ви знаєте, олігархи – частина українського національного каналу – що транслюється на Придністров'я, повністю зросійщена і нікуди не годиться. Оце вони просили мене передати: в Придністров'ї, де до 60 року 70 відсотків шкіл були українською мовою і де ще не скасовано навіть рішення про приєднання до України. Дякую (аплодисменти).

Текст № 5