Ефект фінансового важеля

№ за/п	Показники	За звітний період
1.	Позиковий капітал
2.	Власний капітал
3.	Плече фінансового важеля
4.	Вартість активів (середньорічна)
5.	Прибуток до сплати відсотків за позики і податки
6.	Рентабельність активів (ЕВІТ)
7.	Чистий прибуток
8.	Рентабельність власного (акціонерного) капіталу, (EPS)
9.	Ставка податку на прибуток (Ппр)
10.	Вплив податку на прибуток (1 - Ппр)
11.	Рівень фінансового важеля (1 – сума відсотків за кредит)

Основна література: [2,20,21,22]

Допоміжна література: [35,37,46,47,49,57]

Практичне заняття № 6

Тема 7, 8. Дивідендна політика корпорації. Емісійна політика корпорації

Мета заняття:	закріпити теоретичні знання студентів з дивідендної політики.
Обладнання:	Роздатковий матеріал: - завдання і методичні рекомендації до практичних занять; - фінансова звітність акціонерних товариств. Технічні засоби навчання: - Економ. “CITIZEN”.

План заняття

1. За фактичною звітністю з’ясувати:

- формування емісійної політики;

- формування дивідендної політики.

2. За наведеною інформацією визначити і проаналізувати оптимальний бюджет капіталовкладень.

3. За фінансовою звітністю АТ визначити основні показники, що характеризують дивідендну політику АТ.

Методичні рекомендації

Емісійна політика обмежена тільки випуском акцій як основного джерела формування статутного (акціонерного) капіталу АТ (корпорації) на фондовому ринку. Її використовують при управлінні залученим капіталом.

Емісійна політика спрямована на швидке і вигідне залучення додаткового акціонерного капіталу з метою подальшого розвитку та закріплення позицій АТ на товарному і фінансовому ринках.

Розробка ефективної емісійної політики включає ряд етапів.

Перший етап – вивчення можливостей ефективного розміщення емісії акцій, що базується на аналізі кон’юнктури фондового ринку і оцінки інвестиційної привабливості своїх акцій.

Другий етап – вивчення мети емісії.

Третій етап – вивчення обсягу емісії, що враховує потребу у власних фінансових ресурсах за рахунок зовнішніх джерел.

Четвертий етап – встановлення номіналу, видів і кількості емітованих акцій, що фіксується у статуті корпорації.

П’ятий етап – оцінка вартості залученого акціонерного капіталу.

Шостий етап – вивчення ефективних форм гарантованого розміщення цінних паперів. Відкрите розміщення акцій здійснюють посередники (ділери), що гарантують первину реалізацію цінних паперів на фондовому ринку.

В світовій практиці існують різноманітні теорії дивідендної політики.

Дивідендна політика пов’язана з використанням прибутку в АТ.

Ключовою метою дивідендної політики є встановлення оптимальних пропорцій між споживанням прибутку власниками і зростанням власного капіталу АТ. Найбільш поширеними теоріями дивідендної політики є:

- теорія нарахування дивідендів за остаточним принципом;

- теорія надання переваги дивідендам;

- теорія мінімізації дивідендів (або теорія податкових переваг);

- сигнальна теорія дивідендів, що враховує розмір сплачуваних дивідендів.

Використання різних теорій дивідендної політики дозволило сформувати три підходи до вибору дивідендної політики:

- агресивний – дотримання постійних виплат дивідендів протягом тривалого періоду незалежного від динаміки курсу акцій;

- помірний – методика постійного процентного розподілу чистого прибутку на виплату дивідендів і розвиток виробництва;

- консервативний – методика гарантійного “мінімуму” і “екстра” – дивідендів. Видача акцій замість грошових виплат.

Практично фінансисти АТ намагаються зберігати баланс між виплатою достатніх дивідендів (для підтримки довіри акціонерів) та реінвестуванням прибутку (прибуток мінус дивіденди для підтримки певних темпів розвитку компанії). Якщо виплачуться високі дивіденди, то це зменшує внутрішні джерела фінансування АТ і тоді приходиться залучати більше позикового капіталу (нового випуску акцій залучення додаткових позик). Залучення додаткових зовнішніх фінансових джерел погіршує структуру капіталу, збільшує залежність АТ від позикового капіталу, змінює середньозважену ціну капіталу (WACC). У випадку виплати низьких дивідендів виникає недовіра до зниження цін на акції і гальмує подальший розвиток АТ. Найліпшим варіантом є такий, коли планується стабільне отримання дивідендів з поступовим приростом майбутніх доходів, що забезпечують поступове зростання капіталу АТ. Отже, кожне АТ має визначити доцільну дивідендну політику.

Задача. Визначити оптимальний бюджет капіталовкладень, тобто які найвигідніші інвестиційні проекти можна здійснити, якщо гранична ціна капіталу мінімальна. При цих розрахунках до уваги береться базова структура капіталу – це співвідношення між позиковим і власним капіталом (плече фінансового важеля), при якому АТ планує нарощувати капітал.

По досліджуваному АТ необхідно визначити базову структуру капіталу (співвідношення позикового і власного капіталу) від якої планується нарощування капіталу.

Якщо в АТ позиковий капітал складає 40%, а власний капітал 60%, ціна власного капіталу дорівнює 15%, а ціна простих акцій нового випуску – 16%. Ціна позик дорівнює 10%. Податок на прибуток 30%.

У разі використання нерозподіленого прибутку WACC треба визначити.

Визначити: WACC₁.

Протягом планового періоду АТ прогнозує одержати 420 тис.дол. чистого прибутку. Якщо увесь прибуток спрямувати на інвестиції і дотримуватись базової структури капіталу, то бюджет капіталовкладень становитиме 700 тис.дол., що складається за 420 тис.дол. прибутку та 280 тис.дол. додаткових позик.

420 : 0,6 = 700 тис.дол.;

700 – 420 = 280 тис.дол. – додаткові позики.

З цього бюджету АТ може повністю фінансувати проекти, суми яких менше 700 тис.грн.

Задача. За фінансовою звітністю АТ визначити показники, що характеризують дивідендну політику АТ. Для цього слід розрахувати:

Квд	=	ДЗА	Коефіцієнт виплати дивідендів	=	Дивіденд, що припадає на одну акцію
		ЧПЗА			Чистий прибуток, що припадає на одну звичайну акцію
КДП	=	ЧПЗА	Коефіцієнт дивідендного покриття	=	Чистий прибуток, що припадає на одну звичайну акцію
		ДЗА			Дивіденд, що припадає на одну акцію

Основна література: [2,18,20,21,22]

Допоміжна література: [45,46,49,57,62]