Контрольні питання

1. Чим відрізняється фінансова звітність АТ від фінансової звітності підприємств?

2. Які особливості «консолідованої фінансової звітності»?

3. Яка різниця в показниках «чистий прибуток на одну просту акцію» та «скорегований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію»?

4. Які основні фінансові показники використовуються при оцінюванні фінансового стану АТ?

5. Як визначається ліквідність балансу АТ?

6. Які основні показники характеризують платоспроможність, фінансову стійкість ділову активність АТ?

7. За якими інтегральними показниками можна визначити рівень банкрутства АТ?

Завдання для вивчення теми

1. Визначити методологічні підходи при з’ясуванні питань з фінансових результатів та фінансового етапу АТ.

2. Визначте порядок складання консолідованої звітності про групу підприємств як єдине ціле.

3. Оцініть інвестиційну привабливість акцій тієї чи іншої корпорації.

4. Визначте показники ринкової активності. «ціна-прибуток», ринкова-балансова вартість», дивідендна дохідність, коефіцієнт ринкових витрат, показники ліквідності акцій.

5. Поясніть необхідність проведення рейтингових оцінок цінних паперів, банків.

Основна література: [18,19,20,21,22]

Допоміжна література: [35,36,44,45,46]

Тема 4. Фінансовий ринок та призначення корпоративних фінансів

Мета:

засвоєння, поглиблення, закріплення та систематизація знань з формування і розвитку ринку корпоративних цінних паперів, державного регулювання, реєстрації їх випуску та засобів контролю за функціонуванням фінансового ринку.

План вивчення теми

1. Формування і розвиток ринку корпоративних цінних паперів в Україні.

2. Особливості формування корпоративних цінних паперів в Україні та етапи розвитку фондового ринку.

3. Державне регулювання випуску та обігу корпоративних цінних паперів, регламентація і реєстрація їх випуску.

4. Засоби контролю за функціонуванням фінансового ринку.

Методичні рекомендації

Акціонерні товариства створюються шляхом заснування або реорганізації юридичної особи і діють на підставі установчого договору та статуту.

Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Під терміном “корпоративні цінні папери” розуміють акції (пайові цінні папери) та облігації (корпоративні, облігації без забезпечення, облігації, забезпечені заставою певного майна АТ, відкличні облігації та конвертовані облігації і єврооблігації та інші цінні папери).

Акція (від лат. action – розпорядження, претензії) – безстроковий документ, що підтверджує право власника на частину спільного капіталу АТ.

Залежно від обсягів прав, що закріплюють акції, їх поділяють на прості та привілейовані (преференційні). Можливі різні переваги привілейованих акцій порівняно із простими: у праві голосу фіксовані або вищі, ніж за простими, дивіденди, право вимагати більшу частку в ліквідаційній сумі та переважне задоволення цього права, порівняно зі звичайними акціонерами, в разі припинення діяльності АТ.

У фінансовій діяльності важливу роль відіграють облігації. Облігація – це цінний папір, що показує право покупця на отримання від особи, яка випустила облігацію, її номінальної вартості і відсотків від неї у визначений термін.

Корпоративна облігація – це зобов’язання АТ перед власниками облігацій щодо виплати певного доходу і погашення її номінальної вартості через певний період.

На практиці можуть використовуватись облігації без забезпечення, що вказують лише на загальне зобов’язання платежу і поряд з кредиторами в порядку черговості можуть звернути стягнення на майно емітента. Ці облігації використовують у випадку, коли компанія має активи, яких вистачить лише для погашення основної суми позики.

Але частіше намагаються випускати облігації, забезпечені заставою майна АТ або забезпечені майном, наданим третіми особами.

Корпорація, АТ можуть випускати відкличні або частково відкличні облігації. Відкличними називаються облігації, якщо емітент залишає за собою право повернути борг раніше від дати платежу. Крім того АТ може створювати викупний фонд для поступового викупу невідкличних облігацій на вторинному ринку.

До боргових цінних паперів з особливими правами для інвесторів належать конвертовані облігації. Вони можуть бути обмінені на акції.

Великі компанії при позичанні капіталу можуть через міжнародні фондові ринки використовувати єврооблігації.

Єврооблігації – це облігації іноземних емітентів, номіновані в валюті країни розміщення та призначені для розміщення міжнародних інвесторів. Їх можуть купувати інвестори практично кожної країни і передбачено різні умови для задоволення потреб інвесторів.

Розвиток фондового ринку пов'язаний з наявністю корпоративних цінних паперів. Обіг корпоративних цінних паперів є результатом довгострокового еволюційного розвитку підприємств і економіки, що потребують залучення додаткових фінансових ресурсів через фондовий ринок. Цінні папери в Україні з’явилися в результаті приватизації і корпоратизації державних підприємств. При спаді ВВП, зменшенні можливостей відтворення, зниженні прибутковості і рентабельності поступово зростала емісія акцій.

Ринок корпоративних цінних паперів зростає за рахунок акцій низько рентабельних та напівзбанкрутілих підприємств.

В 1999-2000 рр. темпи приватизації знизились і обсяги залучення інвестицій не змінились і залишались низькими. Розповсюдження корпоративних облігацій в Україні відбувалось повільно і практично ринок цінних паперів майже не функціонував. Основна причина цього в тому, що запозичені кошти (облігації) додані до прибутку оподатковувались. Другою причиною була висока прибутковість облігацій внутрішньої державної позики, що відволікало значні інвестиційні ресурси з ринку корпоративних паперів. На сучасному етапі в Україні ймовірним є випуск облігацій з терміном погашення через 4-5 років.

Фондовий ринок в країні розвивається з участю державного регулювання. Важливе значення при цьому має регламентація правил реєстрації цінних паперів. У більшості країн дотримуються більш жорстких умов до реєстрації, що захищає інвесторів від нечесних позичальників. Але при дуже жорстоких підходах до реєстрації може спостерігатись скорочення кількості емісій до розміщення цінних паперів за межами країни.

В різних країнах використовуються різні підходи до державного втручання в функціонування ринку цінних паперів.

Основними засобами контролю за функціонуванням фінансового ринку є реєстрація і перевірка бухгалтерських книг відповідних фінансових компаній, АТ та встановлення обмежень на їх активи.

Регулювання розвитку фінансового ринку може здійснюватись двома способами:

- централізоване регулювання діяльності всіх об’єктів;

- децентралізоване регулювання, яке передбачає наявність в країні кількох регулювальних органів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює ДКЦПФР. Фінансування ДКЦПФР здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Основними формами регулювання, які використовує ДКЦПФР, є такі: видача ліцензій на здійснення професіональної діяльності на ринку цінних паперів; реєстрація емісій та інформації про емісію цінних паперів; контроль за достовірністю інформації та інше. ДКЦПФР має широкі праві повноваження в разі виявлення порушень, а саме: зупинення або ліквідування ліцензії, зупинення торгівлі на фондовій біржі; здійснення перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності емітентів і осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж; накладання адміністративних стягнень, штрафних санкцій та порушень законодавства; звільнення з посад керівників фондових бірж та інших установ фондового ринку; зупинення або припинення доступу цінних паперів на фондові біржі; зупинення клірингу та укладання договорів купівлі-продажу на певний термін для захисту держави, інвесторів; надсилання матеріалів у правоохоронні органи стосовно фактів порушень, або антимонопольного законодавства; моніторинг руху інвестицій в Україну та за її межі через фондовий ринок.

Основна література: [2,4,6,7,15,16,20,21,22]

Допоміжна література: [35,36,43,45,46]