22)Ринок цп

Ринок ЦП – це система взаємовідносин, що виражеється через випуск ЦП, які мають власну вартість і можеть продаватися, купуватися і погашотися, тобто це організаційно оформлена система торгівлі ЦП. Моделі організації ринку цінних паперів. Небанківська США (основні учасники є небанківські кампанії). Баківська Німеччина. Змішана Японія. Учаснки РЦП: *Емітент – особа яка здійснює випуск ЦП, що зацікавлена в мобілізації вільних коштів. *Інвестори, який має вільні кошти і бажає вигідно їх розмістити. *Професійні учасники (посередники) які забезпечують обмін зобовязань (ЦП) емітентів на грошові засоби інвесторів. *Держава, яка шляхом приймання законів регулює д-ть РЦП. Інфраструктура РЦП: правова сітка, інформаційна сітка, депозитна та розрахункова (клірингова) сітка, регістраційна сітка. За складом поділяється на: ринок грошей (ринок на якому обертаються короткострокові ЦП); Ринок капіталів (обертаються безстрокові та строки погашення яких більше 1 року. За орг структурою: первинний (первинний розподіл ЦП, мобілізація грошових коштів) і вторинний (обертання ЦП).

23)Фондова біржа

Фондова біржа - ринок, який концентрує попит і пропозицію на цінні папери, допомагає формувати їх біржовий курс, організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та це акціонерне товариство, яке здійснює свою діяльність відповідно до законодавчих і нормативних актів, статуту і правил фондової біржі. Основні функції фондової біржі:зводить один з одним покупців і продавців цінних паперів, є місцем безпосереднього здійснення операції купівлі та продажу цінних паперів;реєструє курси цінних паперів, опосередковує відносини інвесторів до кожного представленого на ній виду акцій та облігацій;слугує механізмом переливання капіталу з однієї галузі (підприємства) в іншу (інше);слугує економічним барометром ділової актив­ності як в країні в цілому, так і в окремих галузях, дає можливість робити висновки про напрями структурної перебудови економіки. Учасники фондової біржі: продавці;посередники;покупці. Посередники поділ-ся на: Дилер - посередник, який купуючи за свій рахунок цінні папери, стає на деякий час їх власником і отримує дохід у вигляді різниці між курсами купівлі та продажу. Брокер — посередник, який може працювати як повірений, або за певний процент від суми операції, приймаючи від клієнтів доручення на купівлю-продаж цінних паперів та довірче управління на певний строк їх цінними паперами. Біржові операції (угоди за цінними паперами, укладені між учасниками фондової біржі): лістинг – це система допуску до біржових торгів тільки тих цінних паперів, які пройшли експертну перевірку на якість; занесення акцій компаній у список акцій, які котируються на цій біржі; делістинг - процес вилучення ЦП з торгів;касові операції - операції з ЦП, розрахунки за якими здійснюються не пізніше другого робочого дня після здійснення угоди;строкові операції - операції, за якими розрахунки здійснюються за термін, який перевищує 2 робочих дні;операції з деревативами (аукціони).

25) Суть кредиту, функції, роль. Основною формою ПК є кредит. Кредит-система ек відносин, що виникає між суб’єктами господарювання(кредитором і позичальником з приводу мобілізації і викор.тимчасво вільних гр. коштів на засадах повернення і оплати) Основними суб’єктами є кредитор і позичальник. Кредитор-той, хто дає кошти. Позичальник- суб’єкт який позичає кошти. Функції кредиту: перерозподіл-ефективне викор.тимчасво вільних коштів, що створ.в суб’єктів господ.шляхом їх передачі іншим. Емісійна-випуск грошей. Контролна-контроль усіх грошових потоків у країні.

26)Теорії кредиту. Натуралістична(16ст.). Представники Смітт, Рікардо. Положення-кредит-речовий капітал; банки-лише посередники; пасивні банківські операції більш вагомі ніж активні. Капіталотворча(17ст.). Представники-Локк, Шумпетер, Кейнс. Положення-кредит- це є гроші; активні банківські операції є більш вагомі ніж пасивні; банки-є фабриками кредиту.

27)Функціональні форми кредиту. Першою формою був приватний кредит(без документального підтвердження одної особи у іншої) Найбільш поширеною формою товарного кредиту є комерційний кредит, який оформляється векселем, і являє собою відстрочку платежу за продані товари та надані послуги. Основними шляхами погашення КК є: інкасація векселя-сплата позичальника боргу за векселем. Індосамент-передача векселя 3ій особі. Врахування (облік) векселя в банку. Споживчий кредит-кредит який надається тільки в нац. валюті резидентам на придбання споживчих товарів та послуг та погашається поступово. Форми споживчого кредиту: чековий кредит та кредитна картка. Державний кредит-надання державі позики з боку фін-кред.установ. Суб'єктами ДК є держава або органи місцевого самоврядування (як правило в ролі позичальника) та внутрішні та зовнішні кредитори. Внутрішніми кредиторами є фізичні та юр особи-резеденти. Зовншніми-уряди інших краін, іноземні приватні колективні, державні і банквські установи, а також міжнар.та регіональні валютно фіннансові інститути. Напр: Світовий банк, МВФ, ЕБРР. ДК оформляються облігаціями- ОВДП і ОЗДП. ДК бувають короткострокові: в Укр. до 3 міс. Довгострокові: від 1 року. Міжнародний кредит– це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб’єкти такі ж як і при національному (внутрішньоек.) кредиті – банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора та позичальника до різних країн. МК функ–є в різних формах: залежно від того, хто виступає кредитором буває фірмовий, банківський та урядовий кредити. Банківський кредит-позичковий капітал банку у гр. формі що передбачається на умовах повернення у визначений термін та з %. За укрупненими обєктами кредитування банківський кредит поділяється на три групи: кредит в основний капітал (на технічне переозброєння, реконструкцію і ін); кредит в оборотний капітал ( на придбання предметів праці- сировини, матеріалів, палива , тари і ін); на споживчі потреби ( на індивідуалльне і кооперативне житлове будівництво та прижбання житла, бідуквництво дачних будівель і ін.)

28) Валютні відносини. Валютні системи. Валютний ринок.

Валютні відносини є невідємною складовою ланкою світової економіки. Їх функціонування й розвиток повязані з обслуговуванням всього комплексу економічних звязків, що складаються між окремими країнами, юридичними субєктами ринку та приватними особами. Йдеться про обслуговування зовнішньої торгівлі, вивіз капіталу, надання позик і кредитів, нацково-технічний обмін, розвиток туризму, інші державні та приватні стосунки.

Розвиток валютних відносин зумовлюється обєктивними передумовами  вдосконаленням міжнародного поділу праці та спеціалізацією виробництва, інтернаціоналізацією всього комплексу виробничого відтворення і суспільно-політичного життя народів

Валютна система  це державно-правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну , міжнародну, регіональну та світову валютні системи. Національна валютна ситема  це державно-правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими існтитутами, за допомогою яких здійснюється міжнародні кредитно-розрахункові операції, формуються та використовуються валютні резерви країни. Основними елементами національної валютної системи є:

національна валюта  грошова одиниця країни; валютний паритет та режим курсу національної валюти;

За екон. змістом: валютний ринок - це сектор грош. ринку, на якому урівноваж-ся попит і пропозиція на такий спрецифічний товар, як валюта. За своїм признач. і організац. формою валютний ринок - це сук-ть спец. інстимтутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити нац. і іноз. валюту. Об’єктом купівлі-продажу на цьму ринку є валютні цінності. Суб’єктами - будь-які економічні агенти та посередники (банки, валютні біржі). Ціною на валютному ринку є валютний курс - ціна грошової одиниці даної валюти в грош. одиницях іншої валюти. Валютний ринок має свою структуру, яка включає нац. (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями: - за характером операцій: ринок конверсійних операцій, ринок депозитно-кредитних операцій; - за територіальним розміщенням: європейський, північно-американський, азіатський; - за видами конверсійних операцій: ринок ф’ючерсів, ринок опціонів тощо; - за формою валюти: ринок безготівкових операцій.ю ринок готівки.

29)Валютний курс:сутність, види, режими, методи регулювання. Вал. курс- це співідн., за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї кр-ни, що визначена в грош. одиниці іншої кр-ни. Установлення курсу називається котируванням валют. Вал. курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні хар-ки кожної валюти формуються у межах нац. госп-в, то їх кількісне порівняння відбувається у зовн-ек. операціях. Вал. курс порівнює нац. вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовн-ек. операцій. Вартісною основою вал. курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Розрізняють кон’юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютн. курс. Кон’юнктурні чинники пов’язані з коливанням ділової активності, політ. та військово-політ. обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами. Поряд з кон’юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на динаміку вал. курсу впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої нац. грош. одиниці у валютній ієрархії. Це такі чинники: 1) зростання нац. доходу; 2) темпи інфляції - чим ↑ темпи інф. в кр-ні, тим ↓ курс її валюти; 3) стан платіжного балансу - активний платіжний б-с сприяє ↑ нац. валюти, пасивний - навпаки; 4) різниця прцентних ставок у країнах - ↑ % ставки стимулює приплив іноземних капіталів, ↓ - навпаки; 5) діяльність вал. ринків та спекулятивні вал. операції; 6) ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнар. розрах-х; 7) ступінь довіри до валюти на нац. та світовому ринках;8) валютна пол-ка; 9) ступінь розвитку фондового ринку.