35)Активні операції, види активів банків.

Акт. опер. полягають у д-ті, пов’язаній з розміщенням і викор. власн. капіталу, зал. і поз. коштів для одержання прибутку при рац. розподілі ризиків за окр. видами операцій і підтримані ліквідності. Акт. опер.: кредитні та інвестиційні. Кредитні: проведення комплексу дій, пов’язан. з наданням і погашенням банк. позичок, здійсн. відповідно до принципів строковості, цільового хар-ру, забезпеченості та платності кредиту. Рішення про надання кред. приймається колегіально. Кред. надаються в межах наявних рес. з урахуванням кредитоспроможності, фін. стаб., рентаб-ті, ліквідності позичальника. Заг. розмір кредитів не може перевищ. 8-микратного розміру власних коштів банку. Для одерж. кредиту позичальник зверт. до банку з кредитною заявкою, що вход. до складу певн. пакету документів. У кред. договорі передбач.: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, %на ставка, порядок і форма сплати %ів і осн. боргу, права, зобов’язання, відповід. сторін щодо надання і погашення кред. тощо. Банк. кредитув. здійсн. із застос. таких позичкових рах.: простий (на ньому може бути тільки активне сальдо), спец. (застос. в окр. випадках: при кредитув. позичальника під заставу векселів; він є формою обліку позичок до запитання), контокорентний (це активно-пасивний рах., на якому облік. всі операції банку з клієнтом). Осн. передумова поверн. банк. позички - одерж. цільових грош. надходжень, доходу, прибуток від реаліз. об’єкта, що прокредитований. У банк. практиці викор. 2 види джерел погаш. позичок - первинні і вторинні. Викор. такі форми забезп. позичок: застава, гарантія, перевідступлення на користь банку вимог і рах. до 3ї особи, іпотека, страх. угода (поліс).

37) Сутність та функції банків.

Комерційні банки – це автономні, незалежні комерційні підприємства, що утворюються для задоволення інтересів власників банку (акціонерів або індивідуальних) і суспільних інтересів клієнтури – юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються банком, які організують та здійснюють рух позичкового капіталу для забезпечення отримання прибутку власниками банку. Класифікація КК: За функціональною спеціалізацією: банки реконструкції і розвитку; інвестиційні; інноваційні; ощадні; ікспортно-імпортні; емісійні; змішані; трастові; зовнішньоторгові; іпотечні. За приналежністю статутного фонду й способу його формування: пайові, акціонерні. За формою власності: державні, змішані, приватні. За видами операцій: універсальні, спеціалізовані. За територією; міжнародні, національні, регіональні, міжрегіональні.

36)Суть, функції та основні види спеціалізованих кредитно-фінансових установ.

Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути являють собою установи кредитної системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтури.

Найбільш характерними і поширеними у промислово розвинутих країнах видами спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів є:

Страхові компанії  це спеціалізовані інститути, що виконують функції страхування, тобто за рахунок підприємств, організацій, населення формують цільові фонди грошових коштів та здійснюють виплати з них при настанні певних подій За формою організації страхові компанії поділяються на акціонерні та взаємні.

Пенсійні фонди  це спеціалізовані фінансові установи, основним завданням яких є збір і акумуляція грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадян при досягненні ними певного віку.

За формою власності пенсійні фонди можуть бути приватними або державними.

Інвестиційні фонди  являють собою особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі. Шляхом випуску власних цінних паперів інвестиційні фонди акумулюють грошові грошові кошти приватних інвесторів (переважно населення) та вкладають їх в акції і облігації різних підприємств у своїй країні та за кордоном. Таким чином, інвестиційні фонди пропонують своїм клієнтам диверсифіковані портфелі інвестицій, які важко сформувати одному дрібному інвестору.

Фінансові компанії  це небанківські інститути кредитної системи, що спеціалізуються на кредитування продаж споживчих товарів з відстрочкою платежу.

Основною функцією фінансових компаній є надання кредитів покупцям споживчих товарів шляхом придбання у торговельних фірм боргових зобов’язань, якими були оформлені відповідні продажі.

Кредитні спілки  це кооперативні організації, що створюються з метою акумулюції заощаджень своїх членів та їх взаємного кредитування.

Ломбард  кредитна установа, що здійснює видачу позик під заставу рухомого майна (різного роду цінних речей).

Міжбанківські об’єднання  відіграють все помітнішу роль в діяльності банківської та кредитної системи. Вони утворюються банками та іншими установами за участю банків з метою координації і узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики, для захисту своїх професійних інтересів

38) Банківська система України як незалежної держави, що прагне до створення розвиненої ринкової еконо­міки, є дворівневою. До першого рівня належить Національний банк, що являє собою «банк банків», цент­ральний банк країни, а до другого — система комерційних банків.

Процес створення сучасної банківської системи, яка від­повідала б умовам ринкової економіки, в Україні ще триває і триватиме довго. Це пов'язано з тим, що в українській економіці ще не відбулася необхідна трансформація, вона не стала по-справжньому ринковою. Незважаючи на це, вже зараз можна стверджувати, що підвалини банківської системи ринкового типу в Україні побудовані. Національний банк виконує майже всі функції, прита­манні центральному банку ринкової держави. Він застосо­вує такі ринкові інструменти грошово-кредитного регулю­вання, як обов'язкове резервування коштів комерційних банків, кредитну політику і політику рефінансування ко­мерційних банків, операції з державними цінними папера­ми на відкритому ринку тощо. Комерційні банки поступово оволодівають методами ро­боти ділових банків країн, де ринкові засади є домінуючи­ми в системі економічних відносин.