III. Форми минулого часу

Частина дієслів із суфіксом -ну- має у минулому часі дублетні фор­ми: гаснути — гас і гаснув, замовкнути — замовк і замовкнув, зів'я­ти —зів 'яв і зів 'янув, мерзнути — мерз і мерзнув, м 'якнути — м'які м'якнув, пожовкнути —пожовк і пожовкнув, стихнути — стих і стихнув, тиснути — тис і тиснув, щезнути — щез і щезнув і под. Сти­лістично паралельні форми не розрізняються, більш уживаними є короткі форми, хоча за семантикою дієслова з суфіксом -ну- означа­ють, як правило, однократність.

IV. Форми майбутнього часу

Дієслова доконаного виду утворюють просту (синтетичну) фор­му майбутнього часу: побачу, відпочинеш, сконструюють. Дієслова недоконаного виду мають синтетичну й аналітичну форми майбут­нього часу: буде проводитись/проводитиметься, будуть контролюва­ти/контролюватимуть, буде визначати/визначатиме, буде забезпе­чуватись/забезпечуватиметься, будемо забезпечувати/забезпечува­тимемо. У діловому і науковому стилях уживаються обидві форми. В інших стилях перевага віддається простим формам дієслова: сніда­тимемо, танцюватимеш, пропонуватимуть.

V. Форми наказового способу

1. Для української мови характерні прості форми першої особи множини: ходімо, встаньмо, дивімось, зробімо, пишімо, снідаймо. У російській мові форми першої особи множини можуть бути прости­ми і складеними. Перші збігаються з відповідними формами дійсно­го способу (бежим, встанем, летим), другі утворюються за допомо­гою частки давайте (давайте смотреть, давайте сделаем, давайте писать, давайте прочитаєм). Українській мові подібні форми не вла­стиві.

2. Деякі дієслова у наказовому способі мають дві паралельні фор­ми другої особи однини, які стилістично не диференціюються: визна­чити — визнач і визначи, застругати — застругай і застружи, крес­лити — кресль і кресли, плескати — плещи і плескай, провітрити — провітр і провітри, хникати — хникай і хнич і т. ін.

3. У варіантних формах вживаються дієслова у другій особі мно­жини: бережіть — бережіте, скажіть — скажіте, несіть — несіте. Давні форми на -іте, вживані у художній літературі, надають вис­ловленню урочистості, наприклад:

Ідіте ж, вірні слуги, принесіте Важкий ланцюг з скарбівні щирозлотий І на співця — шанібно возложіте Ясу царської нашої щедроти

(П. Куліш).

§ 33. Творення і вживання дієприкметників

Дієприкметником називається неособова форма дієслова, яка відповідає на питання який? і поєднує ознаки дієслова та прикметни­ка. Дієприкметники виражають не просто ознаку предмета (як прик­метники), а ознаку за виконуваною дією. Ще однією відмінністю дієприкметників від прикметників є здатність керувати іменником, пор.: прикметники високий будинок, якісний ремонт і дієприкметни­ки підготовлений (де?) у департаменті, вишитий (ким?) майстри­нею, насичений (чим?) киснем.

Виділяється невелика кількість дієприкметників, що перейшли в іменники: керуючий, відпочиваючий тощо.

1. Активні дієприкметники теперішнього часу сучасній україн­ській мові невластиві. Слова із суфіксами -уч- (-юч-), -ач- (~яч~) зви­чайно є віддієслівними прикметниками, які вказують не на дію, а на постійну ознаку: правлячий (режим), квітучий (сад), пекучий (біль), родючі (поля), блискуча (поверхня), лежачий (камінь) таін. Свідчен­ням переходу цих слів до прикметників є втрата здатності керувати іменниками. Слова на зразок радіючий, голосуючий, малюючий, співа­ючий, їдучий, бажаючий тощо є штучними утвореннями. Іншими сло­вами, таких слів у сучасній українській літературній мові просто не­має.

При перекладі з російської мови активні дієприкметники теперіш­нього часу відтворюються підрядними означальними реченнями; дієприкметники, що перейшли у прикметники та іменники, заміню­ються відповідними частинами мови, як-от: ведущий — який (що) веде, провідний; вступающий—який (що) вступає, вступник; движу­щийся — який (що) рухається, рухомий; заведующий — який (що) за­відує, завідувач; красящий — який (що) фарбує, барвний, фарбуваль­ний; начинающий — який (що) починає, початківець; окружающий — який (що) оточує, навколишній; решающий — вирішальний, який (що) вирішує; служащий — який (що) служить, службовець; соединяю­щий — який (що) з 'єднує, сполучний, з 'єднувальний; соответству­ющий — який (що) відповідає, дійсний; учащийся — який (що) нав­чається, учень і под.

Часто трапляються помилки при перекладі російського слова сле­дующий, яке може бути і дієприкметником, і прикметником. Діє­прикметник следующий відповідно до певного значення передається в українській мові описовою конструкцією із сполучником: следую­щий через станцию поезд — поїзд, що проходить через станцію; сле­дующий советам врача пациент — пацієнт, який слухає порад лікаря; следующие из сказанного выводы — висновки, що випливають із сказа­ного, следующая остановка — наступна зупинка; следующие вопро­сы — такі питання і т. ін. Прикметник следующий має такі українські відповідники: наступний, дальший, другий. У значенні займенника (як правило, перед перерахуванням або поясненням) це слово пере­дається займенником такий: Сейчас будут выступать следующие де­путаты... — Зараз виступатимуть такі депутати ...; Скажу вам следующее... — Скажу вам таке ...; Вызываются следующие лица ... — Викликаються такі особи ... Запам'ятайте відповідники російсь­ких словосполучень зі словом следующий: в следующий раз — на­ступного разу; на следующий день — на другий день, другого (наступ­ного ) дня; следующим выступает — далі виступає; следующим обра­зом — так, таким чином, у такий спосіб.

2. Активні дієприкметники минулого часу творяться за допомо­гою суфікса -л-: дозрілий, загорілий, зарослий, навислий, побілілий, по­жовклий, посивілий, почорнілий, пошерхлий.

Активні дієприкметники з суфіксом -ш- (-вш) у сучасній україн­ській літературній мові не вживаються. Російські активні дієприк­метники в українській мові відтворюються описовою формою або дієприкметником із суфіксом -л-: помогший — той, що допоміг; окон­чивший — той, що закінчив; победивший — той, що переміг; вспыхнув­ший — той, що спалахнув, наболевший (вопрос) — наболіле (питан­ня) тощо.

2. Пасивні дієприкметники у сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу, яка утворюється за допомогою суфіксів -н-, -єн-, -т-: записаний, зірваний, завершений, зігрітий, здертий. Дієслова з основами на -ну і на -о можуть утворювати паралельні форми дієприкметників: висунути — висунутий і висунений, коло­ти — колотий і колений, повернути — повернутий і повернений, поро­ти — поротий і порений, стиснути — стиснутий і стиснений.

Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при пере­кладі на українську мову замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками минулого часу: анализируемый (документ) — аналізований (документ), желаемый результат — бажаний (резуль­тат), заключаемый (договор) —укладаний (договір), занимаемая (должность) —обіймана (посада), записываемый (протокол) —за­писуваний (протокол), освещаемый (в прессе) — висвітлюваний (у пресі), употребляемый (всеми) —вживаний (усіма), применяемый (в промышленности) — застосовуваний (у промисловості), який зас­тосовується (у промисловості), принимаемый (регулярно) —який приймається (регулярно), поставляемая (вовремя) —яка поста­чається (вчасно), приобретаемые навыки — набувані навички тощо.

2. При відтворенні українською мовою російських конструкцій з дієприкметником не слід зловживати описовими зворотами. Мило­звучність і органічність перекладу досягається використанням різно­манітних мовних засобів — дієслів, прикметників, іменників. Чима­ло способів передачі російських дієприкметників знаходимо у майстрів перекладу.

Ось як, наприклад, використовує можливості української мови М. Пилинська, перекладаючи роман "Золоте теля" І. Ільфа та Є. Петрова:

Російський текст	Переклад українською мовою	Спосіб передачі ро­сійських активних діє­прикметників теперіш­нього та минулого часу та пасивних дієприк­метників теперішнього часу
1	2	3
Она схватила со стола уже засохший бутерб­род и подступила к го­лодающему	Вона вхопила зі столу засохлий бутерброд і посунула на голоду­ючого	Використання пасив­ного дієприкметника минулого часу
В устах разомлевших туристов грубое слово "первач " звучало неж­но и заманчиво	В устах розомлілих туристів грубе слово "первак" звучало ніж­но, манливо	Використання пасив­ного дієприкметника минулого часу
Успокоенный, он снова заснул, но вместо лица обожаемого монарха тотчас же увидел председателя местко­ма товарища Суржи­кова	Заспокоєний, він знову заснув, сіле замість об­личчя обожнюваного монарха одразу ж по­бачив голову місцевко­му товариша Суржи­кова	Використання пасив­ного дієприкметника минулого часу
Высокие договариваю­щиеся стороны переру­гались в первую же ми­нуту и уже не обраща­лись друг к другу иначе как с добавлением бран­ных эпитетов	Високі договірні сторо­ни перегризлися в першу ж хвилину і вже не зверталися одна до од­ної, не вживаючи най- лайливіишх епітетів	Використання прик­метника

1	2	3
К утру побелевший от бессонницы Александр Иванович забрел на окраину города	На ранок блідий від безсоння Олександр Іванович забрів на околицю міста	Використання прик­метника
В глубине помещения толпились школьники, осведомлявшиеся на­счет дефицитных тет­радей	У глибині помешкання юрмилися школярі, ці­кавлячись дефіцитни­ми зошитами	Використання дієпри­слівника
Сдружившиеся путе­шественники расселись по своим машинам	Здружившись, мандрів­ники посідали у свої ма­шини	Використання дієпри­слівника
Насытившийся Бала­ганов благодарно взгля­нул на своего спасите­ля и начал рассказ	Попоївши досхочу, Ба­лаганов вдячно глянув на свого рятівника і почав розповідь	Використання дієприс­лівникового звороту
Новый звонок, извещав­ший о конце аврала, вер­нул служащих в номера	Новий дзвінок, що по­відомляв про закінчен­ня авралу, повернув службовців у номери	Використання підряд­ного речення
Сдружившиеся дети лейтенанта Шмидта вышли из-за угла и под­ступили к окну предсе­дательского кабинета	Діти лейтенанта Шмідта, що вже встигли потоваришу­вати, вийшли з-за рогу і стали під вікном кабі­нету голови виконкому	Використання підряд­ного речення
Поднаторевший в тор­жественных финишах Козлевич лихо осадил машину перед самой трибуной	Козлевич вже набив руку на урочистих фінішах і спинив ма­шину перед самісінь­кою трибуною	Використання дієслів­ного фразеологізму

1	2	3
Убегавший часто огля­дывался назад, и на его благообразном актерс­ком лице можно было разглядеть выражение ужаса	Утікач щоразу озирав­ся і на його благовид­ному акторському об­личчі можна було роз­гледіти вираз жаху	Використання іменни­ка
Лагерь купающихся был многолюден	Табір купальників був багатолюдний	Використання іменни­ка

Виділені у двох останніх рядках слова (убегавший, купающиеся) є субстантивованими дієприкметниками, тобто такими, що вжива­ються як іменники. Саме тому вони перекладаються іменниками уті­кач і купальники.