- •Обов'язкові реквізити переказного і простого векселів згідно з женевською вексельною конвенцією 1930 р.
- •11.2. Операції банків у сфері вексельного обігу
- •11.3 Урахування та переврахування векселів
- •Відомість реєстрів поданих до врахування векселів 10 листопада 2007 р.
- •Журнал обліку врахованих векселів
- •Книга обліку вексельних позичальнииків
- •Строкова відомість урахованих векселів
- •11.4. Кредити під заставу векселів
- •Розрахунок наявності вільного залишку кредиту при кредитуванні під заставу векселів (цифри умовні)
- •11.5. Авалювання векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів
- •11.6. Розрахункові операції банків з векселями
- •11.7. Інкасування векселів
- •Реєстр векселів, прийнятих на інкасо
- •11.8. Оплата векселів за дорученням клієнта (доміциляція векселів)
- •11.9. Зберігання банками векселів клієнтів
- •Питання для самоконтролю
11.4. Кредити під заставу векселів
Для здійснення вексельного кредитування банки можуть не лише викуповувати векселі до настання строку їх погашення, а й приймати їх у вигляді забезпечення наданих позик При кредитуванні під заставу векселів позичальник не перевідступає векселя банку (на відміну від облікового кредиту), а лише віддає його під заставу на певний строк, зберігаючи всі права векселедержателя (право власності на вексель може перейти лише у разі непогашення позики). Ще одна відмінність між цими формами вексельного кредиту полягає в тому, що якщо при обліковому кредиті позичальник і той, хто повертає кошти, є різними особами, то при кредитуванні під заставу векселів погашення позики здійснюється самим позичальником. Особливістю цього виду кредитування є також порядок надання, зберігання та реалізації застави.
Кредити під заставу векселів можуть надаватись у вигляді:
— строкових кредитів, тобто позик, дата погашення яких зафіксована за домовленістю з позичальником;
— кредитів до запитання (онкольних кредитів), коли термін погашення не вказується або він установлюється до настання строку погашення векселів із застави. Онкольні кредити під заставу векселів призначені для задоволення постійної потреби клієнтів в обігових коштах.
Порядок надання позики, вимоги до надійності векселів, ведення бухгалтерського обліку, хронологічних і синтетичних записів при кредитуванні під заставу векселів багато в чому аналогічні тим, що провадяться при операції врахування. Банк аналізує юридичну й економічну надійність векселя і при позитивному висновку укладає з позичальником кредитну угоду та договір застави векселів. Як правило, в заставу приймаються векселі, строк платежу за якими є тривалішим, ніж термін дії позики. Строк кредиту встановлюється відповідно до терміну погашення векселя (векселів). Кредит надається в розмірі 60 — 90 % номінальної суми векселя.
Для отримання кредиту клієнт подає в банк стандартний пакет документів, а також векселі, котрі призначені для передання в заставу. Векселі здаються в банк з реєстром векселів, поданих у заставу щонайменше в двох примірниках. Пред'явникові дається розписка про одержання векселів (наприклад, на копії реєстру) та призначається орієнтовний термін кредитування або день, коли він має забрати не прийняті в заставу векселі. Після юридичної й економічної експертизи векселів працівники банку викреслюють з реєстру та повертають клієнту векселі, які не задовольняють вимоги банку, а за благонадійними векселями вираховують розмір ліміту кредитування (у випадку, коли клієнт, крім вексельного онколя, використовує ще й обліковий кредит, ліміт кредитування встановлюється за обома формами вексельних кредитів). Банк і клієнт укладають кредитну угоду, у якій міститься низка умов, що є обов'язковими для позичальника. У кредитній угоді визначається:
1) ліміт кредиту (кредитна лінія);
2) граничне співвідношення між забезпеченням (загальної номінальної суми векселів) і можливою заборгованістю у межах 60 — 90 % від загальної суми векселів;
3) розмір процентів за кредит і комісію на користь банку;
4) право банку змінювати на свій розсуд, але з попередженням клієнта, розмір процентів і комісії;
5) право банку закрити рахунок і вимагати в будь-який час повного чи часткового погашення заборгованості або надання додаткового забезпечення;
6) право банку використовувати на погашення боргу суми, що надходять для оплати прийнятих у заставу векселів;
7) право банку погашати заборгованість клієнта із сум, що належать клієнтові і перебувають у банку на інших рахунках клієнта;
8) право банку дозволяти клієнту з його ініціативи заміняти одні векселі до строку їх оплати іншими;
9) місце зберігання векселів, переданих у заставу.
Розмір плати за кредит, частки банківського кредиту в номінальній вартості забезпечення визначаються банком залежно кредитоспроможності позичальника та надійності наданих у заставу векселів.
Векселі, що застосовуються як застава, можуть передаватися на зберігання банку, або нотаріусу, однак банк зацікавлений, щоб заставлені векселі зберігалися саме у нього.
Позичальник виконує на прийнятих у заставу векселях заставний, повний чи бланковий, індосамент на пред'явника. Вид індосаменту встановлюється договором застави, однак банку доцільніше вимагати, щоб позичальник учинив саме передавальний індосамент.
За заставним індосаментом банку передаються такі права:
1) на подання до платежу та одержання платежу за векселем;
2) на здійснення протесту в разі несплати чи часткової оплати векселя;
3) на подання позову про стягнення належної суми платежу до зобов’язаних за векселем осіб.
Після вчинення індосаменту позичальник передає банкові векселі згідно з Актом прийняття-передавання. Банк відкриває позичальникові особовий рахунок для запису:
а) суми отриманої позики;
б) нарахованих банком процентів за рахунком, комісії та інших витрат;
в) усіх грошових сум, що надходять для погашення кредиту;
г)сум векселів, що надходять на забезпечення і виключаються із забезпечення у разі їх оплати або заміни новими.
Оскільки кредитування під заставу векселів здійснюється виключно в межах залишку ліміту кредитування, важливим завданням банківських працівників є контроль за розміром вільного залишку ліміту та станом векселів із застави (реальність, строки їх погашення). Приклад розрахунку вільного залишку ліміту кредитування наведено в табл. 11.2.
Коли в процесі використання позичальником кредиту під заставу векселів серед забезпечення будуть виявлені векселі, які опротестовані, то банк сповіщає про це позичальника і пропонує йому викупити ці векселі або замінити їх у тижневий строк іншими благонадійними векселями. При невиконанні цієї вимоги банк має право закрити кредит. З метою уникнення втрат від подання фальшивих векселів банкам доцільно домагатися від клієнтів права інкасування векселів із застави, що також дає змогу банкові отримувати додаткові доходи. У разі отримання банком права на інкасування заставлених векселів при одержанні платежу за векселем до настання строку погашення заборгованості за кредитом банк може зарахувати суму платежу як виконання позичальником його зобов'язання. Різниця між сумою платежу за векселем і заборгованістю позичальника, якщо така виявиться, підлягає поверненню.
Таблиця 11.2