Строкова відомість урахованих векселів

про векселі__________з терміном оплати 12 листопада 2007 р.

№ векселя	Найменування		Сума векселя	Відмітка операційного відділу про оплату векселів	Примітка
	векселедавців	пред'явників

Рис. 11.8

Отримуючи платіж, у відомості роблять відповідні позначки, а вексель повертають платникові. На звороті оплаченого векселя проставляється штамп «оплачено», дата і підпис касира.

Здійснюючи оплату вексельної суми, платник за векселем, узує, за чий підпис на векселі провадиться оплата. За відсутності такої вказівки платіж вважається здійсненим за рахунок векселедавця.

Коли платіж приймається достроково, платникові повертається відповідна сума дисконту за ті дні, що залишилися до строку (звичайно не менше ніж за 7—10 днів), але виходячи зі ставки банківського процента, що виплачується за поточними рахунками.

У разі оплати векселя після терміну платежу платник понад вексельну суму сплачує банку за прострочені дні пеню і 6 % річних, а також компенсує видатки, пов'язані з опротестуванням, відсиланням повідомлень тощо. Після цього вексель видається платникові.

Додаткова плата може стягуватися й у випадку, коли платіж за векселем провадиться не в місці розташування банку.

Неоплачені у день строку платежу векселі банк повинен передати наступного дня нотаріусу для опротестування, яке здійснюється за встановленою процедурою, описаною у п. 11.1. Векселі передаються нотаріусу разом з описом, у якому зазна­ються назви й адреси векселедержателів та надписантів, суми векселів, термін платежу, причини протесту, назва банку, від імені якого здійснюється протест. Після здійснення процедури протесту векселі повертаються банку з написом про протест, а банк виставляє вимогу позичальникові оплатити вексель. При невиконанні вимоги банк припиняє кредитування і передає матеріал у судові органи.

До різновидів урахування векселів належать безоборотне врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності клієнта.

Безоборотне врахування — різновид урахування, за якого пред’явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осіб що здійснюється учиненням пред'явником у тексті індосаме­нту безоборотного застереження (про ставлення безоборотного індосаменту) або через передавання банку векселя пред'явником без учинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий чи на пред'явника. Ризик, пов'язаний із можливістю втрати підпису пред'явника, банк має компенсувати утриманням підвищеного дисконту. Також банк може вимагати від клієнта позавексельного поручительства третьої особи щодо викупу векселя у разі його несплати в строк.

Урахування з реверсом— різновид урахування, за якого пред’явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати або при настанні чи ненастанні певних обставин. Від звичайного врахування векселів цей різновид врахування відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов'язана за векселем особа-платник, а пред'явник, який підписує письмове зобов’язання викупити векселі до настання строку їх оплати та/або при настанні/ненастанні певних обставин (реверс) і викуповує вексель. За допомогою реверсу векселі відчужуються і тимчасово передаються банку.

Операції врахування векселів з реверсом здійснюються на підставі договору або генеральної угоди про врахування векселів з реверсом. Як правило, ці операції здійснюються під забезпечення.

Для визначення вартості зворотного викупу векселя насампе­ред розраховується вартість урахування векселя в порядку, опи­саному вище. Далі розраховується власне вартість зворотного ви­купу через нарахування на вартість урахування процентів за ставкою, що використовується для розрахунку дисконту.

Для цього можна скористатися такою формулою:

Z= Р • (1+ i(tзв - tвр ) / 365),

де Z — вартість зворотного викупу;

Р — вартість урахування векселя;

і — річна процентна ставка, за якою здійснюється розрахунок дисконту;

tзв — дата зворотного викупу;

tвр — дата врахування векселя.

Векселі, що перебувають у портфелі банку, є надійною і ліквід­ною статтею його активу. Це дає змогу направляти на форму­вання даних активів найбільш схильні до несподіваного вилучен­ня зобов'язання банку, наприклад кошти на поточних рахунках клієнтів, і використовувати вексельний портфель як «вторинні резерви». У разі потреби в ліквідності банк може рефінансуватися в інших банках, а також у центральному банку у формі переврахування векселів, іншими словами — урахування вже врахо­ваних банком векселів.