Реєстр векселів, прийнятих на інкасо

_________________________________________________________________________________

(назва, адреса, банківські реквізити векселедержателя) (дата пред'явлення векселя)

_____________________________________________________________________________________________

(дата пред'явлення векселя)

№	Назва, реквізит адреса векселедавця.	Номер і вид векселя	Дата і місце		Назва, юридична адреса, реквізити				Номінальна сума векселя, грн..	Проценти за векселем, грн.	Дата		Примітка Примітки
			складання векселя	платежу за векселем	акцептанта	індосантів	авалістів	посередників			відсилання векселя на інкасо	подання векселя до платежу(акцепту)
1	2	3	4	5	б	7	8	9	10	11	12	13	14

Рис. 11.11

Прийнявши векселі на інкасо, працівники банку реєструють їх у Книзі векселів., прийнятих на інкасо. Вона складається за фор­мою, що аналогічна Книзі обліку врахованих векселів (рис. 11.12), за винятком графи «строк кредитування».

Банк-ремітент здійснює інкасування самостійно або користу­ючись послугами інших банків, якщо принципал у договорі або дорученні на інкасування надав йому таке право. При цьому бан­ки, використовуючи послуги інших банків для виконання інстру­кцій принципала, роблять це за рахунок і на ризик останнього.

Якщо банк-ремітент не є пред'являючим банком, він може (якщо таке право надане йому принципалом) передати вексель через учинення передорученого індосаменту інкасуючому банку, а останній, у свою чергу, — пред'являючому банку. Якщо банк-ремітент користується послугами інкасуючого банку, то він по­винен переслати йому доручення на інкасування. Перший примі­рник доручення на інкасування кладеться до строкової картотеки для контролю за оплатою, акцептом тощо. Другий примірник

(копія примірника або повідомлення про інкасо) разом з додани­ми до нього документами або копіями документів (залежно від інструкцій принципала) відсилається платникові або видається в приміщенні банку представникові платника під розписку на пер­шому примірнику доручення на інкасування.

Працівники інкасуючого банку повинні своєчасно переслати векселі за місцем їх платежу і довести до відома платника через повідомлення про надходження векселя на інкасо. Подання до­кументів платникові може бути зроблене:

1) поштою, і в цьому разі момент подання визначається моме­нтом одержання поштової кореспонденції;

2) у місці акцепту або платежу, зазначеному у векселі, а за відсутності такого зазначення — в місці перебування особи, яка має акцептувати або оплатити вексель. Якщо особа, яка має ак­цептувати або оплатити вексель, або будь-яка особа, уповнова­жена діяти замість неї, не перебуває у даному місці або з нею не­можливо установити контакт, обов'язок здійснити подання документів відпадає.

Якщо не визначено інше, при інкасуванні документів строком оплати за поданням або без зазначення строку документи пода­ються банком протягом трьох діб із дня одержання документів. Платник підписує Акт подання векселів до платежу і здійснює оплату не пізніше наступного дня після настання відповідного строку платежу. Акцепт тратт, а також виставлення простих век­селів здійснюються платником у строк, зазначений у дорученні на інкасування, а коли термін не вказаний — не пізніше трьох діб з дня одержання документів пред'являючим банком, Якщо останній день строку, зазначеного в дорученні на інкасування, припадає на неробочий день, акцепт або оплата документів тощо можуть бути здійснені в перший робочий день.

При отриманні платежу за векселем банк-презентант учиняє напис на звороті векселя на кшталт «Валюта отримана» і засвід­чує його підписом. Отримані кошти зараховуються на поточний рахунок клієнта.

У разі неодержання платежу, відмови платником підписати Акт подання векселів до платежу, інкасуючий банк зобов'язаний подати вексель до опротестування від імені довірителя (якщо останній не дав розпорядження повернути йому неоплачений век­сель) і повідомити його про виконання доручення. Неоплачені век­селі залишаються в банку до запитання векселедержателем, але не більше визначеного договором строку (як правило, трьох місяців), після чого банк знімає з себе відповідальність за їх зберігання.

Якщо банк за будь-якої причини не може виконати інструкції, що містяться в дорученні на інкасування (у тому числі, коли ці інструкції нечіткі або неточні), а також за відсутності тих чи ін­ших документів, банк не пізніше наступного робочого дня пові­домляє про це сторону, від якої він одержав доручення на інкасу­вання, і запитує у неї відповідні інструкції. За дорученням на ін­касування з нечіткими і неточними інструкціями документи збе­рігаються до отримання відповіді на запит.

Банки не приймають до інкасування векселі та супровідні ко­мерційні документи, а доручення на інкасування до виконання, якщо: на векселях не проставлений або неправильно оформлений передоручальний індосамент; індосаменти на векселі неправиль­но оформлені та/або порушена безперервність ряду індосаментів; реквізити хоча б одного із документів не відповідають зазначе­ним у дорученнях на інкасування даним; якщо банк упевнений у тому, що виконання цього доручення на інкасування негативно позначиться на його діловій репутації.

Доходи банку від здійснення інкасової операції складаються з комісійної винагороди, що сплачується клієнтом за виконання доручення. Водночас банк може вимагати від клієнта відшкоду­вання витрат на відправлення та отримання векселів, а за іного­родніми векселями, крім того, — дамно і порто. Комісія за інкасо утримується в процентному відношенні до повної суми векселя, але не менше встановленої банком суми на кожний пункт (міні­мальна комісія). Дамно утримується в процентному відношенні до повної суми векселя, але не менше встановленої банком суми на кожний пункт (мінімальне дамно). Порто утримується у ви­значеному розмірі на кожний пункт. У разі ненадходження пла­тежу і здійснення протесту всі витрати, пов'язані з протестом, комісія та інші платежі також сплачуються клієнтом.

Привабливість інкасової операції для банку полягає не лише у вилученні комісійної винагороди, а й в отриманні у тимчасове розпорядження ресурсів, які можна використати для своїх актив­них операцій. При цьому, здійснюючи інкасування векселів, банк не несе ризику, бо його роль зводиться лише до точного вико­нання інструкцій свого клієнта. Зокрема, банк не несе відповіда­льності за втрату векселів на пошті, несвоєчасне їх одержання у місці платежу з вини пошти, за упущення або недоліки, допущені нотаріусом при опротестуванні, та за незалежні від банку обста­вини, які можуть призвести до невигідних для клієнта наслідків. Отже, витрати банку можуть виникнути лише у разі порушень умов ним договору. Для уникнення претензій клієнта банки при інкасуванні векселів повинні уважно стежити за термінами век­селів, якомога точніше дотримуватись інструкцій своїх клієнтів, для чого рекомендується, щоб ці інструкції були задокументовані зі значною деталізацією.