Відомість реєстрів поданих до врахування векселів 10 листопада 2007 р.

Число	№ реєстрів	Подавець	Подано		Не прийнято		Причини відмови	Враховано		Обліковий процент	Строк кредитування
			Кількість	Сума	Кількість	Сума		Кількість	Сума

Рис. 11.5

Векселі, у яких під час перевірки виявили невідповідність вимогам банку, викреслюються з реєстру і повертаються клієнту, точне рішення про врахування векселів приймається банком відповідної експертизи.

Після прийняття банком попереднього позитивного рішення щодо врахування поданих йому векселів визначається й узгоджу­ється з клієнтом ліміт кредитування, сума дисконту та інших утримань з клієнта за кожним векселем, забезпечення кредиту та інші параметри майбутньої угоди.

Розмір ліміту кредитування залежить від вартості вексельного портфеля клієнта, але не може перевищувати загальної кредитоспроможності останнього. Оскільки врахування векселів, поданих клієнтом, здійснюється в межах установленого ліміту, працівники банку провадять облік заборгованості (обліго⁶) клієнта визначаючи вільний залишок заборгованості. У разі врахування векселів ліміт кредитування зменшується, а при їх погашенні -зростає.

Як правило, банки здійснюють операції врахування векселя під забезпечення. Лише в окремих випадках допускається врахування векселів без забезпечення, при цьому розрахунок ліміту кредитування проводиться з урахуванням діючих лімітів незабезпечених зобов'язань даного клієнта перед банком, у тому числі кредитів у формі овердрафту.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку, складається з процентної ставки (дисконту), а для іногородніх векселів — також з порто (поштових витрат) і дамно (комісії за інкасування іногородніх векселів).Розрахунок суми дисконту здійснюється за такою формулою:

де D— сума дисконту;

I—процентна ставка, за якою здійснюється розрахунок дисконту;

S — номінальна сума векселя;

t пог —дата погашення векселя;

t вр — дата врахування векселя;

п — кількість днів року.

Приклад

Вексель на суму 25 000 грн. ураховано у банку за 60 днів до платежу за ставкою 15 % річних. Сума дисконту становитиме:

D = (25 000 • 60 • 15) / (100 • 365) = 616,44 грн.

Клієнтові буде сплачено:

25 000 – 616,44 = 24 383,56 грн.

У випадку врахування процентних векселів розрахунок дисконту може проводитися за такою формулою:

де N— номінальна сума векселя, на яку нараховуються проценти;

r — річна процентна ставка, зазначена на векселі;

t н.пр. — початкова дата нарахування процентів за векселем.

Особливістю дисконтного кредиту є те, що проценти стягу­ються банком у момент видачі позики, однак зараховуються на його дохідний рахунок після отримання платежу за векселем. Конкретний розмір облікової ставки встановлюється банком за узгодженням з клієнтом. При цьому варто ураховувати, що фактична ставка банківського процента у разі дисконтування суми векселя буде вищою за номінальну ставку процента. Зокрема, у нашому прикладі фактична процентна ставка становитиме:

(616,44 • 100 • 365) / (24383,56 • 60) = 15,38 %.

Рішення про врахування векселів приймається кредитним комітетом (кредитною комісією). Вчиняється дозвільний напис на кожному реєстрі із зазначенням кількості і суми векселів, що приймаються до врахування, а також суми процентів і строку кредитування. Підписується Акт прийняття-передавання век­селів.

Операція врахування векселів відбувається після підписання Договору про врахування векселів, у якому зазначаються суб'єкти угоди, їхні права та обов'язки, основні параметри угоди. Договір урахування може бути укладений на користь третьої особи, якщо кредиторська заборгованість подавача векселя такій особі підтверджена документально.

Прийняті до врахування векселі реєструються у спеціальному Журналі обліку врахованих векселів, яка щороку відкривається банком. На лицьовому боці векселя в правому куті або збоку проставляється штемпель банку «Враховано»,, усередині якого проставляється порядковий номер векселя, що ведеться з початку року, а в правому верхньому куті — строк і місце платежу. На векселях з місцем платежу в інших місцях зверху додатково ставиться штемпель «Іногородній». Крім цього, порядковий номер векселя з книги врахованих векселів проставляється банком і в реєстрах навпроти запису кожного векселя. Бланковий індосамент,з яким вексель було подано в банк для врахування , переводиться в іменний на користь банку проставлянням банківського штемпеля. Це робиться для того, щоб ускладнити використання векселя сторонніми особами на випадок його крадіжки або втрати. Після цього векселі здаються на зберігання в касу (місцеві векселі групуються за строками платежу, іногородні — за місцем платежу), а клієнт отримує кошти через зарахування на поточний рахунок у строк, установлений у договорі про врахування, або через оплату кредиторської заборгованості за умови подання документів, що підтверджують наявність такої заборгованості.

Невраховані векселі повертаються представникові клієнта під розписку.

Обліковий кредит надається через:

а)перерахування коштів на поточний рахунок клієнта;

б)сплату кредиторської заборгованості клієнта на поточний рахунок його кредитора за умови подання відповідних документів

Операції банків з векселями мають документарний характер, а тому вимагають строгого обліку та контролю. Основними документами, що відображають операції банку з урахування векселів, є згадувана вище книга врахованих векселів, а також книга обліку вексельних позичальників і термінова відомість ура хованих векселів.

Журнал обліку врахованих векселів (рис. 11.6) призначений для обліку хронології операцій із врахування векселів. У ній документуються всі облікові операції банку: в дебет вносяться записи про враховані векселі (кожного окремо або за загальною сумою реєстру), а в кредит — про оплачені, перевраховані, опротестовані, передані на інкасо чи в депо. Різниця дебетового і кредитового підсумків показує залишок векселів у портфелі банку певний момент.

Книга обліку вексельних позичальників (рис. 11.7) дає змогу стежити за станом заборгованості кожного позичальника в результаті обороту векселів і не допускати перевищення клієнтом ліміту заборгованості. Цей документ призначений для ведення систематичних записів операцій урахування. Оскільки відповідальність за векселем несуть як пред'явник, так і боржник (векселедавець для простого векселя чи акцептант для переказного) банки ведуть облік за кожним позичальником у розрізі двох рахунків: як пред'явника і як платника. Такий підхід дає змогу явити розмір реальної заборгованості позичальника перед банком, тобто його заборгованості не лише як особи, що подала векселі до врахування, а й як боржника, свідченням боргу якого є векселі, що враховані банком від інших клієнтів.