Визначення фізичних властивостей грунту

1. Визначення рН грунту. На технохімічних- вагах із середньої висушеної проби зважують 50гр грунту, поміщають у конічну колбу місткістю 200мл і додають 125мл дистильованої води. Колбу добре збовтують і залишають до наступного дня. Потім рідину обережно, щоб не скаламутити, відливають у стакан лабораторного рН-метра ЛПУ-О1 і визначають рН за інструкцією до приладу.

2. Визначення вологості грунту. Наважку грунту масою 20гр висушують у сушільній шафі при температурі 105° протягом 6-8 годин, потім бюкс з наважкою грунту виймають з сушильної камери і зважують. Результати записують. Після зважування ставлять знову у сушильну шафу на 2 години прии тій же температурі. Знову зважують. Висушують до сталої маси. Визначення проводять у двох пробах. Результати зважувань зручніше записувати за такою формою:

№№ бюкса

Маса порожнього бюкса (а)

Маса бюкса з грунтом до висушу- вання (б)

Наважка (с)

Маса бюкса з грунтом після висушу-вання (і)

Маса абсо- лютно сухої речовини (е)

% сухої речо- вини (у)

% вологи (х)

Кількість сухої речовини,% у=е ∙ 100/в, де е=і - а – маса абсолютно сухої речовини; с=в=а – наважка

Вологість грунту, %

3. Визначення розміру зернин. Характеризує механічний склад грунту і полягає у сортуванні грунтової маси на окремі грунти, які відрізняються одна від одної розміром грунтових часток. Кількісний склад цих часток визначають у процентах взятої маси грунту. Визначення механічного складу грунту дає можливіст зробити висновок про ступінь проникності грунту для повітря, що важливо для процесів самоочищення грунту. У грубозернистих грунтах процеси самоочищення більш енергійні внаслідок великого припливу кисню, потрібного для окислення органічних речовин, що містяться у грунті. Визначають розмір зернин перед використанням земельних ділянок для будівництва, зокрема санітарно-гігієнічних споруд.

Розмір грунтових часток впливає на водопідйомну силу грунту (чим менша величина грунтових часток, тим більша водопідйомна здатність) і визначає водоотримувальну здатність грунту (дрібнозернисті грунти можуть бути просякнуті водою на 60-70% своєї вологоємності, а крупнозернисті, піщані – на 15-20%).

Визначення розміру зерен грунту проводиться за допомогою особливого приладу, який складається з комплекту металевих сит з отворами діаметром 7; 4; 2; 1; 0,3мм або 10; 5; 3; 2; 1; 0,25; 0,5 мм, причому сита входять одне в одне щільно. Перед роботою грунтові сита з’єднують послідовно: сито з більшими отворами зверху, з дрібними знизу. У верхнє ситу насипають 200-300гр повітряно-сухого грунту і струшують сито у горизонтальному напрямку, пересіваючи крізь них взяту наважку грунту. При цьому грунтові частки розподіляються в окремі сита за розміром і діаметром отворів в сит.

На ситах №1, 2, 3 збираються частки грунту діаметром 1-3 мм (крупний пісок), на ситах № 6, 7 – (середній пісок) з діаметром часток 0,25 – 1мм і на дні комплексу збирається дрібний пісок, пил і глинисті частки.

Після пересівання залишок на кожному ситі зважують і вираховують процентний склад зерен різного розміру.