Відбір проб грунту для гельмінтологічного дослідження

Проби грунту беруть окремо – а поверхні і з глибини 2-3см, тому що залежно від глибини яйця гельмінтів виживають протягом різних остроків. З кожної ділянки площею 50 м² беруть 10 проб грунту в різних місцях по діагоналі масою приблизно 100г, із них складають середні проби окремо для кожного горизонту масою близько 1кг.

Проби беруть металевим шпателем або совком у скляні банки з пробками або в целофанові мішечки. Для дослідження з кожної середньої проби беруть 200-300г грунту.

Аналіз проводять найближчими днями. Якщо це можливо, то взяті проби заливають 3% розчином формальдегіду, приготовленим на ізотонічному розчині натрію хлориду, і зберігають у відкритих банках при температурі 18-24° (в таких умовах яйця гельмінтів не розвиваються), часто переміщуючи для поліпшення аерації.

Дослідження грунту

Санітарну оцінку грунту проводять за даними фізичного, хімічного, бактеріологічного і гельмінтологічного досліджень. Мета оцінки грунту визначає характер і програму досліджень.

У всіх випадках перш за все роблять санітарно-топографічне обстеження земельної ділянки, звертаючи увагу:

1. на рельєф місцевості;

2. напрям стікання поверхневих вод;

3. наявність зелених насаджень;

4. джерел забруднення грунту;

5. освітленість сонцем.

Ці дані доповнюють відомостями про геологічний склад грунту, рівень стояння грунтових вод, епідеміологічний стан у районі, наявність і динаміку захворювань, які пов’язані з забрудненням грунту (гельмінтози, кишкові інфекції).

Після цього відбирають проби грунту для лабораторного дослідження:

1. На сільськогосподарських об’єктах проби грунту слід брати до першої обробки рослин пестицидами і під час збирання врожаю. Відбір і дослідження грунту і овочів слід робити одночасно. Навколо протравлюваних ділянок (на відстані до 300м) проби грунту відбирають за 4 румбами (північ, південь, захід, схід) до і після обробки зерна.

2. На території дитячих закладів, розміщених у зоні впливу промислових підприємств, проби грунту беруть два рази на рік: весною (квітень) і восени (жовтень);

3. У місцях масового відпочинку і у першому поясі зони санітарної охорони джерел питного водопостачання проби грунту слід брати в тій самі строки, що і на території дитячих закладів (квітень, жовтень). У житлових садибах на територіях лікувально-оздоровчих закладів проби грунту беруть вибірково навесні і в середині літа;

4. На полях зрощування проби грунту беруть до першого і після останнього поливу, на незрошуваних полях, які удобрюються осадками стічних вод: навесні (при занесенні осадків у грунт) і у вересні-жовтні;

5. У районі складування промислових відходів проби грунту беруть за 4 румбами на відстані 500м від шлаконагромаджувачів, промислових відвалів тощо, після танення снігу, у липні, серпні і жовтні. Для контролю беруть проби грунту з садиб, які розміщені поблизу.

Після відбору проб складають супровідні документи із зазначення місця і часу взяття проб, глибини, метеорологічних умов, назви лабораторії, куди направляють проби, речовини, які слід визначити, прізвища і посади працівників.