3. Арматурні роботи

Арматура — це сталеві круглі стрижні, прокатні профілі, дріт, вироби з них чи неметалеві вироби — склопластиковий дріт, пасма чи інші матеріали, які розміщують в бетоні для підвищення несучої здатності бетонних конструкцій.

Арматурні роботи включають заготовлення арматури (виготов­лення з арматурної сталі окремих стрижнів та складання арматурних сіток і каркасів зварюванням чи зв'язуванням з окремих стрижнів) і установлення арматури в проектне положення.

У сучасному будівництві ненапружувані конструкції армують збіль­шеними монтажними елементами — зварними сітками, плоскими і просто­ровими каркасами (рис. 5, б, є).

Заготовлення арматури. Конструктивні елементи арматури виготов­ляють переважно централізовано в арматурних цехах підприємств будіндустрії чи на районних заводах і як товарну продукцію постачають на будівельний майданчик. Розміри конструктивних елементів визна­чають проектом, ураховуючи умови транспортування.

Монтаж ненапружуваної арматури. До складу арматурних робіт на будівельному майданчику належать: розвантаження, приймання та складування арматурних виробів і товарної арматурної сталі; виготов­лення нестандартних арматурних виробів, укрупнення сіток і каркасів в арматурний блок; монтаж окремих елементів і блоків у конструктивний арматурний каркас монолітної конструкції; приймання і контроль змонтованої арматури та передавання її під бетонування.

На будівельний майданчик арматуру постачають комплектно для кожної монолітної конструкції. Доставлену арматуру оглядають, пере­віряють наявність бирок з наведеними марками елементів, а також до­кументів, що підтверджують відповідність виробів і з'єднань проекту. Складають елементи на стелажах, стапелях і майданчиках роздільно за розмірами, марками і класами.

Ненапружувану арматуру монтують окремими стрижнями, сітками чи просторовими каркасами й армоблоками відповідно до умов вико­нання робіт та видів конструкцій.

З абезпечення захисного шару бетону, тобто відстані між зов­нішніми поверхнями арматури і бетону, що захищає арматуру від корозій­них дій зовнішнього середовища, виконують установленням бетонних, пластмасових чи металевих фіксаторів, які прив'язують чи надягають на арматурні стрижні або підставляють під них. Під час роботи бетонних конструкцій у сухих умовах для забезпечення захисного шару застосовують також спеціальні упори чи подовжені поперечні елементи армоконструкцій, які, торкаючись опалубки, фіксу­ють положення арматури.

Захисний шар у плитах і стінках до 10 см завтовшки має бути не менше ніж 10 мм, а в тих самих конструкціях, але товщих — не менше ніж 15 мм; у балках і колонах при діаметрі поздовжньої арматури 20...32 мм — не менше ніж 25 мм і при більшому діаметрі — не мен­ше ніж 30 мм.

З'єднання арматурних елементів. Арматурні стрижні, сітки, каркаси та інші елементи при встановленні в конструкцію з'єднують між собою електрозварюванням (дуговим чи контактним), напуском, на муфтах, металевими та пластмасовими фіксаторами чи в'язанням дротом.

Монтаж напружуваної арматури включає установлення її в проектне положення та наступне натягування.

Напружувану арматуру встановлюють у попередньо влаштовані в монолітних конструкціях канали після набрання бетоном потрібної міцності, до бетонування чи після набрання бетоном проектної міцності. Натягування арматури виконують механічним і електротермічним ме­тодами чи самонапруженням.