Основні поняття та визначення надійності автомобілів

Надійність – властивість об'єкта виконувати задані функції, зберігаючи в часі й у заданих межах значення встановлених експлуатаційних показників.

Об'єкт – технічний виріб визначеного цільового призначення, розглянутий у періоди проектування, виробництва, іспитів і експлуатації. Об'єктами можуть бути різні системи і їхні елементи.

Елемент – найпростіша складова частина виробу, у задачах надійності та діагностики може складатися з багатьох деталей.

Система – сукупність спільно діючих елементів, призначена для самостійного виконання заданих функцій.

Поняття елемента і системи трансформуються в залежності від поставленої задачі. Наприклад, автомобіль, при встановленні його власної надійності розглядається як система, що складається з окремих елементів – механізмів, деталей і т.п., а при вивченні надійності автотранспортного парку в цілому – як елемент.

Надійність об'єкта характеризується наступними основними станами і подіями.

Справність – стан об'єкта, при якому він відповідає усім вимогам, установленим нормативно-технічною документацією (НТД).

Працездатність – стан об'єкта, при якому він здатний виконувати задані функції, зберігаючи значення основних параметрів, установлених  НТД.

Основні параметри характеризують функціонування об'єкта при виконанні поставлених задач.

Поняття справність ширше, ніж поняття працездатність. Працездатний об'єкт повинен задовольняти лише тим вимоги НТД, виконання яких забезпечує нормальне застосування об'єкта по призначенню. Таким чином, якщо об'єкт непрацездатний, то це свідчить про його несправності. З іншого боку, якщо об'єкт несправний, те це не означає, що він непрацездатний.

Граничний стан – стан об'єкта, при якому його застосування за призначенням неприпустимо або недоцільно.

Застосування (використання) об'єкта по призначенню припиняється в наступних випадках:

• при неприпустимому порушенні безпеки;

• при неприпустимому відхиленні величин заданих параметрів;

• при неприпустимому збільшенні експлуатаційних витрат.

Для деяких об'єктів граничний стан є останнім у його функціонуванні, тобто об'єкт знімається з експлуатації, для інших – визначеною фазою в експлуатаційному графіку, що вимагає проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

У зв'язку з цим, об'єкти  можуть бути:

невідновлювані, для яких працездатність у випадку виникнення відмови, не підлягає відновленню;

відновлювані, працездатність яких може бути відновлена, у тому числі і шляхом заміни.

До числа невідновлюваних об'єктів можна віднести, наприклад: підшипники кочення, напівпровідникові вироби, зубчасті колеса і т.п. Об'єкти, що складаються з багатьох елементів, наприклад, верстат, автомобіль, електронна апаратура, є відновлюваними, оскільки їхні відмови зв'язані з ушкодженнями одного або декількох елементів, що можуть бути замінені.

У ряді випадків той самий об'єкт у залежності від особливостей, етапів експлуатації або призначення може вважатися відновлюваним або невідновлюваним.

Відмова – подія, що полягає в порушенні працездатного стану об'єкта.

Критерій відмови – відмітна ознака або сукупність ознак, згідно яких установлюється факт виникнення відмови.