1. Петренка Миколи Івановича - заявника

2. Петренко Ірини Андріївни - дружини

3. Кириченко Ганни Тимофіївни - матері

Виділити двокімнатну квартиру повторного заселення № 18 на вул.. Ярославськш 12 житловою площею 32 м , згідно з чергою № 16 з 1980 р.

Міський голова

Вказівка - розпорядчий документ, який готують міністри, керів-ники об'єднань, організацій, установ. Вказівка - правовий акт керів-ників єдиноначальних органів державного управління переважно ін-формаційно-методичного характеру, пов'язаний із виконанням нака-зів, інструкцій та інших актів вищих органів управління.

Вказівки видаються при оформленні відряджень, рішень пото-чних організаційних питань, а також для доведення до виконавців нормативних матеріалів.

Запрошення давно вже стали невід’ємним атрибутом ділового етикету. Існує багато варіантів письмових за­прошень на різноманітні заходи — від лаконічних, діло­вих, шаблонних, які сотнями заготовляють для певної урочистості чи події, до персональних, художньо офор­млених, розрахованих на конкретного адресата.

Щоб запрошенням не знехтували, а навпаки, були приємно здивовані (і тоді перше очко — за вами!), необ­хідно, щоб воно мало належний вигляд і зміст, було бездоганно акуратним і грамотним. При підготовці запрошення дуже важливо правильно визначитися з такими складовими: на чому воно має бути написаним, яким ми бути текст, як оформити запрошення.

Суто ділові (на конференцію, форум, з’їзд, нараду, презентацію, симпозіум, засідання тощо) пишуться на фірмових бланках. Для запрошення на культурно-мистецькі заходи часто виготовляють спеціальні худож­ньо оформлені запрошення.

У тексті запрошення основною інформацією є хто, кого, куди, коли, з якої нагоди запрошує. Ці факти мають, бути викладені чітко й недвозначно, щоб в адресата не виникло жодних сумнівів чи вагань. І зовсім добре, якщо вони самі впадатимуть в око, працюватимуть на зорове сприйняття (виділені великими буквами, іншим шрифтом, іншим кольором).

Стиль і оформлення запро­шення буде визначатися трьома чинниками:

— характером відповідного заходу;

— рівнем ваших стосунків з адресатом;

— вашою зацікавленістю в його присутності.

Тут існує своєрідна градація: стандартне лаконічне запрошення не рівня такому ж, але з особистим підпи­сом відправника, персональний лист-запрошення спри­ймається як визнання особливого авторитету адресата й підкреслює бажаність його присутності. Найвищим виявом уваги є особисте запрошення, написане винуватцем урочистості від руки.

В офіційних запрошеннях зазвичай указується лише основна інформація: хто, кого, куди, коли й з якої нагоди запрошує.

Оголошення - це короткі текстові повідомлення, котрі містять різну за призначенням інформацію. Переважно оголошення містять інформацію приватного рекламного характеру. Це пропозиція певних товарів чи послуг приватними особами, або малими приватними підприємствами. Такі оголошення є комерційного призначення і тому це є одним з видів дешевої реклами, дуже широко використовуються в мережі інтернет на віртуальних дошках безкоштовних оголошень, а також в друкованих виданнях.

Також оголошення бувають не комерційні (лише інформаційного характеру). Метою таких оголошень є повідомлення про якусь подію, що може бути важливою для певної частини соціуму.

Будь-яке оголошення складається з короткого повідомлення (пропозиція, інша інформація), та контактної інформації, в залежності від типу оголошення. 

Дошка безкоштовних оголошень- це спеціально призначені сайти, на котрих можна безкоштовно або на платній основі подати/ розмістити оголошення.

За формою оголошення можуть бути: писань, мальовані, друковані в газетах, журналах, на окремих аркушах.

Оголошення про майбутню подію має такі реквізити:

• назва виду документа;

• текст, що містить дату, місце, організтора, зміст подій, коло осіб (які запрошують), умови входу (платний чи вільний)

Оголошення про надання потреб в послугах містить такі реквізити:

Назва виду документу, заголовок, текст, адреса автора оголошення.

Лист – це поширений вид документації, один з способів обміну інформацією. Службові листи належать до основних засобів встановлення інформаційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами. Написання ділового листа – це справжнє мистецтво, адже тексти листів найменшою мірою трафаретизовані й уніковані. Зазвичай ми дбаємо лише про те, щоб чітко і лаконічно викласти інформацію, а забуваємо, що ця кореспонденція не просто важлива частина бізнесу, а й наше обличчя. Це найпоширеніший вид документації в системі управління: в загальному обсязі документації установ листування займає 80%. Лист охоплює велику кількість різноманітних тем. Так, діловий лист є одним з важливих каналів зв’язку промислового підприємства з зовнішнім світом. Через листування ведуться переговори, виясняються стосунки між підприємствами, виставляються претензії. Листи супроводжують матеріальні цінності (правда, останнім часом значну частину своїх функцій лист віддав телеграмі й телефонній розмові).

Cлужбове листування - важлива частина ділового етикету. Це спілкування в мініатюрі. Оволодіння ним - це ціле мистецтво і, деколи, нелегка праця. Тямуще ділове листування здатне збільшити обороти фірми, підприємства, поліпшити взаємозв'язки різних служб, встановити міцні зв'язки із споживачами.

Розділ 1. ІСТОРІЯ ДІЛОВОГО ЛИСТУВАННЯ

З найдавніших часів людина веде листування з собі подібними. Глиняні таблички, берестяні грамоти, листи на пергаменті. Неважливо на чому, але людина намагалася висловити свої думки та сподівання за допомогою листа. Напевно вже тоді існували ділові листи, за допомогою яких людина здійснювала обмін інформацією, робила пропозиції і вела переговори.

Приступаючи до складання офіційного листа, ми ніколи не замислюємося про те, що ця практика сходить ще до сивої давнини. Мовні формули, види, різновиди офіційної кореспонденції, формуляри, способи оформлення і роботи з нею створювалися і шліфувалися століттями. Багато видів листів мають тисячолітню історію.

Ще на початку 18 століття, в Росії почали видаватися збірники зразків документів, так звані «письмовники».

Попередниками «письмовників» були «формулярники», відомі на Заході вже в 7 ст., А в Росії - з першої третини 16 століття (зокрема, «Формулярники» московської митрополичої кафедри) - опису реквізитів документа, розташованих у певній послідовності. Ранні письмовники були своєрідними підручними збірниками, «абетками-прописами»для писарів. Вони містили зразки побудови документів за визначеною схемою, шаблонні набори фраз і виразів, які були невід'ємною частиною формулярного етикету і відбивали офіційні відносини. Інший вид ранніх письмовників - «титулярники», що містили відомості про те, як записувати повний царський титул. Сферу приватних відносин і приватного листування ранні письмовникс не регламентовані.

Для актів, угод і прохань зазвичай використовували гербовий папір зі штучними клеймами і з зображенням державного герба. Деякі документи дозволялося писати на простому папері звичайного формату.

Вимоги до почерку були досить високі: він повинен був бути чітким, чистим і красивим. Колір паперу, який міг бути синій, помаранчевий та інший, автори письмовників радили вибирати обережно, щоб не піддатися докору в браку смаку.

Листи відправляли в конвертах, а конверти запечатували облатками або сургучем,

облатки були різнокольорові, тоді як сургуч здебільшого червоний. Якщо людина знаходилася в жалобі, то запечатували лист тільки чорним сургучем.

У радянський час термін «письмовник» був підданий осміянню як «Пережиток буржуазного минулого». Приватна переписка могла піддаватися огляду поштової цензури, уміння писати листи втрачалося, значення ділової кореспонденції недооцінювалася. За відсутності конкуренції, вільного підприємництва, не потрібні ні красномовство, ні вміння переконати партнера у співпраці, мало хто звертав увагу на епістолярний етикет.

Розділ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ДІЛОВИХ ЛИСТІВ

Ділові листи являють собою офіційну кореспонденцію і застосовуються для вирішення численних оперативних питань, що виникають в управлінській і комерційній діяльності.

Діловий лист – завжди офіційне повідомлення. Інформація, що міститься в діловому листі, носить протокольний характер.

Існує декілька варіантів класифікації ділових листів, в основі їх лежать різні класифікаційні ознаки.

За функціональною ознакою листи можна розділити на дві групи:

- листи, що вимагають листа-відповіді (лист-запитання; лист-прохання;лист-звернення; лист-пропозицію та ін.) Листи-відповіді повинні завжди містити індекс того листа, що став причиною для листування.

- листи, які не потребують листа-відповіді (лист-попередження; лист -нагадування; лист-запрошення та ін.)

За структурним ознаками ділові листи поділяються на регламентовані (стандартні) і нерегламентовані. Регламентований лист вирішуєтипові питання регулярних економіко-правових ситуацій і реалізується ввигляді стандартних синтаксичних конструкцій. Нерегламентований діловий лист являє собою авторський текст, реалізується у вигляді формально-логічної розповіді чи етикетного тексту.

За тематичною ознакою проводиться умовне розрізнення між діловою й комерційною кореспонденцією. Вважається, що листування, яке оформляє економічні, правові, фінансові і всі інші форми діяльності підприємства, називається діловою кореспонденцією, а листування з питань матеріально-технічного постачання і збуту належить до комерційної кореспонденції.

За ознакою адресата ділові листи поділяються на звичайні та циркулярні. Циркулярний лист направляється з одного джерела в кілька адрес.

За композиційними особливостями ділові листи поділяються на одноаспектні і багатоаспектні. Одноаспектний лист розглядає одну проблему, питання,а багатоаспектний - декілька. Багатоаспектним вважається лист, що містить однотипні і різнотипні аспекти - прохання, повідомлення, пропозиції.

Розділ 3 ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ ДІЛОВОГО ЛИСТА ТА ЙОГО БУДОВА