Бухгалтерський облiк активних операцiй комерцiйних банкiв

ЗМІСТ

І ВСТУП 6

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

2 .Активні операції комерційних банків та новий

підхід до ведення бухгалтерського обліку ....................................................................8 2.1.Кредитування, як вид активних операцій банку...........................8

2.1.1.Суть кредиту, його види та функції............................................8

2.1.2.Принципи та етапи кредитування.............................................II

2.1.3.Управління кредитним портфелем банку.................................15

2.2.Інвестиційна діяльність банку......................................................16

2.2.1.Суть і мета банківських інвестицій...........................................16

2.2.2.Схожість,відмінність і зв'язок інвестиційних та позичкових операцій .................... 19

2.2.3.Ризик інвестиційних операцій...................................................20

2.3.Бухгалтерський облік на базі нарахування.................................21

2.3.1.Регулюючі проводки та їх характеристика...............................21

АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

3.Аналіз активних операцій та їх облік у Першій Львівській філії АППБ''АВАЛЬ"...............24

3.1.Діяльність АППБ'АВАЛЬ" на ринку України у 1999 році ...............24

3.2. Економічне обгрунтування, порядок та методика надання кредитів в Cтрийському відділенні АППБ АВАЛЬ" ...........40 .

3.3.Облік кредитних операцій............................................................40

3.4.Операції з цінними паперами та їх облік в Cтрийському відділенні АППБ" АВАЛЬ" ..51

3.4.1.Надання вексельного поручительства (авалю) по векселях ...51

3.4.2 .Операції врахування векселів ....................................................52

3.4.3. Операції доміциляції векселів ...................................................55

3.4.4.Купівля-погашення ОВДП для банку та клієнтів на первинному ринку................56

3.5.Аналіз кредитно-інвестиційної діяльності у Cтрийському відділенні АППБ''АВАЛЬ" ........................................................................59

РЕКОМЕНДАЦІЙНА ЧАСТИНА

4.Вдосконалення бухгалтерського обліку активних операцій Cтрийському відділенні АППБ "АВАЛЬ"...............................................................65

4.1. Принципи бухгалтерського обліку кредитів. Облік нарахованих та отриманих доходів .65

4.2. Принципи бухгалтерського обліку позабалансових кредитних операцій.. ................80

4.3. Кредити та кредитні зобов''язання суб''єктам господарської діяльності.....85

4.4.Особливі випадки.........................................................................91

4.5.Облік застави..............................................................................104

4.6.Облік сумнівних кредитів та резервів під кредитні ризики ......................... 105

5. Розрахунок економічних показників

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

6. Охорона праці у Стрийському відділенні

5.ВИСНОВКИ...........................................................................................114

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.........................................................................116

І .ВСТУП

Активні операції банків - це фінансові операції з розміщення вільних коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, факторингові операції, операції з векселями, надання банківської гарантії та інші банківські операції.

Позичкові та інвестиційні операції комерційних банків є найбільш важливими серед активних операцій, оскільки вони являють собою банківську діяльність за допомогою якої кредитні установи запускають в оборот свої ресурси з метою отримання прибутку.

Інвестиційні та позичкові операції є найбільш прибутковими в банківській діяльності, а отже, вони займають найбільш питому вагу в складі активів комерційного банку.

В залежності від виду активних операцій, як самі активні операції, так і результати проведення активних операцій відображаються в балансі або на позабалансі. В основу балансу покладена фінансова діяльність банку і достовірне відображення його активів та зобов'язань. Згідно з принципом нарахування, активи та зобов''язання, а також доходи і видатки оцінюються і відображаються в обліку за принципом обережності, тобто повинні бути правильно визначені (оцінені) в кожному ' звітному періоді.

В даному дипломному проекті розглядається питання вдосконалення бухгалтерського обліку активних операцій, але враховуючи те, що найбільш вагому частку серед активних операцій як в АППБ''АВАЛЬ", так і у Стрийському відділенні АППБ''АВАЛЬ" займають кредитні операції та операції з цінними паперами, тому ми розглянемо ' питання вдосконалення бухгалтерського обліку кредитних операцій та операцій з цінними паперами.

В теоретичній частині дипломного проекту висвітлено кредитні та інвестиційні операції комерційних банків та новий підхід до ведення бухгалерського обліку на базі нарахування, а саме:

• суть кредиту, його види;

• принципи та етапи кредитування;

• управління кредитним портфелем банку з метою дотримання збалансованості між обережністю і ризикованістю в кредитній політиці;

• суть та мета банківських інвестицій, ліквідність цінних паперів ;

• схожість відмінність і зв'язок інвестиційних та позичкових операцій;

• види ризику інвестиційних операцій та їх характеристика ;

• бухгалтерський облік на базі нарахування, а саме - регулюючі проводки та їх характеристика, які здійснюються з метою зміни сальдо певних рахунків в кінці облікового (звітного) періоду для

реального відображення в обліку доходів та видатків, а також активів та зобов'язань.

В аналітичній частині дипломного проекту розглянуто діяльність АППБ''АВАЛЬ" на ринку України у 1999 році та кредитно-інвестиційну діяльність Стрийськомго відділення АППБ^АВАЛЬ", а саме :

• економічне обгрунтування, порядок та методику надання кредитів у Стрийському відділенні АППБ''АВАЛЬ", яка складається з п"яти етапів: 1-ий етап - попередній (попередня бесіда з потенційним "Позичальником"), 2-ий етап - підготовчий (підготовка документів для розгляду питання про надання кредиту на Кредитний Комітет банку), 3-ій етап - оформлення та видача кредиту, 4-ий етап- супроводження кредиту, 5-ий етап -погашення кредиту;

• облік кредитних операцій на поточну та інвестиційну діяльність, які обліковуються на рахунках другого класу ;

• операції з цінними паперами та їх облік у Стрийському відділенні АПП Б" АВАЛЬ", порядок надання вексельного поручительства (авалю) по векселях, порядок та облік врахування векселів, проведення та облік операції доміциляції векселів, проведення та облік купівлі-погашення ОВДП для банку та клієнтів на первинному ринку;

• -аналіз кредитно-інвестиційної діяльності у Стрийському відділенні АППБ" АВАЛЬ.

У проектній частині дипломного проекту викладено:

• принципи бухгалтерського обліку кредитів та нарахованих і отриманих процентів, а саме: облік номіналу кредиту, зміна основної суми боргу, облік нарахованих та отриманих процентів, слідкування за фактично отриманими процентами, комісійний дохід;

• принципи бухгалтерського обліку позабалансових операцій : зобов'язання з фінансування та гарантії, комісійні доходи за позабалансовими кредитними операціями, списання з позабалансу;

• кредити та кредитні зобов'язання суб'єктам господарської діяльності, а саме: загальні принципи обліку кредитів за Планом рахунків, облік операцій зворотного репо та субординованих кредитів, та винагороди за даними операціями ;

• особливі випадки, а саме : облік кредитів з пільговою процентною ставкою, позички з поступовим погашенням номіналу та отримання процентів, консорціумний кредит, документарний акредитив;

• облік застави, наданої та отриманої ;

• облік резервів під кредитні ризики (особливості формування загального резерву, облік формування загального резерву, облік формування спеціального резерву) та облік сумнівних до повернення кредитів.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

2.АКТИВН1 ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ТА НОВИЙ ПІДХІД ДО ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

2.1.Кредитування, як вид активних операцій банку

2.1.1.Суть кредиту,його види та функції

Основними специфічними рисами сучасної системи кредитування є:

• Система кредитування базується на ресурсах банку. Здається, що така схема природна, але на відміну від цієї, схема яка діяла раніше лише створювала враження того, що вона носить комерційний характер. Але вона працювала на кредитних ресурсах наданих зверху. В дійсності всі ці ресурси акумульовані низовими банками, централізовано направлялися в Правління Держбанку СРСР, звідки спускалися на місця у вигляді ліміту кредитування. В рамках цього ліміту впроваджувалось кредитування клієнтури того чи іншого району. Відділення банків не були зацікавлені в зборі коштів, тому що їх активи не залежали від пасивів. Сучасна система кредитування побудована на відмінній основі: об^єм кредитів, що видаються повністю залежать від залучених коштів. Це впливає на розміри виданих кредитів, а звідси - на розмір прибутку. На вільні кредитні кошти впливає також формування обов'язкових резервів у розмірі 17 % від суми залучених коштів не залежно від джерел та строків залучення вкладів та депозитів.

•Кредитний механізм, який склався все більше носить комерційний характер.

Важливе не тільки кредитування для задоволення тимчасової потреби юридичної особи, в додакових грошових ресурсах, це мало місце в старій системі, але також пріорітети в ньому, які дають основу для підвищення рентабельності кредитної установи. Саме тут проявляється той принцип комерції, який називається "подешевіле купити-подорожче продати".

•Особливістю сучасної системи кредитування є залежність не тільки від власних ресурсів, а і від економічних нормативів НБУ.

Ще декілька років тому єдиним економічним нормативом, який визначав межі кредитування банком його клієнтури був вищезгаданий ліміт

кредитування. Сучасні економічні нормативи НБУ роблять кредитний механізм залежним від ліквідності балансу КБ.

•Важливою ознакою сучасної системи кредитування є її договірна ознака.

Всі питання, які виникають з приводу кредитування, вирішуються між банком та позичальником. Згідно договору кожна із сторін приймає на себе обов'язки, набуває прав по контролю за дотриманням умов. Кредитні договори складались і раніше, але їх економічне значення проявлялось слабо. Тільки тоді, коли з'явились комерційні стимули, коли банк і підприємства пізнали наслідки розторгнення угоди між ними, кредитний договір стає тою силою, яка закріплює відповідальність як кредитора, так і позичальника.

•Сучасна система кредитування базується на традиційних принципах, в тому числі: строковість, забезпеченість, поверненість зі сплатою відсотків. враховується також платіжний характер клієнта, та цільове використання.

Разом з цим зміст цих принципів суттєво змінився. Зміни власне такого загального принципу, як диференційований режим. Відомо, що декілька років тому існувала категорія підприємств добре та погано працюючих, до яких застосовувалася диференційованість кредитування, в основі оцінки підприємства лежала сукупність виконуваних ним своїх планових показників. В наш час система яка склалась, як зазначалось, враховує кредитоспроможність, яка знижує ризик несвоєчасного повернення кредиту. -При оголошені позичальника неплатоспроможним, банк вправі поставити питання про передачу його оперативного управління, яке призначається за участю банка кредитора, а також про його реорганізацію або ліквідацію.

•Ознакою сучасної банківської системи кредитування є перехід власне до таких форм, які в більшій степені гарантують повернення банківського кредиту.

Щодо забезпеченості повернення кредиту більш надійним, з точки зору світової практики є: заклад (іпотека, застава), поручительства та гарантії, в цілому система страхування. Кредитний механізм, який органічно поєднує дані форми, дає можливість банку укріпити свою незалежність та цим знизити кредитний ризик.

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Спершу, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками - коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Виникла потреба передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, тобто - у кредит. Кредит-це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотків. У кредитних відносинах беруть участь дві сторони: позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб'єктами кредитної угоди, а ті гроші чи матеріальні цінності на основі яких укладається кредитна угода, є об'єктами кредиту.

За суб'єктами кредитної угоди та її комбінацією можна виділити ряд основних типів кредитних відносин :

• перший тип - це кредитні відносини між банками - з одного боку, та підприємствами, організаціями - з другого;

• другий тип - це кредитні відносини між банками та державою. НБУ, як і центральні банки інших країн, надає кредити уряду на покриття дефіциту державного бюджету, банки купують облігації державних позик, інші цінні папери;

• третій тип - це кредитні відносини між підприємствами, організаціями та товариствами. Він набуває розповсюдження, особливо у зв'язку з введенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків;

• четвертий тип - це кредитні відносини між банками та населенням. У даному випадку банки частіше виступають як позичальники, а не як кредитори;

• п'ятий тип - кредитні відносини між фізичними особами і банками -споживчий кредит.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини виникають тоді, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі фірми. Регулюються вони як правовими нормами держав, що в них вступають так і нормами міжнародного права.

В умовах ринкової економіки об'єктом кредитних відносин переважно є гроші, як загальний ресурс, з допомогою якого можна придбати всі інші ресурси: матеріальні, технічні, правові та інші. Матеріальні блага об'єктом кредиту виступають рідко. Розрізняють три основні форми кредиту:

• товарний, що виникає між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари з відстрочкою платежу;

• грошовий, що найбільш характерний у банківській практиці;

• зобов'язання банку гарантувати платіж клієнту у випадку, коли він не зможе оплатити свої рахунки-авальний кредит.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин кредит поділяється на такі види: національний, міжнародний, банківський, державний, комерційний, споживчий, лізинговий, консорціумний.

Кредити поділяються за: методами надання та строками погашення, за характером сплати процентів, за ступенем ризику, за кількістю кредиторів, за строками користування, за забезпеченням, за сферами спрямування.

Слід відзначити певну особливість державного кредиту. Кредиторами в цьому випадку найчастіше є фізичні та юридичні особи, позичальниками -міністерство фінансів, державні та місцеві органи влади. Державний кредит виступає у вигляді зовнішніх і внутрішніх облігаційних позик, або безоблігаційної позики - випуск зобов'язань державної скарбниці.

При визначенні функції кредиту треба мати на увазі, що при зміні економічної суті кредиту в процесі історичного розвитку змінюються і його

функції. За допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення, отже - кредит виконує перерозподільчу функцію. Наступною функцією кредиту є створення грошей для грошового обігу - емісійна функція. Кредиту властива контрольна функція. Вступивши в кредитні відносини, позичальник і кредитор повинні здійснювати контроль за своєю діяльністю.

Таблиця 2.1. Класифікація коедитів

За строками користування	1) короткострокові- до 1 року ( на уникнення тимчасових фінансових труднощів у зв''язку із витратами виробництва та обігу 2) середньострокові від 1-3 років( на оплату обладнання, поточні витрати, на-фінансування капітальних вкладень); 3) довгострокові- більше 3 років ( для формування основних фондів, на приватизацію, нове будівництво, тв інші цілі).
За забезпеченням	1) забезпечені заставою ( майном або майновими правами, цінними паперами); 2) гарантовані ( банками, фінансами чи майном третьої особи); 3) з іншим забезпеченням (поручительство, страховий поліс); * 4) незабезпечені ( бланкові) .
За строками погашення	1) водночас; 2) на виплат; 3) після закінчення обумовленого періоду; 4) достроково; 5) з реєстрацією платежів.
За методами надання	1) у разовому порядку; 2) відповідно до відкритої кредитної лінії ( згода банку надати кредит у майбутньому у розмірах, які не перевищують обумовленої суми на певний відрізок часу без додаткових переговорів); 3) гарантовані ( банк надає зобов''язання про надання кредиту в обумовлений термін).
За ступенем ризику	1) стандартні; 2) з підвищеним ризиком.
За кількістю кредиторів	1) надані одним банком; 2) консорціумні кредити; 3 ) паралельні (один клієнт бере кілька кредитів у декількох банках) .
За сферою спрямування	1) спрямований в сферу обігу; 2) спрямований у сферу виробництва.

2.1.2.Принципи та етапи кредитування

Принципи кредитування - це головні правила, яких необхідно дотримуватись при наданні кредиту.

Якщо звернутись в англомовну літературу, то принципи раціонального кредитування позначаються абревіатурою САМРАRІ, яка утворюється з початкових букв наступних слів:

С - характеристика (основні якості) клієнта; А - здатність повернути позику; М - маржа (дохідність); А - розмір позики; Р - ціль, на яку будуть витрачені гроші; К - умови погашення позики; І - страхування позики від неповернення. Скласти уяву про клієнта можна двома шляхами: а)вивчення його минулого;

б)особиста зустріч під час якої кредитний працівник повинен звернути увагу на наступні моменти: (чи достатньо відвертий клієнт при викладенні особистих планів; чи створює він враження людини, яка здатна зібрано і цілеспрямовано вести свою справу; чи має він діловий досвід та навики для того, щоб успішно вести справи в своєму бізнесі).

Здатність повернути позику обумовлена суттю кредиту. Це значить, що грошові кошти, надані у вигляді позики є лише строковим джерелом поновлення оборотних коштів і по закінчені певного часу повинні бути повернені банку. Саме тому дотримуючись другого принципу необхідно проаналізувати знання та досвід директора підприємства у галузі фінансів, маркетингу, управління підприємством.

Слід пам'ятати, що гроші роблять гроші, тому дуже важливо обдумати величину процентної ставки, під яку банк надає кредит, розмір комісійних, які будуть нараховуватись по прострочці. В світовій банківській практиці розрізняють:

• фіксовані ставки (кредитна політика багатьох банків обумовлює конкретний розмір процентної ставки для конкретного клієнта, наприклад, для клієнта-фізичної особи ставка по незабезпеченому овердрафт на 3% більша базової);

• плаваючі ставки (в багатьох випадках банкір сам встановлює величину доходу, який він хоче отримати за цей кредит. Так позика для підприємства з високим степенем ризику, наприклад, для нового бізнесу, надається під більш високий процент; забезпечена позика для особи із стійким матеріальним положенням може бути надана під менший процент).

Один з банкірів висловив таку думку:" Горе тому банкірові, що порушив правило: ніколи не позичай грошей тому, хто немає потреби в них". Тому ще один з принципів кредитування по абревіатурі САМРАКІ це -аналіз мети на яку береться кредит, наприклад, досить ризикованими є ті кредити, які видані банком для:

• розвитку венчурного бізнесу;

• погашення вже існуючих в позичальника боргів;

• спекулятивної мети (проведення певних операцій на біржі).

Крім цього, банк повинен бути впевнений, що сума позики не буде використана для незаконних операцій (виробництво продукції, яка забруднює навколишнє середовище, операції із зброєю, контрабанда наркотиків), а також проаналізувати потреби в кредиті відносно до здійснення і впровадження такого міроприємства, яке входить в рамки поля діяльності підприємства позичальника. Останній аспект можна проаналізувати, ознайомившись із спектром діяльності підприємства на основі статуту.

Кредитна заява точно обумовлює розмір позики, яку просить клієнт. Для аналізу потреби тієї чи іншої суми позики, банкір повинен розглянути чотири важливих аспекти цього питання: а)не варто самому прогнозувати розмір позики;

б)треба переконатись в тому, що клієнт не просить надто багато, даний чинник дуже важливий, якщо мова йде про кредит по овердрафту (в тому випадку необхідно врахувати фінансовий стан клієнта та можливість повернути борг);

в)треба переконатись в тому, що клієнт не просить менше ніж йому потрібно. В іншому випадку, внаслідок цього, банку можливо' прийдеться виділяти додаткові кошти;

г)доля власних коштів клієнта повинна переважно бути досить значною в порівнянні з банківською позикою.

Основною умовою надання позики є висока ймовірність її погашення разом з відповідними відсотками. Щоб перевірити здатність клієнта розрахуватись з банком, банкір повинен:

а)підрахувати розмір платежів з врахуванням відсотків по позиці; б)отримати підтвердження того, що джерела для погашення позики є достатніми. Ці джерела повинні бути проаналізовані до надання кредиту (це . може бути прибуток компанії, дохід від продажу активів і т.д.);

в) проаналізувати доходи і витрати клієнта.

Забезпечення є ще одним важливим аспектом для обговорення при розгляді заявки клієнта на кредит. Банкір повинен передбачити ситуацію, в якій опиниться банк, якщо клієнт не зможе повернути борг. Банкір не повинен надавати кредит, якщо в нього є передчуття того, що прийдеться реалізовувати забезпечення, яке є для банку страховкою на той випадок якщо справи підуть погано і він не зможе повернути борг.

При проведені кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечення^ поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та з врахуванням загальнодержавних інтересів. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання кредитного потенціалу, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від їх розмірів, приймається колегіальне більшістю голосів і оформляється протоколом. При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу, комерційний банк повідомляє про кожен такий випадок НБУ. Кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством

України і з Положенням НБУ. Основну частину прибутку банки одержують від кредитних операцій, цим і визначається роль і значення кредитного банківського персоналу. Основна особа в процесі кредитування - це економіст кредитного відділу. Він бере участь у підготовці і оформленні кредитної угоди, починаючи з першого контакту з майбутнім позичальником, і до моменту кінцевого погашення кредиту. На основі особистих бесід з клієнтом, вивчення всіх необхідних матеріалів про його фінансовий стан економіст дає початкове заключення про можливість видачі позики, а потім слідкує за наданим кредитом протягом усіх етапів кредитування.

Кожний етап кредитування вносить свій вклад в якісні характеристики кредиту, визначає ступінь його надійності і прибутковості для комерційного банку.

Початковий етап - це особисте знайомство економіста кредитного відділу, а також керівника банку із клієнтом і розгляд його заяви, в якій було обумовлено необхідну суму кредиту, ціль і його вид. Банк вимагає, щоб до заяви були додані документи та фінансові звіти, які пояснюють причину необхідності кредиту. Це можуть бути бізнес - плани, декларації і обов'язково розрахунок техніко - економічного обгрунтування кредиту. Економіст кредитного відділу, провівши з клієнтом попередню розмову, може з'ясувати не тільки важливі деталі кредитної угоди, а й викреслити психологічний і професійний портрет позичальника і застрахувати кредит від ризику вже на початок угоди.

Другий етап - це визначення кредитоспроможності клієнта за його балансом іншими звітними даними і оцінка ризику кредиту. Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

• забезпеченість внесеними коштами не менше як 50% всіх його видатків;

• репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника);

• оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію;

• економічна кон'юнктура.

У закордонних банках, створені окремі інформаційні відділи, які використовують для аналізу різноманітну інформацію про клієнта, одержану із промислових довідників - бюлетнів, засобів масової інформації.

Третій етап - підготовка до укладення кредитної угоди. На цьому етапі, який ще називають структуруванням кредиту, банк визначає вид кредиту, способи видачі і погашення, вид забезпечення, відсоткову ставку за користування кредитом. Вид і термін кредиту залежать від того, куди будуть вкладатись позичені кошти - в сферу обігу чи у сферу виробництва. Сума кредиту також відіграє значну роль, оскільки недостатня сума не дасть змоги завершити захід, що кредитується, надмірна сума може бути непогашена позичальником. Способи погашення допоможуть позичальникові правильно розпоряджатись коштами зі свого розрахункового рахунку. Розмір відсоткової

ставки та порядок її сплати встановлюється банком в залежності від кредитного ризику, облікової ставки НБУ, строку користування кредитом. Після закінчення цього етапу приймається рішення про можливість надання кредиту.

Четвертий етап - ведуться переговори з клієнтом про умови кредитної угоди. Пропозиції кредитного інспектора банку можуть зовсім не співпадати з умовами кредиту, що містились у заявці клієнта, тому необхідно вишукувати компромісне рішення. На Кредитній раді кредитний інспектор аргументує корисність і прибутковість угоди. Рішення на видачу конкретного кредиту оформляється протоколом Кредитної Ради.

Кредитний договір є основним розгорнутим юридичним документом, що підтверджує права та обов'язки як банку так і клієнта. Крім цього дуже важливим документом є строкове зобов'язання, за яким банк може вимагати погашення боргу і відсотків за ним, тому що в ньому позичальник вказує конкретну дату погашення. В кредитній справі повинні зберігатись ще гарантійний лист або договір застави майна, що гарантує забезпечення кредиту, та фінансове - економічна інформація (баланси, звіти).

Завершальні етапи кредитування характерні тим, що банк здійснює контролюючі функції, перевіряє цільове використання позики, вирішує всі питання при несвоєчасному поверненні кредиту тощо.