Характеристика рухливих ігор для юнаків і дівчат

У старших класах, у віці 16-17 років, триває ріст і розвиток організму.

Процес окостеніння кістяка, розвиток м'язової сили ще не закінчується. Вага юнаків збільшується головним чином за рахунок збільшення м'язової маси й росту кісток. У дівчат м'язова система, особливо мускулатура плечового поясу, розвивається повільніше, ніж у юнаків. Вага тіла дівчат росте за рахунок збільшення довжини тулуба, обсягу таза й жирових відкладень. Завершується формування суглобів, і вони стають менш податливі морфологічним змінам. У цей період закінчується полове дозрівання в юнаків. Значно зростає здатність до абстрактного мислення, аналізу явищ, свідомого відношення до своїх вчинків і дій товаришів.

Досконаліше стають гальмівні функції, в учнів розвиваються воля, витримка, уміння більш спокійно переносити поразки в іграх.

У юнаків і дівчат стабілізується інтерес до того або іншого виду спорту.

Ігри із сильною напругою довго проводити не можна, тому що вони приведуть до перенапруги, до перетренування. Але для вдосконалення рухових навичок необхідно багаторазове повторення активних дій у грі.

У дівчат швидкість, сила, витривалість в іграх менша, ніж у юнаків. Тому рухливі й спортивні ігри проводяться з ними роздільно.

Основне місце в цей період займають спортивні ігри, а рухливі ігри є допоміжним засобом, який дозволяє вдосконалювати й закріплювати окремі навички, тактику поводження для різних видів спортивних ігор і різних видів спорту.

Рухливі ігри зі спортивними елементами можуть бути також використані як розминка, як активний відпочинок на заняттях тим або іншому видом спорту.

Методика проведення рухливих ігор на уроках

Рухливі ігри як засіб і метод фізичного виховання широко застосовуються в школі на уроках і в позакласних заходах.

У відповідності зі шкільною програмою по фізичній культурі рухливі ігри проводяться в 1- 9-х класах на уроках з гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми, боротьбою, лижами.

Рухливі ігри на уроках фізичної культури використовуються для рішення освітніх, виховних і оздоровчих завдань відповідно до вимог програми.

До освітніх завдань відносяться: удосконалювання й закріплення навичок у бігу, стрибках, метаннях, а також навичок, придбаних на заняттях гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми, боротьбою й лижами.

До виховних завдань відносяться: виховання фізичних (швидкості, спритності, сили, влучності, витривалості) і морально-вольових якостей (сміливості, чесності, колективізму і ін.).

До оздоровчих завдань відносяться: сприяння нормальному розвитку організму учнів, зміцнення їхнього здоров'я.

Перераховані завдання тісно взаємозалежні. Вирішуючи їх треба враховувати різні сторони навчально-виховного процесу. Так, проводячи гру для вдосконалення швидкості, (перегони з такими рухами, щоб не схопили) у дітей молодшого шкільного віку одночасно потрібно розвивати сміливість, кмітливість, упевненість у своїх силах.

В іграх на уроках фізичної культури на відміну від інших форм занять головну увагу треба звертати на освітню й оздоровчу сторони гри, а також на виховання фізичних якостей.

Підбираючи ігри для уроку, треба враховувати завдання уроку, навчальний матеріал, види рухів, які входять у гру, фізіологічне навантаження гри, умови для проведення.

Кожна гра вимагає від учасників прояву вмінь і навичок, які в процесі гри вдосконалюються. Елементарні ігри не вимагають спеціальної підготовки. Але є ігри, що складаються з досить складних рухових дій. Не можна, наприклад, запропонувати учням гру «М'яч ловцеві» («М'яч капітанові»), якщо вони не вміють кидати м'яч, ловити його й передавати при зіткненні із супротивником, не володіють гарною реакцією, координацією рухів і іншими необхідними якостями і навичками.

Складний рух, включений у гру, спочатку освоюється учнями за допомогою спеціальних вправ. Виключенням можуть бути елементарні й природні рухи (головним чином в іграх дітей молодшого шкільного віку), які не потребують попереднього розучування. Наприклад, природний стрибок у довжину з розбігу в грі «Вовк у рові».

Необхідно визначити місце гри серед інших засобів фізичного виховання й на уроці встановити між ними методично правильний взаємозв’язок. Це буде сприяти кращому вирішенню поставлених завдань, підвищенню щільності уроку й дозволить правильно дозувати вправи. Після складних по координації вправ варто давати більш прості завдання, які не вимагають концентрованої уваги. М'язи, які тільки що інтенсивно працювали, у наступній вправі (грі) повинні майже не брати участь у роботі або виконувати роботу іншого характеру. Так, не рекомендується після ігор з бігом, стрибками або опором проводити вправи, які вимагають точності руху, збереження рівноваги, складної координації.

Якщо вся основна частина уроку присвячена іграм, то більш рухливі ігри чергуються в ній з менш рухливими, причому підбираються ігри різні й по характеру рухів.

Рухливі ігри можна включати в усі частини уроку. Їхній зміст залежить від завдання й складу учнів. У підготовчу частину уроку рекомендується включати малорухомі й нескладні ігри, які сприяють організації уваги учнів («Група, струнко!», «Всі до своїх прапорців»), а також ігри середньої рухливості із вправами загальрозвиваючого характеру («Заборонений рух»). В основній частині уроку використовуються рухливі ігри з бігом на швидкість, з різноманітними рухами, на витривалість, з подоланням перешкод, з різними стрибками, опором, боротьбою, метанням у нерухливу й рухливу ціль. У заключній частині уроку проводяться ігри малої й середньої рухливості, які сприяють активному відпочинку після інтенсивного навантаження в основній частині уроку, ігри на увагу з нескладними правилами(«Заборонений рух»), хороводні («Ми по колу ідемо.», «Подоляночка!»).

Методика проведення рухливих ігор на уроках фізкультури специфічна у зв'язку з їхньою короткочасністю й необхідністю зберегти відповідну щільність уроку.

При раціональному використанні часу й підборі правильної методики проведення ігор досягається необхідна щільність уроку. Варто домагатися, щоб всі учасники гри одержували приблизно однакове навантаження. У зв'язку із цим треба прагнути створювати рівні умови для активної участі в грі всіх учнів.

Рухливі ігри звичайно проводять фронтальним методом. Учасники по можливості розділяються на 2-3 групи, і в кожній групі та сама гра проводиться самостійно.

Застосовується й груповий метод. Керівник, розділивши граючих на 2 групи, дає їм різні ігри. Груповий метод звичайно використовується в 6 - 8-х класах для вирішення різних освітніх завдань. Наприклад, дівчатам пропонується гра «Не давай м'яча ведучому» (для підготовки до гри в баскетбол), хлопчикам - «М'яч із кола» (підготовча до гри у футбол). Або хлопцям дається гра для виховання витривалості, розвитку сили, а дівчатам - гра, яка виховує координаційні здібності. Необхідно встановити певний час на гру. Змінювати його можна у якщо граючі стомилися, недостатньо засвоїли гру й з інших причин.

Ігри на уроках повинні впливати на учнів. Тому найкраще проводити їх на майданчику. Якщо ж ігри проводяться в приміщенні, то треба створювати сприятливі гігієнічні умови.

Діти, віднесені лікарем до основної групи, можуть брати участь у всіх рухливих іграх, запропонованих у програмі з фізичної культури для їхнього класу. Дітей, включених у спеціальну медичну групу, необхідно обмежувати в рухах, незважаючи на їхнє бажання бути активними учасниками ігор. Їм можна доручати ролі, що не вимагають великої рухливості, або скорочувати час гри, не зачіпаючи їхнього самолюбства. Можна також залучати їх як помічників суддів, лічильників балів і т.п. У той же час ослаблених дітей треба включати в посильні для них ігри, щоб зміцнювати їхнє здоров'я.

Рухливі ігри на уроках фізичної культури плануються на весь навчальний рік з урахуванням сезону й завдань, поставлених учителем у кожній чверті навчального року.

При плануванні варто керуватися переліком ігор, запропонованих у програмах по роках навчання. Учитель може змінювати й доповнювати цей перелік залежно від умов роботи в школі: національного складу учнів, географічних умов, підготовленості учнів, приміщення для занять, обладнання та ін.

Число годин для ігор визначено програмою. Можливі деякі відступи, залежно від завдань навчання й умов роботи.

Намітивши ігри на рік, треба розподілити їх по чвертях з урахуванням планування всього навчального матеріалу. В 1-й і 4-й чвертях у школах, як правило, заняття проводяться на пришкільному майданчику, тому в план включаються ігри з метанням на дальність, з бігом на різні дистанції.

Починаючи з 4-го класу в 1-й і 4-й чвертях основу навчального матеріалу становлять легкоатлетичні вправи, а рухливі ігри лише допомагають удосконалювати й закріплювати окремі легкоатлетичні навички. Із цією метою проводяться естафети з бігом на швидкість, з подоланням перешкод, стрибками, метаннями.

При плануванні навчального матеріалу з фізичної культури враховуються географічні умови.

У школах, де є можливість проводити заняття на лижах, рекомендується в 4- 9-х класах (коли учні оволодівають основними навичками ходьби на лижах) проводити ігри на лижах.

В 2-й і 3-й чвертях, а також частково в 1-й і 4-й, коли в школах заняття проводяться в приміщенні, плануються ігри, які не вимагають багато місця. У зв'язку з тим, що в цей час основу навчального матеріалу становлять гімнастичні вправи, корисно проводити ігри, у яких розвиваються й закріплюються навички рівноваги, почуття ритму, орієнтування в просторі, виховується координація рухів.

Наприкінці чвертей і навчального року проводяться контрольні вправи. Контрольними вправами для учнів 1- 2-х класів можуть бути ігри, у яких проявляється організованість учнів, влучність, швидкість рухової реакції й інших якостей і навичок. Можна також використовувати ігри із вправами, що підготовляють до освоєння контрольних завдань.

Ігри розподіляються по чвертях залежно від їхніх завдань і тривалості проведення. Нові ігри в основному розучуються наприкінці 1-й, в 2-й і 3-й чвертях. На початку 1-ї чверті закріплюються й варіюються ігри, освоєні в попередньому навчальному році. В 4-й чверті в основному закріплюються й ускладнюються ігри, пройдені в даному навчальному році.

При плануванні як по чвертях, так і поурочно треба передбачати послідовність проходження й повторність ігор. На початку навчального року в кожному класі проводять більш легкі ігри, а під кінець їх ускладнюють.

Наприкінці навчального року викладач ураховує якість засвоєння матеріалу й робить відповідні висновки для планування їх на наступний навчальний рік.

Рухливі ігри на уроках в 1- 3-х класах

На уроках в 1- 3-х класах рухливі ігри займають ведуче місце. Це пояснюється необхідністю задовольняти велику потребу в рухах, властиву дітям молодшого віку. Діти ростуть, у них розвиваються найважливіші системи й функції організму.

Такі дії, як біг, підлізання, рівновага, повзання, ритмічна ходьба, стрибки, діти краще засвоюють в іграх. Вони легше сприймають рухи, які виражають конкретні зрозумілі образи.

Руховий досвід у дітей цього віку дуже малий, тому спочатку рекомендується проводити нескладні ігри сюжетного характеру з елементарними правилами й простою структурою. Від простих ігор треба переходити до більше складних, поступово підвищуючи вимоги до координації рухів, поведінки граючих, до прояву ініціативи кожним учасником гри.

В 1-му класі з початку навчального року не рекомендується проводити командні ігри. Із придбанням рухового досвіду й з підвищенням у дітей інтересу до колективної діяльності можна включати в урок ігри з елементами змагання в парах (у бігу, гонці обручів, стрибань через скакалку, у катанні м'яча). Надалі варто підрозділити дітей на кілька груп і проводити з ними змагальні ігри типу естафет з різними простими завданнями.

Для проведення більшості ігор в 1- 3-х класах потрібні інвентар та атрибути. У дітей зоровий рецептор розвинений слабко, увага розсіяна, тому їм потрібний барвистий інвентар.

Важливо, щоб інвентар відповідав фізичним можливостям дітей. Він повинен бути легким, зручним за об’ємом. Так, набивні м'ячі вагою до 1 кг можна використовувати тільки для перекочування й передач, а не для кидків; дітям 7-9 років краще грати з гумовими м'ячами.

Для проведення ігор в 1- 3-х класах бажано мати такий інвентар: 20 невеликих прапорців різного кольору, 40 малих м'ячів, 15 великих м'ячів (гумових), 10-20 обручів, 40 коротких скакалок, 2 довгі скакалки, 10-15 мішечків з піском, 6-8 паперових ковпаків (циліндричної форми) і 6-8 пов'язок на очі та ін.

Пояснювати ігри молодшим школярам треба коротко, тому що вони прагнуть швидко виконати все розказане вчителем. Часто, не дослухавши пояснення, діти виявляють бажання виконати ту або іншу роль у грі.

Розповідь про гру у формі казки сприймається дітьми з великим інтересом і сприяє вихованню уяви, творчому виконанню ролей у грі. Таким способом рекомендується користуватися для кращого засвоєння гри, коли діти неуважні або коли їм потрібний відпочинок після фізичного навантаження.

Діти 1- 3-х класів дуже активні. Вони всі хочуть бути ведучими, не враховуючи своїх можливостей. Тому в цих класах треба призначати ведучих у відповідності з їхніми здібностями або вибирати шляхом розрахунку до умовного числа. Граючі називають яке-небудь число до 30, і керівник, рахуючи, указує на розташованих перед ним дітей; ведучим стає той, на кого прийде зазначене число.

Ведучим можна призначити гравця, який переміг у попередній грі, заохочуючи його цим за те, що він залишився не пійманим, виконав завдання краще інших, прийняв найкрасивішу позу в грі й т.п. Вибір ведучого повинен сприяти розвитку в дітей здібності правильно оцінювати свої сили й сили товаришів.

Бажано міняти ведучого частіше, щоб задовольнити потребу дітей в активності, виховувати в них відповідальність за доручене завдання й розвивати елементарні організаторські навички.

Для виховання гальмівних функцій велике значення мають сигнали в грі. Учням 1- 3-х класів рекомендується в основному давати словесні сигнали, які сприяють розвитку другої сигнальної системи, ще дуже недосконалої в цьому віці. Діти люблять речитативи, як сигнали для дій у грі (наприклад «Раз, два, три, початок гри!»). Вимовлені хором римовані слова розвивають у дітей мову й разом з тим дозволяють їм підготуватися до дії на останнім слові речитативу. Такі сигнали в іграх 6 - 9 - літніх школярів значно ефективніше коротких сигналів свистком. Швидкий сигнал свистком іноді викликає в дітей гальмування, і реакція на відповідну дію по ходу гри вповільнюється. Сигнали свистком, короткою командою, змахом і т.п. починають використовуватися поступово з розвитком у дітей швидкості реакції.

Враховуючи велику рухливість дітей і їх ранимість, не рекомендується виводити дітей із гри за помилки. Якщо ж по змісту гра вимагає тимчасового виходу програвших, то треба визначити місце для вибулих і видаляти їх дуже ненадовго, а краще дати їм цікаве завдання у межах зору вчителя.

До порушень поведінки в грі, недотриманню правил керівник повинен ставитися терпимо, пам'ятаючи, що порушення відбуваються в основному через недосвідченість, невміння грати в колективні ігри й недостатній загально-фізичний розвиток дітей.

Фізичне навантаження необхідно строго регулювати й обмежувати. Загальна тривалість гри повинна бути невеликою. В іграх з бігом, стрибками варто влаштовувати короткі перерви (наприклад у грі «Квач» намалювати зони відпочинку). Перешкоди в іграх повинні бути посильними. Результат гри не треба занадто відтягувати.

Рухливі ігри на уроках в 1- 3-х класах використовуються для виховання активної й свідомої поведінки учнів у колективі: бігати, не заважаючи один одному, діяти швидко, по встановленому сигналу, швидко включатися в гру, підкорятися авторитету ведучого, бачити границі майданчика.

Важливо виховувати в дітей повагу до встановлених правил, уміння точно й чесно дотримуватись їх. Ці завдання вирішуються при багаторазовому повторенні ігор.

У кожний урок включають ігри, пов'язані із загальним завданням уроку. В основній частині для розвитку швидкості й спритності найчастіше проводять ігри-перебіжки ( «Два морози», «Вовк у рові»), у яких діти після швидкого бігу з верткими рухами, підскоками, стрибками можуть відпочити.

Ігри з ритмічною ходьбою й додатковими гімнастичними рухами, які вимагають від граючих організованості, уваги, погодженості рухів, сприяють загальному фізичному розвитку. Їх краще включати в підготовчу й заключну частини уроку («Ми по колу ідемо», «М'яч сусідові», «Угадай, чий голосок», «Заборонений рух»).

Деякі уроки в 1- 3-х класах можуть повністю складатися з різноманітних рухливих ігор. Урок, який складається з ігор, вимагає від учасників володіння деякими ігровими навичками й організованою поведінкою. У такий урок включають 2-3 гри, знайомі дітям, і 1-2 -нові.

Методично правильно проведений ігровий урок має велике виховне значення, але освітня цінність його буває часто недостатньою, тому що в іграх важко стежити за правильним формуванням навичок у кожного учасника.

Ігрові уроки рекомендується проводити наприкінці кожної чверті перед канікулами (в основному в 1-м класі), щоб установити, наскільки учні освоїли основні рухи, пройдені у чверті, перевірити їхню загальну організованість і дисципліну в грі, визначити, як вони освоїли пройдені ігри, і порадити самостійно проводити їх.

Питання для самоконтролю:

1. Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку.

2. Характеристика рухливих ігор для дітей молодшого шкільного віку.

3. Місце сюжетних ігор на уроках у початкових класах.

4. Місце ігор з розподілом на групи і командні у початкових класах.

1. Значення народних ігор для дітей молодшого шкільного віку.

2. Відмінність розвитку серцево-судинної системи та психологічних особливостей дітей 6-9 років від дітей 10-12 років.

3. Характеристика рухливих ігор для молодших підлітків.

4. Вплив акселерації на підбір ігор для дітей 10-12 років.

5. Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості розвитку підлітків 13-15 років.

6. Характеристика рухливих ігор для підлітків 13-15 років.

7. Місце ігор з елементами спорту для підлітків 13-15 років.

8. Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості розвитку юнаків та дівчат 16-17 років.

9. Характеристика рухливих ігор для юнаків та дівчат 16-17 років.

10. Місце ігор з елементами спорту для юнаків та дівчат 16-17 років.

11. Відмінність в розвитку хлопців та дівчат і вплив цих відмінностей на підбір ігор.