Ґрунтоутво́рення — це складний природний процес утворенняґрунтівіз гірських порід, їх розвиток, функціонування і еволюція під дією комплексу факторів ґрунтоутворення .
Ґрунтоутворення є специфічнимбіосфернимпроцесом, і в результаті його прояви ґрунт набуває ряд специфічних рис, відсутніх в породі. До числа найбільш істотних рис такого роду відноситься наявність в ґрунті в тих чи інших кількостях специфічного органічної речовини — ґрунтовогогумусу. З накопиченням гумусу пов'язано накопичення в ґрунті одного з найважливіших елементів —азоту, який також відсутній в породі. В результаті ґрунтоутворення ґрунт набуває специфічну будову. Ґрунтовий профіль являє собою систему горизонтів, більш-менш паралельних земній поверхні, формування яких обумовлено ґрунтоутворенням.
Фактори ґрунтоутворення
Ґрунтовий профіль
Початок вченню про фактори та умови ґрунтоутворення поклавВ. В. Докучаєв. Ним встановлено, що формування ґрунтового покриву зв'язано з фізико-географічним середовищем та історією його розвитку. Він дав визначення поняття грунтів як поверхневих мінерально-органічних утворень, які мають власне походження і є результатом сукупної дії: материнської гірської породи, живих і мертвих організмів,клімату,рельєфумісцевості, часу.
Докучаєв це виразив за допомогою формули:
Г = f(K,О,М,P)Ч,
де Г — грунт, К — клімат, О — організми, М — материнська (гірська) порода, Р — рельєф, Ч — час. Поряд з названими п'ятьма природними факторами та умовами ґрунтоутворення виділяється ще шостий — виробнича діяльність людини, яка має як прямий, так і побічний вплив на ґрунтоутворення і ґрунтовий покрив. Різні комбінації факторів та умов ґрунтоутворення на земній кулі утворили багато типів ґрунтів.
Ґрунтоутворення починається з моменту поселення живих організмів на скельних породах або продуктах їх вивітрювання. Для їх розвитку, у свою чергу, потрібна деяка кількість вологи і елементів живлення в доступній формі. Те й інше з'являється в породі в результаті її фізичного і хімічного вивітрювання. Процес перетворення породи в ґрунт безперервний, він залежить від взаємодії материнської породи з живими організмами і протікає в такий спосіб. При поселенні рослин відбувається пересування елементів живлення з товщі породи і нагромадження їх у її верхній частині. Ці процеси здійснюються під впливом кореневої системи рослин, яка проникає в глиб породи, поглинає розсіяні в нійфосфор,калій,кальційта інші елементи живлення, перекачує їх нагору в зону максимального поширення коренів і в надземну частину. Після відмирання рослини розкладаються мікроорганізмами, а елементи що перебували в них переходять у вільний (рухомий) стан. При цьому частина елементів вимивається атмосферними опадами вниз, інша закріплюється у верхній частині породи, а третя засвоюється новими поколіннями рослин. При розкладанні рослинних залишків (кореневих, наґрунтових) відбувається утворення складних органічних сполук (гумус). Гумус поступово накопичується у верхній частині породи, надаючи їй темне забарвлення і нові властивості. Одночасно з утворенням гумусу йде і процес розкладання (мінералізації) його мікроорганізмами.
Кліматичний фактор визначає забезпеченість ґрунтоутворення вологою (атмосферні опади) і енергією (сонячна радіація). Саме ці умови у великій мірі визначають інтенсивність процесів, що протікають у ґрунті. Відоме правилоВант-Гоффа, згідно з яким при підвищенні температури на 10 °C швидкість реакції збільшується в 2-4 рази, справедливо і для ґрунтових процесів. Сприятливі гідротермічні умови впливають на спільноти рослинних і тваринних організмів, збільшуючи їх продуктивність, що в кінцевому підсумку також впливає на інтенсивність ґрунтоутворення .
Рельєф впливає на ґрунтоутворення як безпосереднім чином, обумовлюючи переміщення грунтових мас по схилу в результатіерозійно-акумулятивних процесів, так і опосередковано, перерозподіляючи своїми елементами тепло і вологу і формуючи тим самим своєрідні кліматичні умови.
Гірська порода, яку іноді називають материнською, є тією основою, на якій і з якої формується ґрунт. Мінеральна частина в переважній більшості ґрунтів складає більше 90 %, а частіше більше 95 % ґрунтової маси. Тому саме порода визначає хімічний, мінералогічний, гранулометричний склад ґрунтів. Порода в значній мірі визначає швидкість ґрунтоутворення . Так, налесовихвідкладеннях при ідентичності інших умов ця швидкість буде значно вище, ніж на пісках, так само як наелювіїбазальтівґрунту будуть формуватися значно швидше, ніж на елювіїгранітів. В процесі ґрунтоутворення відбувається зміна хімічного складу породи. З охопленої ґрунтоутворенням товщі одні речовини виносяться, а інші акумулюються. Накопичення речовини при ґрунтоутворенні відбувається за рахунок надходження в грунт органічної речовини рослинних і тваринних залишків, а також з гідросфери (легкорозчинні солі,гіпс, карбонати лужних і лужноземельних металів, сполуки заліза, кремнезем, що надходять зґрунтових вод) і атмосфери (пилові частинки різного розміру і складу, сполуки, що містяться в розчиненому вигляді в атмосферних опадах). Винос речовини з ґрунту може відбуватися з спадними і бічними потоками води в ґрунті, знесенням ґрунтових частинок з поверхні ґрунту водними і вітровими потоками. Співвідношення акумуляції та винесення речовини визначає баланс ґрунтоутворення .
Завдяки процесу ґрунтоутворення порода набуває якісно нову властивість —родючість.
Ґрунт(рос.почва;англ.soil;нім.boden) — самостійне природно-історичне органомінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умови.
Сучасна наука про ґрунти — ґрунтознавство — визначає ґрунт як складову частину педосфери разом з іншими біокосними тілами — ґрунтоподібними тілами (педолітами), ґрунтовими плівками, підґрунтовим ярусом біосфери. У докучаєвському генетичному ґрунтознавстві загальноприйнятим є субстанційно-функціонально-атрибутивне визначення, за яким ґрунт — це складна поліфункціональна і полікомпонентна відкрита багатофазна структурна система в поверхневому шарі кори вивітрювання гірських порід, що володіє родючістю, і є комплексною функцією гірської породи, організмів,клімату,рельєфутачасу[1]. Ґрунтова школа США[2]має у цілому тотожне докучаєвськійпарадигмівизначення ґрунту, за якимґрунт— це природне тіло, що складається з твердих (мінеральних і органічних) речовин, рідини і газів, утворюється на поверхні землі, має горизонтальне поширення і характеризується одним або двома послідовними горизонтами або шарами, які відрізняються від вихідного матеріалу в результаті накопичення, виносу, зміни і перетворення енергії та матерії і здатне підтримувати коріння рослин в природному середовищі. Світова реферативна база ґрунтових ресурсів(WRB)використовує ширший підхід, називаючи ґрунтом будь-який об’єкт, що формує частину епідермиЗемлі; у WRBґрунт— це будь-який матеріал у межах 2 м від поверхні Землі, що контактує з атмосферою (за виключенням ділянок із суцільним льодом, водних тіл, глибших 2 м, живих організмів).
Ґрунт серед інших фізичних тіл Земліживої(організми)і косної (гірські породитамінерали) природи займає особливе проміжне положення, будучи так званим «біокосним тілом природи». У його складі беруть участь якмінеральні, так іорганічні речовини, у тому числі велика група специфічних сполук — грунтовийгумус. Невід'ємну частину ґрунту — його живу фазу — складають живі організми: кореневі системи рослин,тваринирізного розміру, що живуть у ґрунті, величезна різноманітністьмікроорганізмів. Але більш глибоке розуміння сутності ґрунту передбачає, що його основні ознаки не специфічні[3]: ґрунт є біокосним тілом, але є і інші біокосні тіла; ґрунт є багатофазною системою, але є і інші багатофазні системи, включно із живою фазою; фактори, що називаються ґрунтоутворюючими, формують також і інші природні тіла; не тільки ґрунти володіютьбіопродуктивностю.
|
Чорнозем; степова зона України |
Бурий лісовий грунт; Карпати |
|
Зміст
|