Додаток до лекції № 3 Приклади рухливих ігор для уроків у 1-3 класах.

Швидко по місцях. Діти шикуються у дві колони, руки на плечах переднього.

За командою керівника «Розійдись!», діти розбігаються у різні сторони. По другій команді «По місцях!» діти шикуються у вихідне положення. Виграє та команда, яка раніш вишукається і покладе руки на плечі переднього. Шикування можуть бути різноманітні: у шеренгу, у колону, у коло.

Космонавти. По краях залу та в кутах малюють 5-8 великих кіл-ракетодромів, а в них маленькі кола-ракети по кількості учнів, але на одне менше. Діти шикуються у коло в центрі залу або майданчика, взявшись за руки, ідуть по колу промовляючи слова:

Збудували ми ракети

Щоб летіти на планети.

На яку бажаємо

На ту і злітаємо!

Слухай друже не зівай

Сам ракету вибирай!

Після цих слів всі біжать до ракетодромів і стають у ракету. Той хто залишився без ракети виконує завдання вчителя і гра продовжується.

Білі ведмеді. Крейдою креслять коло, яке зображує невелику "кригу". У коло стають два "ведмеді". Всі інші гравці ("ведмежата") бігають по майданчику. Ведмеді йдуть ловити ведмежат, тримаючись за. руки. Наздогнавши когось, вони намагаються обхопити його вільними руками. Спійманого гравця від­водять на крижину. Далі ловлять другого гравця і відводять його туди ж. Обидва спіймані гравці теж стають "ведмедями" і, взявшись за руки, йдуть полювати. Кожна нова спіймана пара стає ведмедями. Гра закінчується, коли всіх ведмежат буде спіймано.

Вказівки до гри. Обмежити майданчик для гри. Забороняється гравцям ховатись, залазити на гімнастичну стінку, паркан тощо. Не можна ведмедям хапати гравця за одяг руками. Першу пару ведмедів при­значають з найбільш міцних, фізично розвинених дітей.

Влучи м'ячем. Гравці утворюють дві команди і стають на протилежних сторонах залу. Кожен гравець має по маленькому м'ячу. Посеред залу на табуретці лежить волейбольний м'яч. Учитель дає несподіваний сигнал, після чого всі одночасно кидають свої м'ячі у великий м'яч, намагаючись збити його в бік "противника". Коли м'яч буде збито, гравці збирають свої м'ячі і стають на свої місця, після чого гра за сигналом продовжується Команда, яка більше разів зіб’є м'яч ( у бік "суперника''), виграє.

Спостерігачі. Половина учнів, вишикувана в одну шеренгу, підходить до решти учнів, які стоять на протилежній стороні майданчика, причому кожен з тих, хто підходить, робить якийсь однаковий з усіма додатковий непомітний рух (рукою, пальцями, головою, ногами). Потім шеренга повертає і відходить. Друга частина гравців повинна підмітити, який рух робили гравці першої шеренги. Далі учні міняються ролями. Виграє команда, яка більше разів відгадала додатковий рух.

Лінійна естафета. Діти утворюють 2-3 команди. Гравці кожної команди стають один за одним в одну колону. За сигналом гравці, які стоять попереду, біжать до призначеного місця повертаються назад, передаючи естафетну паличку гравцям, які стоять позаду них.

Ті гравці, які отримали естафету біжать так само, як і перші. Так біжать усі гравці підряд. Команда, яка закінчить біг першою, виграє,

Квач з м’ячем. «Квач» кидає м’ячем у тих хто тікає. Той, до кого торкнувся м’яч стає "квачем", а якщо «квач» не влучив, то той гравець до якого ближче м’яч бере м’яч і кидає його іншим гравцям. Вони кидають м’яч до ти, доки «квач» не відбере його у них (доторкнеться). В той час як два гравці кидають м’яч і один одному, інші гравці не мають права ловити його.

Вудочка. Гравці стають у коло. Керівник, стоячи і центрі, крутить мотузок з мішечком на кінці (вудочкою) так, щоб мішечок проходив під ногами гравців, які повинні в цей час підстрибнути. Хто зачепив вудочку, виконує завдання вчителя (наприклад присідає 5 разів) і гра продовжується.

Квач – ноги від землі. Всі гравці бігають по майданчику, одного з них призначають ведучим, Ведучий доганяє гравців і намагається когось «поквачити». Рятуючись від ведучого, гравці повинні зайняти таке положення, щоб ноги не доторкалися до землі (стати на гімнастичну стінку, сісти на стілець і т.д.) Та як тільки загроза бути «поквашеним» минула, гравці повинні зразу стати на землю. Якщо ведучий «поквачить» гравця, той стає ведучим, або виконує завдання вчителя і гра продовжується.

Перекидання м’яча. Команди розташовуються на протилежних половинах майданчика. Вчитель вводить в гру три м’ячі. Команди перекидають м’ячі одна одній, намагаючись зробити це так, щоб усі три м’ячі опинились одночасно на стороні суперника. Коли це вдається, гра припиняється і команда, у якої опинилися три м’ячі, програє.

До своїх прапорців. Гравці розподіляються на 3-4 команди. В кола, що накреслені на відстані 6 м від лицьової лінії, на рівній відстані один від одного, стають веду­чі (за кількістю команд), тримаючи в руках різні за кольором прапорці. Гравці кожної команди стають у коло навколо своїх ведучих. Гравці по­винні запам’ятати колір прапорця, що його тримає ведучий. На відстані 10 м від протилежної лицьової лінії паралельно їй на однаковій відстані один від одного розташовані м’ячі (за кількістю гравців).

За сигналом гравці підходять до м’ячів (не ближче І м) і повторюють одну за одною вправи, які виконує учитель, У цей час ведучі швидко міняються місцями (можна мінятися і прапорцями). Коли відбулася заміна ведучих, подається другий сигнал, за яким гравці беруть по м’ячу, який лежить напроти, і визначивши де знаходиться прапорець їхньої коман­ди, швидко ведуть м^’яч до них і стають у колону по одному за ведучими, які тримають у піднятій руці прапорець даної команди. Перемагає команда, яка швидше вишикується за своїм прапорцем.

Гравцям забороняється дивитись в сторону ведучих під час виконання вправ; навмисно заважати веденню м’яча гравцям інших команд. За кожне таке порушення команда штрафується очком.

Колове полювання.

Гравці розподіляються на дві команди і стають у два кола - зовнішнє і внутрішнє. У кожного гравця в руках м’яч.

За сигналом гравці, ведучи м’ячі, пересуваються приставними кроками в протилежні сторони. За другим сигналом гравці зовнішнього кола, продовжуючи ведіння, розбігаються в різні сторони, а гравці внутрішнього кола, також продовжуючи ведення, намагаються поквачити їх, переслідуючи по всьому майданчику. Коли всі гравці будуть поквачені, команди міняються ролями, і гра повторюється. Виграє команда, яка за менший час поквачить своїх суперників.

Квачити дозволяється лише гравця, який стояв на початку гри проти того, хто наздоганяє.

Риби, тварини, птахи. Гравці рухаються по колу, змінюючи напрям руху, ведучий ходить всередині кола і, назвавши когось з гравців, проказує: «Риби». Поки ведучий лічить до п'яти, гравець повинен встигнути назвати якусь рибу (окунь, щука, карась та ін.). Якщо ведучий скаже: «Тварини» або «Птахи» - треба назвати (відповідно) тварину чи птаха.

Хто не зможе під час рахунку до п’яти назвати те, що йому пропонують, програє і виконує завдання вчителя (наприклад: стрибки на двох ногах, а інші діти оплесками підтримують його). Можна домовитись, що гравці не повинні називати вже раз названого птаха (тварину, рибу).

Лисиця і курчата. Місце проведення та інвентар: зал, майданчик, коридор, дві-три гімнастичні лави.

На одному боці майданчика, за лінією, ставлять гімнастичні лави. Це – «курник». На протилежному боці намічають нору для «ли­сиці». Середина майданчика – «подвір'я». З гравців вибирають ве­дучого – «лисицю», решта дітей – «курчата», вони ходять по «под­вір'ю», шукають собі їжу. На слова керівника «Лисиця!» курчата тікають до курника, ховаються від лисиці й злітають на сідало (стають на лаву). Лисиця ловить курчат. Гра закінчується, коли лисиця спіймає обумовлену кількість курчат.

При повторенні гри вибирають іншу лисицю.

Курчата тікають лише після сигналу керівника. Лисиця за лінією курчат не ловить.

На прогулянку. Гравці, розмістившись у різних місцях майданчика, стають у накреслені невеликі кола. Призначається один ведучий, Він підхо­дить до будь-якого гравця і говорить: "На прогулянку". Запрошені гравці йдуть за ведучим (у колі по одному). Коли всі гравці зійш­ли зі своїх місць, ведучий відводить їх на деяку відстань від кіл. У цей час керівник проказує: "Дощ Іде", всі діти біжать і намага­ються зайняти будь-яке коло. Гравець, який залишився без місця, стає ведучим, виграють діти, які за весь час гри не були ведучими або побували у цій ролі меншу кількість разів.

Коло вважається зайнятим тим гравцем, який всту­пив у нього раніше за іншого хоча б однією ногою. Забороняється виштовхувати гравця з зайнятого кола, а також затримувати гравців під час пошуків вільних кіл.

Лижники, на місця! Команда шикується в шеренгу або в колону по одному. Фланги позначаються прапорцями. За сигналом вчителя гравці йдуть за лінію, позначену прапорцями за 50—60 м від місця шикування. За командою: «Лижники, на місця!» — гравці біжать назад і шикуються. Час шикування фіксується секундоміром. Те саме виконує й інша команда. Перемагає команда, яка витратила менше часу на шику­вання.

Проскоч у ворота. На схилі гори в двох-трьох місцях ставлять ворота, зроблені з лижних палиць: дві встромлені в сніг, третя по­кладена на них зверху. По черзі один за одним без палиць лижники з'їжджають униз, присідаючи, коли треба про­скочити у ворота. Той, хто проїде через усі ворота, не за­чепивши за верхню палицю, перемагає.

Стоноги на лижах. Діти поділяються на дві рівних за кількістю гравців команди. Кожна команда шикується в шеренгу. Лижники беруться однією рукою за канат. Перед шеренгами відмічається лінія старту й лінія фінішу. За командою вчителя кожна шеренга — «сто­нога» біжить на лижах до фінішу. Команда, яка швидше пройде лінію фінішу і не роз'єднується на ходу, вважається переможницею. Якщо шеренга роз'єдналась, то всі зупиняються і чекають тих, що відстали.

Кіт Опанас. Ведучий - кіт Опанас стає в центрі майданчика, з зав’язаними очима. Навколо нього, врозтіч, розташовуються діти. Вчитель повертає кота навколо себе і промовляє слова:

Ой ти коте Опанасе

Не піймаєш нас ні разу.

То ж лови нас без зупинки

Не знімаючи хустинки!

Після цих слів кіт Опанас починає ловити дітей, а вони плескають у долоні або брязкають у брязкальця. Той, кого впіймали, стає ведучим. Перемагають ті діти, яких не спіймав кіт Опанас. Дітям не дозволяється вибігати за межі майданчика та припиняти оплески.

Галя по садочку ходила! Діти шикуються у коло. Ведучий «Галя» з хустинкою в руках стає за коло. Діти рухаються по колу промовляючи слова:

Галя по садочку ходила

Хусточку біленьку згубила.

Не журися Галя, серденько

Ми знайшли хустинку біленьку!

Під час цих слів «Галя» ходить за колом протиходом. Після останніх слів діти зупиняються, а «Галя» кидає хустинку за учнем, біля якого її застали останні слова. Після цього вона біжить навколо кола щоб зайняти місце де впала хустинка, а учень біля якого впала хустинка, піднімає її і намагається спіймати «Галю».

Котик. Ведучий стоїть у центрі, а навколо учні утворюють коло тримаючись за руки. Котику хусткою закривають очі. Діти ідуть по колу промовляючи слова:

Ми по колу ідемо

В коло котика звемо.

Котику не підглядай,

А хто кличе відгадай?

Після цих слів діти зупиняються, вчитель показує на когось з учнів, той промовляє «Котику!». Після цього діти виконують три кроки по колу голосно рахуючи «Раз, два, три!» і зупиняються. Котик розв’язує очі, і намагається впізнати, хто сказав «Котику!». Якщо ведучий вгадав, хто промовив, вони міняються місцями. Якщо ведучий не вгадав – він знову стає «Котиком!».